Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 22:41

«Євроремонт» – це ще не євростандарти – речник представництва Єврокомісії


Давід Стулік

Давід Стулік

Що відрізняє процес євроінтеграції України від подібних процесів, що проходили в Центральній Європі десятиліття тому? Що розуміють українці під терміном «європейської інтеграції»? Що можна зробити, щоб цей термін в Україні отримав те значення, яке в нього вкладають у Європі? Про це ми вирішили розпитати людину, яка за своїми службовими обов’язками має давати відповіді на ці запитання ледь не щодня, речника представництва Європейської комісії у Києві Давіда Стуліка.

– Чи часто Вам доводиться чути думку про те, що Україна нарешті вступить до Європейського союзу, і тоді українці заживуть, як у Європі?

– Практично щодня до мене звертаються не тільки журналісти, але й звичайні українські громадяни, які дзвонять до нашого представництва і мають якісь уявлення про ЄС. Вони розповідають, що ми готові вступити в ЄС, і тоді, наприклад, у нас покращаться стандарти життя. І просять мене, щоб я їм розповів про ці стандарти.

Тут в мене дуже складна робота – пояснити, що не все так просто, що не можна просто задекларувати: «Так, я хочу жити по-європейськи! І як я хочу жити по-європейськи, то я завтра готовий вступити в ЄС».

Навіть бачив магазини у деяких українських містах – «Євробілизна», вивіски – «Євротруни
На жаль, цей дискурс в Україні дуже спрощений. Тут є багато стереотипів. Вони проявляються навіть у багатьох життєвих справах, як ремонт помешкання – він називається «євроремонт», або є певні послуги – вони називаються «європослуги», тобто люди думають, що це є європейські стандарти, і вони називаються «євро».

Навіть я бачив магазини у деяких українських містах – «Євробілизна», навіть були вивіски на магазинах – «Євротруни»! Тут дуже складно пояснити саму ідею євроінтеграції, саму ідею, яка стоїть за існуванням ЄС.

В інтерв’ю газеті «День» посол Австрії Вольф Дітріх Гайм говорить про те, що в Україні і в ЄС по-різному розуміють євроінтеграцію. Як в Європі розуміють євроінтеграцію? І для чого вона потрібна тим, хто вже живе краще?

– Тут потрібно трошки повернутися до історії, коли почався процес європейської інтеграції. Тоді головна мета була – зробити все для того, щоб не повторилися всі ці жахливі війни, Перша і Друга світові війни.

І тоді так звані «батьки Європи» добре і правильно подумали про те, що країни, які поміж собою мають гарні економічні відносини, не будуть воювати поміж собою, і тоді процес євроінтеграції почався на підставі економічного співробітництва. Але через десятиліття цей процес вже почав базуватися на так званих спільних європейських цінностях.

Тобто не тільки економічне процвітання або матеріальний добробут громадян, але теж такі спільні цінності, як права людини, свобода ЗМІ, свобода висловлювань, свобода зібрань, правова держава, стали підставою європейської інтеграції.

Тобто зараз всі ці європейські цінності є підставою для того європейського економічного добробуту. І тому ЄС у своїх відносинах із країнам, які мають європейські наміри, постійно акцентує цю сторінку, тобто ці європейські цінності.

Країни, які хочуть мати гарні стосунки з ЄС, або хочуть вступити до ЄС, повинні поважати європейські цінності
Країни, які хочуть мати гарні стосунки з ЄС, або хочуть вступити до ЄС, повинні поважати ті самі європейські цінності, як і ми. Бо ці цінності забезпечують економічний добробут і процвітання даних суспільств.

Наскільки часто доводиться зустрічатися з іншою думкою про те, що для того, щоб жити, як в Європі, потрібно працювати, як в Європі, потрібно поважати закони, як в Європі?

– На жаль, я б сказав, дуже рідко. Як ви розумієте, це не дуже популярні речі. Дійсно, як ви сказали, для того, щоб жити по-європейськи, треба провести суттєві, глибокі реформи, які б стосувалися практично кожної галузі життя. І, на жаль, це є людська специфіка, що люди не хочуть робити багато зусиль, щоб досягти своєї мети. Всі думають, що можна досягти своєї мети дуже простими способами. І тому в Україні, на жаль, дуже мало людей або організацій, або політиків, які розповідають своїм громадянам, що європейські прагнення пов’язані з роботою, з певними зусиллями, які треба зробити, і що, наприклад, ці реформи, які з цим пов’язані, будуть болісними.

