Доступність посилання

logo-print
05 грудня 2016, Київ 06:44
Київ – 23 серпня в Україні – День прапора. Останнім часом цей символ державності ставав об’єктом наруги з боку іноземців, а подекуди й самих українців. А чверть століття тому за використання національної символіки могли виключити з вишу або навіть запроторити за ґрати. Громадський активіст радянських часів, що поширював тоді цю символіку, Олесь Доній визнає неоднозначне ставлення громадян незалежної України до своєї держави. Але при цьому він відзначає повагу молоді до державної символіки.

У радянські часи за розгортання жовто-блакитного прапора могли заарештувати. Натомість за останній місяць у незалежній Україні на цей прапор встигли «помочитися», а потім його ще й «змили в унітаз». І учасник панк-гурту Bloodhound Gang , і компанія Henkel вибачилися, однак питання неповаги до національної символіки лишилося відкритим – днями стався ще один акт вандалізму: привселюдне спалення прапорів біля стін Донецької міськради.

Прапор, який відстоювали у складних, іноді небезпечних для життя умовах, заслуговує того, щоб його поважали, говорить перший всенародно обраний президент України Леонід Кравчук.

«Боротьба навколо прапора була дуже складна, але через ті дії, які ми проводили через Верховну Раду і засоби масової інформації, ми переконали людей, що це є український прапор, український гімн та український герб. І вже коли ми підписували Конституцію, нам було легше. Суспільство було підготовлене», – вважає Леонід Кравчук.

Студента ледь не виключили з радянського вишу за те, що підняв прапор над гуртожитком

Прапор назавжди лишиться уособленням мрії про незалежність для етнолога Анатолія Момрика, який, будучи студентом університету імені Шевченка, ще у Радянській Україні 1989 року підняв жовто-блакитне знамено над одним із київських гуртожитків.

Після травневих свят, коли весь Київ був у червоних і синіх прапорцях, Анатолій забрав синій стяг, докупив в універмазі жовтої тканини і пошив прапор незалежної України. Разом зі своїм другом вони вивісили саморобне знамено посеред дня над гуртожитком по вулиці Ломоносова у Києві. Тоді прапор провисів 10 хвилин, згадує етнолог.
Завідувач кафедри поставив питання про моє виключення, сказавши, що я не «савєтскій» студент і мені немає місця в «савєтском» університеті

«Тут же прибіг робітник з протилежного будинку і каже вахтерці: «Ви знаєте, над вами прапор висить». А вона йому: «Та який прапор?» Він: «Жовто-блакитний!» Вахтерка дуже перелякалась, подзвонила коменданту. Прибігло все керівництво, блискавично зібрались жителі студмістечка, і студенти тут же зняли прапор. Завідувач кафедри поставив питання про моє виключення, сказавши, що я не «савєтскій» студент і мені немає місця в «савєтском» університеті», – розповідає Анатолій Момрик.

Від виключення студента врятували урочистості у Києві з нагоди річниці перепоховання Тараса Шевченка. Цього дня, згадує Анатолій, в Україну приїхало з-за кордону багато представників діаспори, і на столичному Майдані (який тоді ще не називали Майданом Незалежності) підняли жовто-блакитні прапори. Після цього на кафедрі не наважилися вживати заходів проти норовливого студента, прихильника символіки незалежної України.

Сьогодні ж етнолог є оптимістом щодо ставлення українців до цієї символіки. Стверджує, що навіть на Сході прапор уже «прийняли» і ніхто не пам’ятає про «червону ганчірочку». Показовим для Анатолія Момрика є випадок, що стався на другий день після того, як в Україні дозволили вивішувати державний прапор.

«На другий день два звичайних робітники з Кривого Рогу, проходячи по Хрещатику, побачили прапор, намагались його здерти і за це були заарештовані та оштрафовані міліцією. Вони були просто в шоку, бо для них це був символ бандерівщини і петлюрівщини, і вони свято вірили, що робили добру справу, а їх за це раптово покарали. А тепер у тому ж самому Кривому Розі прапор висить, і ні в кого не виникає бажання його зняти», – каже Анатолій Момрик.

Українці у своєму ставленні до незалежності діляться на дві категорії – Доній

Іншої думки соратник Анатолія Момрика по Українській студентській спілці, нині народний депутат Олесь Доній. Він вважає, що до прапора, як і до решти національних атрибутів, українці ставляться неоднозначно. Є люди, які боролися за незалежність України, і для них цей стяг є символом боротьби. Водночас існує певна частина суспільства, яка досі негативно ставиться до існування української держави взагалі. Але Олесю Донію приємно спостерігати, як сьогодні українці, передусім молодь, шанують державну символіку.
Першу газету ми друкували в Литві й там же робили значки-прапорці, які ми з гордістю носили. В Україні ж цього робити було неможливо

«Коли ми створили Українську студентську спілку, в Україні все було заборонено. Першу газету ми друкували в Литві й там же робили значки-прапорці, які ми з гордістю носили. В Україні ж цього робити було неможливо, – пригадує Доній. – Традиція творення власної символіки в громадсько-політичному і молодіжному русі залишилась з наших часів. І, наприклад, наше мистецьке об’єднання постійно випускає якісь футболки з надписами і атрибутикою. Крім нас цим займається досить багато успішних структур, наприклад «Наш формат». Це сприяє поширенню ідей серед молоді, і я ставлюсь до цього абсолютно позитивно, якщо це позитивні гасла та ідеї», – підсумував Доній.

За даними останнього всеукраїнського дослідження соціологічної групи «Рейтинг», понад 80% респондентів тією чи іншою мірою вважають себе патріотами держави. Ще понад 60% опитаних запевнили, що підтримали б проголошення Незалежності України, якби перед ними постав такий вибір сьогодні. На Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року суверенний статус України підтримали 90% виборців.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG