Навесні легендарний баскетболіст Денніс Родман побував у Північній Кореї. До Америки він повернувся самозваним послом Кім чен Ина. Спортсмен розповів, що Кім Че Ин чекає на дзвінок від Обами, хоче миру і взагалі став «його кращим другом». Своїм вчинком Родман багатьох налаштував проти себе. Критики у ЗМІ та і в уряді США відсікли – північнокорейський режим використав екстравагантного гравця зіркової команди «Чікаго Буллс» 90-х років, щоб покращити свій імідж, відволікти увагу від порушень прав людини на бідності і таке інше.
І от, за кілька місяців після вояжу Родмана, який до речі вважає себе достойним Нобелівської Премії миру – у КНДР з особливою метою побував 88-річний військовий ветеран корейської війни Томас Гаднер.
У 60-ту річницю припинення тої війни дідусь шукав у країні Кім Ір Сен, Кім Чен Іра та Кім Чен Ина рештки свого загиблого товариша Джессі Брауна, першого афро-американського пілота ВМС США.
Його літак розбився у Північній Кореї 63 роки тому. Кавалер вищої військової нагороди США, «Медалі Почесті» Томас Гаднер після повернення висловив сподівання, що його мандрівка допоможе діалогу між США та країною, керівництво якої любить фантазувати про ядерний удар по Америці.
Пілот ВМС США в ході Корейської Війни, Гаднер з повітря прикривав морських піхотинців, які у грудні 1950-го бились з переважаючими китайськими силами в одній із найкривавіших битв війни.
63 роки потому один з тих морських піхотинців, кавалер ордену «Срібна зірка» Дік Бонеллі був одним з тих, кого Гаднер прикривав. Зараз він допомагає Гаднеру шукати його бойового побратима Джессі Брауна. Той був першим чорношкірим пілотом ВМС США.
«У нас є місія і ми її виконаємо. Крапка. Правильно я кажу?», – говорить Бонеллі Гаднеру. Той погоджується.
4-го грудня 1950-го року Гаднер та Джессі Браун керували одномоторними літаками Корсар. У літаку Джессі відмовив двигун, він здійснив аварійну посадку. Намагаючись врятувати його, Гаднер розбив власний літак. На його очах затиснутий у кабіні товариш помер.
За звитягу Гаднер отримав найвищу військову нагороду. Ім’ям його товариша у 70-х назвали військовий корабель.
На схилі років Гаднер хотів би, щоб його поїздка до країни колишнього ворога послужила справі миру.
«Чим більше ми співпрацюємо з колишніми ворогами, тим краще для світу. Ми ж колись воювали з німцями та японцями – тепер вони наші надійні союзники», – говорить Гаднер.
Час для пошуку тіла друга Гаднер обрав невдало. Північнокорейські військові пояснили, що через сезонні дощі місце падіння літака затоплене.
Але була і хороша новина. Верховний правитель КНДР почув про візит ветерана, значить може бути і нова поїздка.
На прощальній зустрічі з Гаднером місцеві військові порадили йому повернутись з американськими експертами-криміналістами.
Американських журналістів, які супроводжували ветерана, попередили – жодних натяків, що КНДР допомагає з корисливих мотивів, чи заради покращення відносин зі США.
До складу американської делегації входив молодий дослідник Адам Макос, який пише книжку про історію Гаднера та Брауна. Він шкодує, що візит припав на сезон дощів.
«Ми розчаровані, що не змоги самі завершити місію, але змогли передати її нашим новим друзям у КНДР. Військові пообіцяли, що будуть продовжувати пошуки восени з нами чи без нас. Заради цього ми і приїхали – знайти Джессі і байдуже, хто це зробить», – каже письменник.
Додому американська делегація повертається з обіцянкою від військових країни, яка сприймає США як загрозу своєму існуванню. Напевне для того, щоб покращити відносини між двома країнами, знадобиться щось значно серйозніше, ніж слова.
І от, за кілька місяців після вояжу Родмана, який до речі вважає себе достойним Нобелівської Премії миру – у КНДР з особливою метою побував 88-річний військовий ветеран корейської війни Томас Гаднер.
У 60-ту річницю припинення тої війни дідусь шукав у країні Кім Ір Сен, Кім Чен Іра та Кім Чен Ина рештки свого загиблого товариша Джессі Брауна, першого афро-американського пілота ВМС США.
Його літак розбився у Північній Кореї 63 роки тому. Кавалер вищої військової нагороди США, «Медалі Почесті» Томас Гаднер після повернення висловив сподівання, що його мандрівка допоможе діалогу між США та країною, керівництво якої любить фантазувати про ядерний удар по Америці.
Пілот ВМС США в ході Корейської Війни, Гаднер з повітря прикривав морських піхотинців, які у грудні 1950-го бились з переважаючими китайськими силами в одній із найкривавіших битв війни.
63 роки потому один з тих морських піхотинців, кавалер ордену «Срібна зірка» Дік Бонеллі був одним з тих, кого Гаднер прикривав. Зараз він допомагає Гаднеру шукати його бойового побратима Джессі Брауна. Той був першим чорношкірим пілотом ВМС США.
«У нас є місія і ми її виконаємо. Крапка. Правильно я кажу?», – говорить Бонеллі Гаднеру. Той погоджується.
4-го грудня 1950-го року Гаднер та Джессі Браун керували одномоторними літаками Корсар. У літаку Джессі відмовив двигун, він здійснив аварійну посадку. Намагаючись врятувати його, Гаднер розбив власний літак. На його очах затиснутий у кабіні товариш помер.
За звитягу Гаднер отримав найвищу військову нагороду. Ім’ям його товариша у 70-х назвали військовий корабель.
На схилі років Гаднер хотів би, щоб його поїздка до країни колишнього ворога послужила справі миру.
«Чим більше ми співпрацюємо з колишніми ворогами, тим краще для світу. Ми ж колись воювали з німцями та японцями – тепер вони наші надійні союзники», – говорить Гаднер.
Час для пошуку тіла друга Гаднер обрав невдало. Північнокорейські військові пояснили, що через сезонні дощі місце падіння літака затоплене.
Але була і хороша новина. Верховний правитель КНДР почув про візит ветерана, значить може бути і нова поїздка.
На прощальній зустрічі з Гаднером місцеві військові порадили йому повернутись з американськими експертами-криміналістами.
Американських журналістів, які супроводжували ветерана, попередили – жодних натяків, що КНДР допомагає з корисливих мотивів, чи заради покращення відносин зі США.
До складу американської делегації входив молодий дослідник Адам Макос, який пише книжку про історію Гаднера та Брауна. Він шкодує, що візит припав на сезон дощів.
«Ми розчаровані, що не змоги самі завершити місію, але змогли передати її нашим новим друзям у КНДР. Військові пообіцяли, що будуть продовжувати пошуки восени з нами чи без нас. Заради цього ми і приїхали – знайти Джессі і байдуже, хто це зробить», – каже письменник.
Додому американська делегація повертається з обіцянкою від військових країни, яка сприймає США як загрозу своєму існуванню. Напевне для того, щоб покращити відносини між двома країнами, знадобиться щось значно серйозніше, ніж слова.
