– Мені здається, що незалежно від того, де географічно перебуває людина, найголовніше – щоб вона любила те, що вона робить. Бо коли людина робить те, що любить, це – свобода. А коли вона любить те, що робить, це вже щастя. Якщо подивитися на найкращих професіоналів, на людей, які досягли великих успіхів, будь в чому, чи це в бізнесі, чи в політиці, чи в неприбуткових організаціях, то це людина, яка живе тим, що вона робить. У неї тоді зовсім інший підхід до роботи. Професор Богдан Гаврилишин завжди казав молодим українським спеціалістам, що найголовніше в житті – це вибрати те, що тобі подобається. Тоді гроші самі будуть приходити до людини, яка займається тим, що вона любить.
– Це, мабуть, дійсно золоте правило у підході до роботи. Але інколи виходить так, що людина мусить заробляти собі на прожиття. І, повертаючись до англійців, про них говорили, що вони є представниками протестантської етики праці, коли людина сприймає роботу як свій священний обов’язок. А про українців говорили, що вони звикли працювати абияк. Дістаючи невеликі зарплати, не маючи можливості кар’єрного росту, вони казали, що ми працюємо так, як ви нам платите. Чи Ви помічаєте якісь зміни у ставленні до роботи, як українців, так і британців?
Людина, яка приходить на роботу в хорошу англійську фірму, то їй дають план розвитку
Людина, яка приходить на роботу в хорошу англійську фірму, то їй протягом року, чи двох, дають план розвитку: як людина може розвиватися на своїй роботі. Дають конкретні цілі, яких вона може досягнути.
– Багато людей говорять, що стикалися з таким явищем, що українці вдома і за кордоном працюють по-різному. Чи Ви також спостерігали такі зміни?
Люди, які працюють за межами України, з питанням корупції чи «відкатів» дуже рідко зустрічаються
Я спостерігав за різними прикладами в Україні, навіть у випадку великих міжнародних компаній. Коли людина має цінності і порядність, то всю організацію можна збудувати так, щоб організація була чиста від будь-яких питань корупції. Тоді ця спокуса відпадає, бо люди дотримуються етичних норм.
– Як на Вашу думку, це – питання законодавства чи внутрішньої культури країни?
– Я думаю, що законодавство, яке не дозволяє корупцію, існує. Мені здається, що питання є глибше, питання культури і оточення. Я пам’ятаю, коли мого доброго товариша призначали на високу посаду, то власник цієї компанії спитав: «Ти розумієш, яка в тебе буде спокуса?». А він так пожартував, що мовляв, у нього є пігулка від спокуси. Я думаю, що коли буде більше таких людей, які мають етичну базу, то буде легше. Але для цього потрібна меритократична система, коли людина буде справедливо винагороджена за роботу, за внесок, який вона дає.