Доступність посилання

logo-print
06 грудня 2016, Київ 20:15
Європейські експерти розмірковують над фактом вступу до Євросоюзу Хорватії та самим майбутнім об’єднаної Європи, яка зазнає кризи разом із системною кризою ліберального капіталізму. Також ідеться про долю посткомуністичних країн Східної Європи, включно з Україною, яка стала центром наростаючого антагонізму між ЄС та Росією. Хоча Україна, як зауважують оглядачі, у роздумах на межі двох світів. Тим часом у Києві, як пишуть європейські газети, вирішили повернути Німеччині дещо з так званого «трофейного мистецтва» та домовляються про подальшу співпрацю.

Відома хорватська письменниця Славенка Дракулич, яку в Загребі свого часу охрестили «відьмою» за її європеїзм і звинуватили у наведенні «пристріту» на хорватський народ, розмірковує на сторінках швейцарської Neue Zürcher Zeitung про долю Хорватії, яка відкрила двері Євросоюзу цього понеділка. Дракулич вважає, що сьогодні в Загребі вже й не знають, як їм про цей факт вступу до Європи, про який колись дуже мріяли, думати. Радості вже не так й багато. Бо навіть в опитуваннях громадської думки брали участь останнім часом менше від половини хорватів. Щоправда, понад 60 відсотків із них – за вступ до ЄС. Супротивники вступу до ЄС лякають хорватів швидким крахом Євросоюзу, втратою національного суверенітету, економічною уніфікацією та «підкоренням чужому глобальному капіталізмові». Славенка Дракулич пише про досить дивне враження від цього вступу Хорватії до ЄС: «Ми вели 20 років тому війну, щоб звільнитися один від одного на Балканах, а тепер збираємося знову разом у іншій, але вже не тій спільноті». Дракулич вважає, що ЄС через реальну нерівність його членів виглядає сьогодні як поїзд, де Хорватія опинилася на дерев’яній лавиці вагону третього класу, але «єдиною втіхою стало те, що все ж трясеться вона у тому ж самому поїзді, що й інші», та має шанс поліпшити своє становище, адже попереду ще перспектива – вагони другого, першого і навіть класу «люкс». Бо це, на думку письменниці, може, й краще, аніж «безнадія тих, хто далеко позаду, поза межами цього поїзда, і навіть не сподіваються, що потраплять коли-небудь хоча б куди-небудь, хіба що зі зміною стратегічних обставин, як для України чи Білорусі». Дракулич резюмує, що тепер для Хорватії, коли вона вже бере пряму участь у проекті «спільної Європи», варто замислитися над активною участю у його покращенні, незважаючи на «слабкості демократії в умовах кризи капіталізму».

Йонас Ґретц із Центру дослідження проблем безпеки в Цюриху (Center for Security Studies ETH Zürich) оприлюднив великий аналіз проблеми відносин Європи з Росією, де попереджає про стратегічну небезпеку захоплення економічною співпрацею з Москвою без огляду на політичні наміри дедалі більшого авторитаризму в Росії. Автор вважає, що «все сильніше напруження у стосунках Росії із Заходом також виходить на перший план, коли мова йде про спільні сусідні країни, де конкуренція між Росією та Євросоюзом посилилась». Ґретц наголошує також, що «цей антагонізм у даний момент зосереджений на Україні»: ЄС пропонує Україні альтернативу членству в ЄС – договір про асоціацію і зону вільної торгівлі, а Кремль «не вважає Україну повністю незалежною державою» і хоче втягнути її у свій Євразійський економічний союз. Проблема є ще й у тому, як зауважує швейцарський експерт, що навіть у цій ситуації «українська еліта намагається відкласти ухвалення складного рішення стосовно вибору між Росією та Євросоюзом». Кажучи про співпрацю Швейцарії з Росією, Йонас Ґретц попереджає: «У той же час, зважуючи свої інтереси, Берн не повинен випускати з поля зору стратегічні інтереси Росії, і йому варто подбати про те, щоб не втратити на боці своїх європейських сусідів та інших партнерів того, що набувається у відносинах із Москвою».

Німецька Berliner Zeitung інформує, що «Україна повертає Німеччині радянські воєнні трофеї». Мається на увазі, зокрема, факт повернення цими днями Берлінові понад 700 цінних книг, які радянські вояки вивезли наприкінці Другої світової війни з берлінського Музею цукру, що є частиною Музею технологій Берліна. У Києві цінні книги німецькою, французькою, італійською та англійською мовами, видані у період із 1832 по 1944 роки, передав німецькому послові в Україні Крістофу Вайлеві заступник українського міністра культури Броніслав Стичинський. Як зазначено, обидві сторони продовжать взаємний пошук і повернення культурних цінностей, які зникли під час Другої світової війни.
  • 16x9 Image

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG