Київ – Камери без вікон, умивальники без кранів, палати для хворих та вагони для транспортування ув’язнених – без вентиляції. Без належних умов утримання та своєчасної медичної допомоги змушені перебувати люди в українських відділках міліції, слідчих ізоляторах, інтернатах, психіатричних лікарнях та військових частинах. Це констатують учасники моніторингу місць несвободи, який правозахисники проводили протягом останнього року. Тим не менш, в апараті уповноваженого з прав людини наголошують на певному покращенні умов останнім часом.
Ознаки катувань виявили правозахисники під час моніторингу місць несвободи у міліцейських райвідділах на Черкащині та в Києві, нині триває слідство. Також неналежне поводження з хворими зафіксоване у деяких психіатричних закладах. Крім того, сьогодні йдеться про закриття чотирьох шкіл соціальної реабілітації, де зафіксували нелюдське поводження з дітьми, зауважує безпосередній учасник моніторингу директор Харківського інституту соціальних досліджень Денис Кобзін.
«З того, що я бачив, найстрашніше – камери у львівському СІЗО, розраховані на трьох людей, де немає вікон, тож затримані змушені по 23 години на добу проводити у кам’яному мішку. Окрім того, я особисто проводив інтерв’ю з дітьми, які зазнали тортур у міліції», – зауважує він.
За минулий рік моніторинг провели у 169 місцях несвободи. Йдеться не тільки про відділки та в’язниці, а також, зокрема, про психіатричні заклади, будинки-інтернати, пункти тимчасового розміщення біженців, військові частини, центри соціальної реабілітації, тобто ті місця, які людина не може покинути самотужки. Від 2012 року громадськість та представники уповноваженого Верховної Ради з прав людини отримали змогу без попередження відвідувати ці заклади у рамках дії національного превентивного механізму.
Щодо умов утримання ситуація покращується – представник омбудсмена
Спостерігачі фіксували скарги на випадки катувань, однак порушення прав людей, які перебувають у місцях несвободи, – це системна проблема, її великою частиною є неналежні умови утримання, зауважує Юрій Бєлоусов, представник омбудсмена з питань національного превентивного механізму.
«Ми можемо бачити, що потихеньку щодо умов утримання ситуація покращується. Звісно, якщо ми говоримо про ті ж слідчі ізолятори, то тут рішення має бути більш радикальне: зруйнувати їх і побудувати нові, бо, наприклад, у Львові є ізолятор, якому понад 300 років, – зазначає він. – У той же час, цього року суттєво впала завантаженість ізоляторів, принаймні, дотримується стандарт корисної площі на одну особу, наприклад, роблять якісь косметичні ремонти, проводять каналізацію. У нас є така інформація, є звіти, які ми отримуємо».
Однак, за словами Юрія Бєлоусова, представники уповноваженого з прав людини не можуть реагувати на кожну скаргу щодо порушення прав людини у місцях несвободи, оскільки не мають на це ресурсів. Загалом, в Україні сьогодні близько 6 тисяч місць несвободи.
Ознаки катувань виявили правозахисники під час моніторингу місць несвободи у міліцейських райвідділах на Черкащині та в Києві, нині триває слідство. Також неналежне поводження з хворими зафіксоване у деяких психіатричних закладах. Крім того, сьогодні йдеться про закриття чотирьох шкіл соціальної реабілітації, де зафіксували нелюдське поводження з дітьми, зауважує безпосередній учасник моніторингу директор Харківського інституту соціальних досліджень Денис Кобзін.
«З того, що я бачив, найстрашніше – камери у львівському СІЗО, розраховані на трьох людей, де немає вікон, тож затримані змушені по 23 години на добу проводити у кам’яному мішку. Окрім того, я особисто проводив інтерв’ю з дітьми, які зазнали тортур у міліції», – зауважує він.
За минулий рік моніторинг провели у 169 місцях несвободи. Йдеться не тільки про відділки та в’язниці, а також, зокрема, про психіатричні заклади, будинки-інтернати, пункти тимчасового розміщення біженців, військові частини, центри соціальної реабілітації, тобто ті місця, які людина не може покинути самотужки. Від 2012 року громадськість та представники уповноваженого Верховної Ради з прав людини отримали змогу без попередження відвідувати ці заклади у рамках дії національного превентивного механізму.
Щодо умов утримання ситуація покращується – представник омбудсмена
Спостерігачі фіксували скарги на випадки катувань, однак порушення прав людей, які перебувають у місцях несвободи, – це системна проблема, її великою частиною є неналежні умови утримання, зауважує Юрій Бєлоусов, представник омбудсмена з питань національного превентивного механізму.
«Ми можемо бачити, що потихеньку щодо умов утримання ситуація покращується. Звісно, якщо ми говоримо про ті ж слідчі ізолятори, то тут рішення має бути більш радикальне: зруйнувати їх і побудувати нові, бо, наприклад, у Львові є ізолятор, якому понад 300 років, – зазначає він. – У той же час, цього року суттєво впала завантаженість ізоляторів, принаймні, дотримується стандарт корисної площі на одну особу, наприклад, роблять якісь косметичні ремонти, проводять каналізацію. У нас є така інформація, є звіти, які ми отримуємо».
Однак, за словами Юрія Бєлоусова, представники уповноваженого з прав людини не можуть реагувати на кожну скаргу щодо порушення прав людини у місцях несвободи, оскільки не мають на це ресурсів. Загалом, в Україні сьогодні близько 6 тисяч місць несвободи.
