Москва – Сьогодні річниця серпневого путчу. 22 роки тому в ніч з 18 на 19 серпня представники вищого керівництва СРСР, які були незгодні з політикою реформ президента Михайла Горбачова і проектом нового Союзного договору, створили Державний комітет з надзвичайного стану – ГКЧП. У Росії про серпневий путч сьогодні згадують значно менше, ніж під час правління Бориса Єльцина.
Вранці 19 серпня 1991 жителі СРСР прокинулися з новою владою. Історики і політологи зазначають, що саме путч став подією, яка призвела до розпаду Радянського Союзу. І 15 союзних республік стали самостійними незалежними державами. В ефірі російських федеральних телеканалів річниці путчу з роками приділяють все менше уваги. Навіть два роки тому, коли двадцята річниця подій відзначалася без участі керівників країни. На думку відомого російського правозахисника, а в 1991 році народного депутата, Льва Пономарьова влада побоюється, що незадоволені люди, так само як і 22 роки тому, знову можуть вийти на вулицю.
«Тут є дві причини, – вважає він, – ідеологічна та прагматична. Ідеологічна полягає в тому, що нинішня російська влада відновлює такий авторитарний режим і багато в чому спирається на традиції ще радянського періоду. Тому вони не можуть вітати подію, яка призвела до демократії в Росії. А прагматична причина – просто побоюються таких подій. Не хочуть нагадувати, що можлива мирна демократична революція. Тоталітарний режим впав безкровно. І нагадувати про це вони побоюються, тому що раптом щось схоже може відбутися».
Спадкоємці ГКЧП
Сьогоднішнє російське керівництво, по суті, є спадкоємцями ГКЧП, і цим пояснюється небажання віддавати належне історичним подіям серпня 1991 року, вважає письменник Віктор Шендерович. На його думку, саме три серпневі дні 22 роки тому стали наочною ілюстрацією поняття народовладдя.
«Нічого дивно, що президент Росії, який називав розпад Радянського Союзу найголовнішою геополітичної трагедією ХХ століття, не схильний згадувати про славні серпневі дні і про те, як народ привів свою країну, хоча б ненадовго, до свободи. І взагалі, я думаю, йому не хочеться згадувати, що народ сам вирішує свою долю. Йому неприємно згадувати 300 тисяч москвичів, що вийшли до Білого дому, що іноді щось відбувається і раптом населення, яким так легко і радісно керувати за допомогою телебачення, виходить на вулиці і змінює долю країни. Формально Путін є президентом вільної демократичної Росії, але, по суті, звичайно, він спадкоємець гекачепістів», – зазначає Віктор Шендерович.
Про серпневі події 1991 року згадують по-різному. Міністр економіки в пешому російському уяді Єгора Гайдара Євген Ясін порівнює ті події з революцією 1917 року, які хтось радісно прийняв, а хтось переживав як трагедію. На думку Ясіна, молоді люди, які в 2012 вийшли на Болотну площу, сьогодні повторили б справу захисників Білого дому.
Вранці 19 серпня 1991 жителі СРСР прокинулися з новою владою. Історики і політологи зазначають, що саме путч став подією, яка призвела до розпаду Радянського Союзу. І 15 союзних республік стали самостійними незалежними державами. В ефірі російських федеральних телеканалів річниці путчу з роками приділяють все менше уваги. Навіть два роки тому, коли двадцята річниця подій відзначалася без участі керівників країни. На думку відомого російського правозахисника, а в 1991 році народного депутата, Льва Пономарьова влада побоюється, що незадоволені люди, так само як і 22 роки тому, знову можуть вийти на вулицю.
«Тут є дві причини, – вважає він, – ідеологічна та прагматична. Ідеологічна полягає в тому, що нинішня російська влада відновлює такий авторитарний режим і багато в чому спирається на традиції ще радянського періоду. Тому вони не можуть вітати подію, яка призвела до демократії в Росії. А прагматична причина – просто побоюються таких подій. Не хочуть нагадувати, що можлива мирна демократична революція. Тоталітарний режим впав безкровно. І нагадувати про це вони побоюються, тому що раптом щось схоже може відбутися».
Спадкоємці ГКЧП
Сьогоднішнє російське керівництво, по суті, є спадкоємцями ГКЧП, і цим пояснюється небажання віддавати належне історичним подіям серпня 1991 року, вважає письменник Віктор Шендерович. На його думку, саме три серпневі дні 22 роки тому стали наочною ілюстрацією поняття народовладдя.
«Нічого дивно, що президент Росії, який називав розпад Радянського Союзу найголовнішою геополітичної трагедією ХХ століття, не схильний згадувати про славні серпневі дні і про те, як народ привів свою країну, хоча б ненадовго, до свободи. І взагалі, я думаю, йому не хочеться згадувати, що народ сам вирішує свою долю. Йому неприємно згадувати 300 тисяч москвичів, що вийшли до Білого дому, що іноді щось відбувається і раптом населення, яким так легко і радісно керувати за допомогою телебачення, виходить на вулиці і змінює долю країни. Формально Путін є президентом вільної демократичної Росії, але, по суті, звичайно, він спадкоємець гекачепістів», – зазначає Віктор Шендерович.
Про серпневі події 1991 року згадують по-різному. Міністр економіки в пешому російському уяді Єгора Гайдара Євген Ясін порівнює ті події з революцією 1917 року, які хтось радісно прийняв, а хтось переживав як трагедію. На думку Ясіна, молоді люди, які в 2012 вийшли на Болотну площу, сьогодні повторили б справу захисників Білого дому.
