– Річниця хрещення Русі – це масштабна культурна подія. Але пов’язана вона, перш за все, з релігією. То, виходить, це свято лише для віруючих?
– У 2008 році, до 20-річчя хрещення Русі, ми з Юрієм Шевчуком подорожували Україною, у нас був великий тур. Зрозуміло, що на концерти приходило багато молоді: студенти та школярі. З нами також виступали богослови, вони орендували приміщення в містах, і зі сцени запрошували усіх охочих прийти поговорити: про себе і про Господа. Вони збирали величезні аудиторії. І ми були неймовірно здивовані, коли дізналися, що більшість цих людей – з тих, хто був на концерті напередодні. Ми – наче морква для віслюка, принаймні, таке є відчуття на концертах. Ми привертаємо увагу, але робимо це щиро, бо нам близькі усі ці переживання і роздуми про те, хто я і куди я прямую.
З віком виникають ті питання, яких не було у молодості. Але у молодих людей ці питання виникатимуть раніше завдяки концертам та подібним заходам. А наступним кроком стане те, що вони відкриють книгу, підійдуть до когось з цими питаннями. Концерт – це лише привід. Тому мені дуже подобається значення слова «хрещення» – «просвіта».
– Як ви гадаєте, молодь, що відвідає концерт, здебільшого релігійна?
Можна піти в бригаду і різати пацанам горлянки, красти мішки з золотом або нафту. А можна жити з Богом в душі
У Києві є один монастир, який я кілька разів відвідував. Щочетверга там отець проводить там зустрічі з молоддю. Я був вражений, скільки людей туди приходить. І тому я впевнений, що після таких концертів кількість молодих людей, які підуть шукати себе, збільшиться.
– Чи не є таке гучне святкування образливим для тих людей, для яких віра – це щось суто інтимне?
Вперше до нас на концерт завітають патріархи
Дуже багато значить те, що вперше до нас на концерт завітають патріархи. Це дуже мудрі, досвідчені люди, точно не ті, яких можна змусити або купити. А тому, чим ми можемо когось образити?