Брюссель – Після того, як цього місяця Хорватія приєдналася до Євросоюзу, ще принаймні шість країн в надії на такий шанс стукають у двері європейського блоку держав. Одна з них – Македонія – щойно у Брюсселі провела чергові переговори на цю тему. У середу єврокомісар з питань розширення Штефан Фюле зустрінеться з лідерами Сербії, іншої країни, що мріє потрапити до лав співдружності. Втім, імовірність стати членами ЄС у кожної з держав-кандидатів доволі різна. України поки що у цій черзі взагалі немає.
Країни колишнього радянського табору – Україна, Молдова та Грузія – не приховують свого бажання вступити до лав Європейського союзу. Однак політико-економічна неготовність, з одного боку, та наявність зон із потенційно можливими міжетнічними конфліктами, на кшталт Придністров’я, з іншого, відсуває цей проект у далеке й невизначене майбутнє. Інша причина – це все ще існуюча невизначеність урядів та громадян, скажімо, в Україні, щодо вибору між ЄС та Росією, яка відчайдушно намагається посилити свій вплив на ці держави, зауважує експерт з Вільного брюссельського університету Оде Мерлен.
Тим часом перспектива членства у ЄС залишається метою, і таке положення хотіли б вписати до угод про асоціацію, скажімо, молдовське керівництво. Про це заявила у Брюсселі міністр закордонних справ Молдови Наталя Ґерман.
«Європейська перспектива для країн, що мають на це право та хочуть її отримати, повинна бути відображена у політичних документах і деклараціях», – каже вона.
Україні, яка вже парафувала текст угоди про асоціацію з ЄС, додати положення про перспективу членства не вдалося – як пояснюють європейські дипломати, через відсутність консенсусу з цього питання серед держав-членів і так звану «втому від розширення».
Ісландія може, але не хоче, а Туреччина – навпаки
Ще у далекому 1987 році Туреччина надіслала до Євросоюзу заявку про своє бажання вступити до цього блоку держав. Тільки через 10 років турки стали офіційними кандидатами на приєднання, і лише в 2005-му розпочалися переговори. Однак територіальний конфлікт із Кіпром їх швидко заморозив. Виглядає на те, що восени діалог на тему членства може відновитися, однак Німеччина, Австрія чи Нідерланди не приховують свого небажання бачити Туреччину серед членів ЄС.
Найпростіше виглядає приєднання до співдружності Ісландії: країна фактично готова, а двері – широко відчинені. Проте криза та розбіжності щодо правил риболовлі в арктичних водах породили серед ісландців євроскептицизм. Вступні переговори припинилися до всенародного референдуму на тему членства у ЄС. А це по суті означає кінець процесу приєднання ісландців в осяжному майбутньому.
Сербія, Чорногорія та Македонія із приєднанням до Євросоюзу сусідки Хорватії отримали вагомий сигнал від об’єднаної Європи, каже єврокомісар з питань розширення Штефан Фюле.
«Вступ Хорватії ще раз підтвердив, що перспектива європейської інтеграції залишається відкритою для всіх країн (балканського) регіону, – заявляє єврокомісар. – Але вони повинні показати достатню політичну волю у втіленні політичних та економічних реформ, а також довести свою повагу до європейських цінностей».
Когось гальмують територіальні проблеми, когось назва чи європейські принципи
Тим часом на шляху сербів до Європи стоїть Косово, яке Белград все ще офіційно вважає сербською провінцією. Втім, у квітні парламент Сербії підтримав резолюцію про «нормалізацію» стосунків з Косовом. Черговий раунд переговорів відбудеться сьогодні у Брюсселі.
Якщо процес зближення ЄС із Чорногорією триває без особливих складнощів, то Македонію на цьому шляху гальмує її назва. Керівництво Греції відмовляється визнати за цією країною право називатися «іменем, яке є частиною грецької національної спадщини», бо таку ж назву має й традиційний регіон на півночі Греції.
Інші країни регіону Балкан, такі, як Албанія, Косово та Боснія й Герцеговина, теж виношують плани приєднання, однак заявку на цей крок до ЄС надіслали тільки албанці, які все ще очікують офіційного надання статусу «країни-кандидата». Зі свого боку, Євросоюз спочатку очікує покращень у цій країні ситуації із верховенством права, адміністративної реформи та поваги до прав людини.
Країни колишнього радянського табору – Україна, Молдова та Грузія – не приховують свого бажання вступити до лав Європейського союзу. Однак політико-економічна неготовність, з одного боку, та наявність зон із потенційно можливими міжетнічними конфліктами, на кшталт Придністров’я, з іншого, відсуває цей проект у далеке й невизначене майбутнє. Інша причина – це все ще існуюча невизначеність урядів та громадян, скажімо, в Україні, щодо вибору між ЄС та Росією, яка відчайдушно намагається посилити свій вплив на ці держави, зауважує експерт з Вільного брюссельського університету Оде Мерлен.
Тим часом перспектива членства у ЄС залишається метою, і таке положення хотіли б вписати до угод про асоціацію, скажімо, молдовське керівництво. Про це заявила у Брюсселі міністр закордонних справ Молдови Наталя Ґерман.
«Європейська перспектива для країн, що мають на це право та хочуть її отримати, повинна бути відображена у політичних документах і деклараціях», – каже вона.
Україні, яка вже парафувала текст угоди про асоціацію з ЄС, додати положення про перспективу членства не вдалося – як пояснюють європейські дипломати, через відсутність консенсусу з цього питання серед держав-членів і так звану «втому від розширення».
Ісландія може, але не хоче, а Туреччина – навпаки
Ще у далекому 1987 році Туреччина надіслала до Євросоюзу заявку про своє бажання вступити до цього блоку держав. Тільки через 10 років турки стали офіційними кандидатами на приєднання, і лише в 2005-му розпочалися переговори. Однак територіальний конфлікт із Кіпром їх швидко заморозив. Виглядає на те, що восени діалог на тему членства може відновитися, однак Німеччина, Австрія чи Нідерланди не приховують свого небажання бачити Туреччину серед членів ЄС.
Найпростіше виглядає приєднання до співдружності Ісландії: країна фактично готова, а двері – широко відчинені. Проте криза та розбіжності щодо правил риболовлі в арктичних водах породили серед ісландців євроскептицизм. Вступні переговори припинилися до всенародного референдуму на тему членства у ЄС. А це по суті означає кінець процесу приєднання ісландців в осяжному майбутньому.
Сербія, Чорногорія та Македонія із приєднанням до Євросоюзу сусідки Хорватії отримали вагомий сигнал від об’єднаної Європи, каже єврокомісар з питань розширення Штефан Фюле.
«Вступ Хорватії ще раз підтвердив, що перспектива європейської інтеграції залишається відкритою для всіх країн (балканського) регіону, – заявляє єврокомісар. – Але вони повинні показати достатню політичну волю у втіленні політичних та економічних реформ, а також довести свою повагу до європейських цінностей».
Когось гальмують територіальні проблеми, когось назва чи європейські принципи
Тим часом на шляху сербів до Європи стоїть Косово, яке Белград все ще офіційно вважає сербською провінцією. Втім, у квітні парламент Сербії підтримав резолюцію про «нормалізацію» стосунків з Косовом. Черговий раунд переговорів відбудеться сьогодні у Брюсселі.
Якщо процес зближення ЄС із Чорногорією триває без особливих складнощів, то Македонію на цьому шляху гальмує її назва. Керівництво Греції відмовляється визнати за цією країною право називатися «іменем, яке є частиною грецької національної спадщини», бо таку ж назву має й традиційний регіон на півночі Греції.
Інші країни регіону Балкан, такі, як Албанія, Косово та Боснія й Герцеговина, теж виношують плани приєднання, однак заявку на цей крок до ЄС надіслали тільки албанці, які все ще очікують офіційного надання статусу «країни-кандидата». Зі свого боку, Євросоюз спочатку очікує покращень у цій країні ситуації із верховенством права, адміністративної реформи та поваги до прав людини.