Я тут завжди кажу моїм колегам, знайомим, журналістам, громадським діячам, що можна подивитися на країни Центрально-Східної Європи, бо ці процеси дійсно там не були простими, не були легкими, і цим суспільствам треба було, умовно кажучи, заплатити певну ціну за те, щоб вони пройшли цей шлях. Тобто ці процеси були болісними.

Україна є ізольованим суспільством. Для того, щоб потрапити до Європи, українцям потрібно накопичити чималу суму грошей, отримати візи, які досі дуже складно отримати, незважаючи на певні послаблення, які зробив для України ЄС. Тому більше українці можуть покладатися не на свій власний життєвий досвід, а на ту інформацію, що вони отримують із засобів масової інформації. Наскільки добре вони – ЗМІ – інформують українців про життя в ЄС?

– Почну відповідати не безпосередньо на це запитання. Хочу сказати, що ми в Європі дуже добре усвідомлюємо, що є певні перепони для того, щоб українці могли їздити у країни ЄС. І тому ми постійно намагаємося спростити візовий режим. Із 1 липня набуло чинності подальше спрощення візового режиму, щоб українці могли побачити власними очима те, що відбувається в ЄС, як люди в ЄС живуть.

А повертаючись до Вашого запитання щодо ЗМІ, то я хотів сказати, що ми вже давно спостерігаємо за тим, що головна тематика – це саміти між Україною і ЄС, зустрічі на найвищому рівні. Але дуже мало інформації про щоденне життя в ЄС.

Корисним є досвід Польщі, Чехії, Балтійських республік, які теж були частиною Радянського Союзу
Наприклад, ми б хотіли бачити більше інформації, сюжетів про те, що змінилося в житті громадян тих країн, які приєдналися до ЄС останнім часом, бо це показує той шлях, яким може пройти Україна, і це теж показує можливості, які зможуть бути перед українськими громадянами. Наприклад, корисним є досвід Польщі, Чехії, Балтійських республік, які теж були частиною Радянського Союзу.

Зараз маємо приклад Хорватії, яка 1 липня приєдналася до ЄС. Можна дуже гарно проілюструвати зусилля не тільки уряду, а і бізнес-середовища, громадських організацій, які, були зроблені для того, щоб Хорватія відповідала умовам членства в ЄС. Таких прикладів в українських ЗМІ досі немає.

Європейський союз, як ми побачили із досвіду країн, які нещодавно приєдналися до нього, не є гарантією від корупції – як ми бачимо на чеському досвіді зараз, коли через корупцію пішов у відставку цілий уряд. Не є гарантією і від авторитаризму, як була спроба створити авторитарну владу в Болгарії, чи зазіхань на свободу слова, як це сталося в Угорщині. А що тоді він дає?

– Тут треба зрозуміти, що, звичайно, ЄС не має повного імунітету від всіх тих негараздів, які ви назвали: корупція, зловживання владою, обмеження свободи ЗМІ.

Це в жодному суспільстві у світі, в будь-якій демократії не є забезпечено. Але що дає Європейський союз? Я б порівняв його з родиною, де є багато родичів і один із родичів, скажімо, починає поводитися не так, як в твоїй родині прийнято.

Тоді інші члени цієї сім’ї мають повне право цьому своєму родичеві сказати: «Дивись, ти вже починаєш поводитися не так, як у нас прийнято, тоді давай, будь ласка, повертайся до тих правил поведінки, яку ми тут всі визнаємо». І тоді цей суспільний тиск з боку інших членів цієї родини ЄС може мати такий вплив на цього члена цієї родини, ту країну члена ЄС, яка починає віддалятися від тих європейських стандартів.

Тут так звана нормативна база, або нормативний тиск з боку інших країн-членів ЄС, інших держав або самого Європейського союзу, його інституцій може мати вирішальний вплив на те, щоб демократія, права людини, правова держава були збережені в тих країнах, де з’являються такі певні негативні явища.
  • 16x9 Image

    Марія Щур

    В ефірі Радіо Свобода, як Марія Щур, із 1995 року. Кореспондент, ведуча, автор програми «Європа на зв’язку». Випускниця КДУ за фахом іноземна філологія та Центрально-Європейського університету в Празі, економіст. Стажувалася в Reuters і Financial Times у Лондоні, Франкфурті та Брюсселі. Вела тренінги для регіональних журналістів.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG