Доступність посилання

02 грудня 2016, Київ 22:18
Голова парламентської фракції «Батьківщина» Арсеній Яценюк нині у Вашингтоні продовжує зустрічі з американськими представниками. Напередодні український опозиціонер виступив в аналітичному центрі, Інституті Брукінґса. Яценюк там говорив про угоду про асоціацію України з ЄС як про історичний момент для держави і вкотре вступив за звільнення своєї соратниці Юлії Тимошенко. Своїми думками про те, як нині ставляться до України у Вашингтоні і, зокрема, як там сприймають Яценюка, з Радіо Свобода поділився старший аналітик Інституту Брукінґса, колишній посол США в Україні Стівен Пайфер.

– Пан Яценюк бував у Вашингтоні вже не раз. Пан Кличко був тут десь півтора року тому. Тут немає нічого дивного, не лише з України, а й з інших держав сюди приїздять лідери опозиції, щоб поспілкуватися з американськими урядовцями і неурядовими організаціями. Я б не шукав чогось особливого щодо моменту візиту. За останні 20 років українські опозиціонери не раз приїздили до Вашингтона, і це нормальна практика.

– Дехто в Україні припускає, що на президентських виборах в Україні 2015 року Захід зробить ставку на лідера УДАРу Віталія Кличка і що нині у Вашингтоні Арсеній Яценюк намагається схилити терези на свій бік. Наскільки справедлива така оцінка?

У 2003 році в американському уряді була дискусія, чи ми маємо схилятися на користь Віктора Ющенка, і вирішили, що ні
– Я не думаю, що Захід зробив подібний вибір. Американський уряд оцінює виборчий процес і підтримує вільний та демократичний процес, без огляду на особистості. Частково це пов’язано з міркуванням, що так робити правильно, адже це українські вибори, а не американські. Але частково тут є і практичний розрахунок. Щиро кажучи, у 2003 році в американському уряді була дискусія, чи ми маємо схилятися на користь Віктора Ющенка, і вирішили, що ні. По-перше, тому що це неправильно, а по-друге, ми не були певні, чи американська підтримка йому допоможе, чи ні. Я думаю, що і у Вашингтоні, і в Європі відтепер і далі стосовно 2015 року будуть підтримувати демократичний процес в Україні. Я б дуже здивувався, якби якийсь західний уряд підтримав когось конкретного.

– Крім справи Юлії Тимошенко, яка очевидно розділяє офіційні Київ і Вашингтон, які головні питання нині є на порядку денному?

Американський уряд публічно заявляв, що Тимошенко треба звільнити, що її ув’язнення нелегітимне
Американський уряд міг би більше допомогти Україні, якби вона відмовилася від утисків демократії, створила умови для некорумпованої економіки
– Якщо оцінити загалом стан відносин, то вони відносно вільні від великих питань. Звичайно, є велика стурбованість щодо стану демократії, і американський уряд відверто і публічно заявляв, що Тимошенко треба звільнити, що її ув’язнення нелегітимне. Водночас триває співпраця в енергетичній сфері. Chevron і Shell намагаються розробляти поклади нетрадиційного газу в Україні. Американський уряд повертається до ідеї 1990-х років, щоб сприяти Україні у зміцненні її енергетичної незалежності. Але успішність цього проекту врешті-решт залежить менше від американського уряду, а більше від того, чи український створить умови, щоб ці компанії могли розробляти ці поклади і отримати прийнятний дохід. Від цього залежить, чи прийдуть в Україну багатомільйонні інвестиції.

Є стурбованість щодо порушення інтелектуальних прав в Україні і піратства. Є стурбованість, що Україна хоче переписати правила СОТ. Але ці питання не є величезними. Тому є шанс, я думаю.

Американський уряд міг би більше допомогти Україні, якби вона відмовилася від утисків демократії, створила умови для прозорої, некорумпованої економіки. Якщо Україна цього не робитиме, то Вашингтонові буде набагато важче співпрацювати з Україною. Україні проблематично здобувати увагу на чільному рівні у Вашингтоні. Якщо подивитися на зовнішньополітичну палітру, на яку дивляться президент Обама чи держсекретар Керрі, то там є багато більших питань. Якщо Україну розглядатимуть як проблему, то я думаю, що їй буде важко отримувати увагу на вищому рівні.

– А як же геополітичні міркування?

– У 1990-х роках, я думаю, Україна отримувала більше уваги, бо була до певної міри геополітична боротьба за державу. Захід турбувався, щоб Україна не повернулася у російську орбіту. Я припускаю, що Обама не дивиться на Європу і світову геополітику таким чином. Я підозрюю, що низка європейських лідерів також не бачить Україну як об’єкт змагання між Заходом і Москвою. Це означає менше уваги до України, якщо вона сама не робитиме більшого для дотримання західних цінностей.

Матеріал підготували: Мар’яна Драч, Richard Solash

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG