Ще не стерлися з пам’яті тріумф народних повстань, які знесли ненависних диктаторів у Тунісі, Лівії, Єгипті та потрясли авторитарний режим у Сирії. Але не минуло і двох років, як система влади, проти якої поставали тисячі людей, поволі відновлюється. Лише рік тому єгиптяни обирали свого першого президента на вільних виборах. Нині президента скинуто, військові стріляють у цивільних, ширяться розмови про громадянську війну. Чи повернення до авторитаризму в Єгипті означає кінець Арабської весни?
Єгиптяни – не єдині, хто внаслідок Арабської весни тепер живуть в умовах небезпеки та насильства. В Тунісі та Лівії, де також було скинуто багатолітніх диктаторів, люди теж потерпають від поглиблення бідності, озброєних сутичок та відчайдушної боротьби за владу. Сирійці опинилися перед вибором між втечею за кордон і ризиком бути вбитим під час жорстокого громадянського конфлікту.
Відсутність демократичних змін і повернення до військової диктатури в Єгипті змусило багатьох оглядачів, включно з нобелівським лауреатом з Ємену Таваккула Кармана, замислитися над тим, чи не пролунали останні акорди Арабської весни.
Старший аналітик з питань Близького Сходу у Центрі Стімсона Мона Якобіан говорить, що для занепокоєння є серйозні причини.
«Звичайно, дуже важко, сидячи тут, у Вашингтоні, говорити про великі надії на демократію, коли Єгипет заглиблюється в хаос, коли Сирія перебуває в муках дуже кривавої громадянської війни, коли Лівія і далі бореться з численними ополченцями.
Побоювання з приводу напрямку змін в арабському світі є обґрунтованими», – говорить аналітик.
Швидкого покращення не буде?
Якобіан вважає, що через те, що і перше повстання в Тунісі, і найбільше повстання в Єгипті обидва пішли відносно гладко, більшість спостерігачів очікувала, що і післяреволюційний період піде так само рівно. Однак вакуум влади, який виник внаслідок падіння диктатур, призвів не до впровадження демократії, а до боротьби за вплив між групами, що не мали ніякого демократичного досвіду. У протистоянні зіткнулися ісламісти і прихильники світської влади. Групи, що впродовж довгого часу були придушені, нарешті отримали можливість вільно висловлювати свої погляди, часто протилежні. А це призвело до насильства.
Мона Якобіан говорить, що навряд чи слід чекати швидкого покращення у цьому регіоні, але трансформація є частиною розвитку, і вона рідко йде прямим шляхом. На її думку, про успіх чи провал Арабської весни можна буде говорити років через 20, бо для змін потрібне щонайменше одне покоління. На її думку, молоді люди, які відчули свободу, зроблять усе, щоб її не втратити ще раз.
Над матеріалом працювали Марія Щур та Heather Maher
Єгиптяни – не єдині, хто внаслідок Арабської весни тепер живуть в умовах небезпеки та насильства. В Тунісі та Лівії, де також було скинуто багатолітніх диктаторів, люди теж потерпають від поглиблення бідності, озброєних сутичок та відчайдушної боротьби за владу. Сирійці опинилися перед вибором між втечею за кордон і ризиком бути вбитим під час жорстокого громадянського конфлікту.
Відсутність демократичних змін і повернення до військової диктатури в Єгипті змусило багатьох оглядачів, включно з нобелівським лауреатом з Ємену Таваккула Кармана, замислитися над тим, чи не пролунали останні акорди Арабської весни.
Старший аналітик з питань Близького Сходу у Центрі Стімсона Мона Якобіан говорить, що для занепокоєння є серйозні причини.
Побоювання з приводу напрямку змін в арабському світі є обґрунтованимиМона Якобіан
Побоювання з приводу напрямку змін в арабському світі є обґрунтованими», – говорить аналітик.
Швидкого покращення не буде?
Якобіан вважає, що через те, що і перше повстання в Тунісі, і найбільше повстання в Єгипті обидва пішли відносно гладко, більшість спостерігачів очікувала, що і післяреволюційний період піде так само рівно. Однак вакуум влади, який виник внаслідок падіння диктатур, призвів не до впровадження демократії, а до боротьби за вплив між групами, що не мали ніякого демократичного досвіду. У протистоянні зіткнулися ісламісти і прихильники світської влади. Групи, що впродовж довгого часу були придушені, нарешті отримали можливість вільно висловлювати свої погляди, часто протилежні. А це призвело до насильства.
Мона Якобіан говорить, що навряд чи слід чекати швидкого покращення у цьому регіоні, але трансформація є частиною розвитку, і вона рідко йде прямим шляхом. На її думку, про успіх чи провал Арабської весни можна буде говорити років через 20, бо для змін потрібне щонайменше одне покоління. На її думку, молоді люди, які відчули свободу, зроблять усе, щоб її не втратити ще раз.
Над матеріалом працювали Марія Щур та Heather Maher
