Радикалізація буде відбуватись, і це позитивно – правий активіст

Київ – Посилення радикалізації правого руху в Україні неминуче. Про це в ефірі «Молодь Плюс» розповів правий активіст Кирило Бабенцов. На його думку, це адекватна реакція громадян на те, що відбувається в країні. Але люди часто не зовсім коректно розуміють сутність націоналістичних ідей, каже правий активіст.

Ми опитали перехожих на вулицях Києва про те, що таке «український націоналізм» для них.

– Чи правильно люди розуміють ідеї, у які вірите ви?

– Очевидно, що більшість людей, які висловили свою думку, як на мене, мають хибне і абсолютно несправедливе уявлення про націоналізм. А менша частина (це більш молоді люди) має бачення ближче до мого.

Найбільша проблема в тому, що люди сприймають націоналізм, як щось пов’язаними з явищами в Німеччині початку минулого століття. Це абсолютно абсурдне твердження. У кожної нації є право на свій націоналізм, своє бачення історії, своя культура. Наш націоналізм, український, абсолютно ні з ким не пов’язаний. У нас є свої ідеологи. Ми не маємо ніякого стосунку до ідеологів інших націй.

– Популярність правих ідей серед молоді – це прояв національної свідомості чи тут більшу роль грають привабливі «візуальні прояви», субкультурність руху?

– Я думаю, для відродження націоналістичного руху в Україні є багато факторів. І те, що ви назвали, й інше… З одного боку, це, звичайно, національне відродження українців після радянської окупації, коли ми повертаємось до своїх традицій і культури.

Але в певній мірі, звичайно, це зовнішні атрибути, які приваблюють молодих людей – як субкультура, як рух, просто як середовище людей.

Слухач: Проблема нашої молоді – вони не вивчають ні історію, ні філософію національних рухів. А як можна розбиратися у цих питаннях, якщо ти не читаєш ні філософів давньої Греції, ні німецьких філософів? Поки наші молоді люди не будуть досконало вивчати історію й філософію, ні про який націоналізм, ні про які ідеї демократичного суспільства не можна говорити.

– Для того, щоб прийти до націоналістичних ідей, ти студіював філософські трактати? Маркса й Енгельса?

– «Маніфест комуністичної партії» я читав. Також читав ідеологів протилежної точки зору.

Думаю, що у середньостатистичного українського націоналіста рівень знань у сфері історії й філософії на порядок вищий, ніж у інших людей. Скоріш за все, це пов’язане з тим, що інтелектуальний розвиток приводить до ідей націоналізму, а не навпаки.

– Політологи говорять, що ультраправих як таких в Україні немає взагалі. Ви погоджуєтеся з цим?

– Думаю, що в Україні багато людей з різними переконаннями. Але той рух, про який говоримо, українських націоналістів, – нас навряд можна правильно називати терміном «ультраправі».

– Чи представляють парламентські «праві» інтереси українських націоналістів? Дуже багато політологів називали програму «Свободи» лівою.

– Дорікання у лівацтві вважаю абсурдним. Ідеєю українського націоналізму є захист української нації. А яким шляхом будуть захищатися інтереси і як це хтось буде трактувати, це вже вторинне питання.

– Коли ви приходите на акції, Вам не здається, що Вас елементарно провокують? Дуже зручно, коли у ЗМІ розповідають про радикальних дітей у масках, які побилися зі своїми лівими опонентами, а в цей час про реальні проблеми ніхто не згадує.

– Звичайно, влада намагається використовувати будь-які приводи для того, щоб замовчувати свої злочини. Оскільки олігархи і депутати мають фактичний контроль над більшістю засобів масової інформації в Україні, вони намагаються привертати увагу до вторинних проблем, або навіть навпаки – висвітлювати правильні речі таким чином, щоб вони здавалися ненормальними (як, наприклад, діяльність українських націоналістів).

– Але коли відбувається бійка? Чи не простіше було б уникнути її, навіть переступити через якісь власні принципи, але не дозволити створити такий прецедент в інформаційному просторі?

– Інколи бувають ситуації, коли битися необхідно. У житті кожного чоловіка існують ситуації, коли він зобов’язаний захищати власну гідність кулаками. Так само у житті нашої нації бувають такі ситуації, коли ми, українці, змушені захищати себе силою.

– Але чи можливо і чи потрібно гальмувати радикалізацію проукраїнського правого руху?

– Я вважаю, що чим більше будуть пригноблюватися права українців, знищуватися наша культура і розкрадатися наша держава, тим більше українців будуть приходити до націоналістичних ідей і тим на більше вони будуть здатні. Тому, звичайно, радикалізація буде відбуватись. І це позитивно.

Інша справа, що підконтрольні владі засоби інформації можуть намагатися висвітлювати нас брехливо і подавати нас у більш несприятливому вигляді для простих українців. Але, я вважаю, це більше відповідальність ЗМІ, аніж наша проблема.

– Це не надто часто потрапляло у ЗМІ, але останнім часом Києвом прокотилася хвиля нападів на активістів правих організацій. Хто влаштовує ці напади? Кого підозрюєте?

– У тому числі напади відбувалися на моїх знайомих. Це українські націоналісти, (багато хто з них є членами ВО «Свобода»), які відзначилися активною діяльністю і участю в антивладних протестах. Найбільше це схоже, я впевнений, що так воно і є, на боротьбу влади з найнебезпечнішими опонентами. Скоріш за все, нападниками (до цієї думки схиляються багато експертів) є або представники силових структур, або люди, найняті за гроші, але які є так само представниками української влади.

Наскільки я знаю, ці люди були оснащенні професійним обладнанням. Але, на жаль, не будо можливості тоді дізнатися, кого вони представляють. Вони мали кількісну перевагу і втекли з місця подій.

Мені відомо, що наші хлопці, яким були нанесені найбільш тяжкі ушкодження (переламані кістки, струси мозку), зверталися до міліції. Але, звичайно, це ні до яких результатів не призвело, оскільки наша міліції не займається захистом інтересів громадян, а лише займається захистом інтересів влади.

– Чому дуже часто правих українських політиків звинувачують у тому, що їхні висловлювання перебувають на межі дискримінації деяких соціальних груп. Як ти до цього ставишся?

– Ми, українці, є господарями на своїй землі і маємо такими бути. Тому політик, який представляє інтереси української громади, має право говорити про те, що наболіло у людей.

– З чим пов’язана радикалізація руху? Це вказівка згори (від лідерів організацій) чи ініціатива активістів?

– У першу чергу, головною причиною є адекватна відповідь людей на те, що відбувається в країні. Українці все більше й більше приходять до висновку, що саме таким чином ми можемо щось змінити.

– А от традиційне протистояння з лівими: часто ж вимоги, які виголошують обидві сторони фактично однакові… Можна очікувати хоч ситуативних союзів?

– На жаль, це малоймовірно. На мою думку, в той час як ми намагаємося практично відстоювати інтереси українців і відстоювати їхні права, інші люди створили риторику і такий стереотип, що вони є захисниками інтересів простих робітників і трудяг. Але насправді вся їхня діяльність обмежується дописами в інтернеті, вони займаються виключно боротьбою з нами, і як наслідок, боротьбою з тою діяльністю на користь українців, яку вони теоретично мали б підтримувати.