Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 08:18
Київ – Чи може бути українська література в Україні російськомовною? Дискусія навколо цього питання точиться вже не одне десятиліття. Сьогодні одна сторона переконана, що російськомовні твори несуть ризик русифікації і українськими вважатися не можуть. Друга ж зауважує, що україномовний «сучукрліт» – це закрита спільнота, яка неохоче співпрацює із тими, хто до неї не належить. І додає, що мовної проблеми не існує, адже мова – це лише засіб вираження.

Український письменник Тарас Прохасько – один із тих хто вважає: українська література буває тільки українською мовою. «Наступним кроком диявола у його безпрограшній грі буде те, що українською літературою почнуть вважати усе, написане різними мовами у цій країні», – пише він у своїй колонці.

Головним аргументом противників української російськомовної літератури є те, що літературу не можна ідентифікувати за територією, на якій вона була створена. Кафка, приміром, довгий час мешкав у Празі, однак ніхто не вважає його чеським письменником. Тож визначальним фактором є мовний. Однак, на думку письменника Сергія Жадана, ще одного учасника цієї дискусії, після здобуття незалежності Україна «виявилася більшою за свою літературу», а мовних варіантів у неї – не один, а декілька.

«Пізній Гоголь – це «русский имперский писатель»

Літературний критик та видавець Ростислав Семків, хоча і вважає, що «мова робить літературу», каже: важить культурна належність автора. Так, наприклад, російськомовний письменник Андрій Курков позиціонує себе як український громадський діяч. А зневага до культури, на думку Ростислава Семківа, автоматично викреслює людину із неї.

Якщо Булгаков або Ільф і Петров створювали щось в Україні – чи це є українська література
«Якщо Булгаков або Ільф і Петров створювали щось в Україні – чи це є українська література? Для мене тут мірилом є Гоголь. Ранній Гоголь є російськомовним українським письменником. Так, він пише російською, але фактор культурної належності – на рівні походження, на рівні тематики – роблять його українским письменником. Пізній Гоголь – це «русский имперский писатель». І ці його тексти до української літератури вже не потрібно зараховувати», – переконаний видавець.

«Бачити загрозу лише у мові – нерозумно»

Що сьогодні собою являє українська російськомовна література в Україні? Літературний оглядач Ірина Славінська зазначає, що це не лише потужний сегмент масового роману, якісної фантастики та фентезі, а й те, що умовно називають високою літературою. «Російськомовна українська література в Україні – це, насправді, такий собі паралельний світ, тому що ми незаслужено мало про неї говоримо і незаслужено мало про неї знаємо», – зауважує критик.

Ірина Славінська каже, що для письменника мова – це лише засіб вираження. Ризику русифікації, про який говорить той же Семків, вона не бачить. Тим паче, українська література продається однаково добре як російською, так і українською. Про це свідчать показники продажів, скажімо, книг російськомовної письменниці Міли Іванцової, які видають обома мовами у автоперекладі.

Мені здається, що бачити загрозу лише у мові – це дуже нерозумно, тому що ця загроза сягає набагато глибших шарів української культури
«Мені здається, що бачити загрозу лише у мові – це дуже нерозумно, тому що ця загроза сягає набагато глибших шарів української культури. Якщо ми хочемо захищати українську літературу і культуру взагалі, то було би непогано дивитися кудись глибше», – вважає Ірина Славінська.

Мовного питання немає, є питання «тусовки» – письменниця

Сергій Жадан у своїй колонці називає сучасну українську літературу своєрідним гетто. Яна Дубинянська, українська російськомовна письменниця-фантаст, також переконана: в українській літературі немає мовного питання, зате є питання «тусовки». Про це частково свідчить навіть жанрова нерозрізненість в українській літературі – у книгарнях усі книги українською часто ставлять на одну полицю.

Є досить багато людей, які писали і публікувалися російською, а потім перейшли на українську
«Якщо говорити про про інтимну сторону творчості письменника, то це нормально, коли він пише своєю рідною мовою. Нормально також, якщо письменник поліглот і зі спортивного інтересу пише різними мовами. Коли ми говоримо про твір, що потрапив до світового канону, то, в принципі, вже неважливо, якою мовою він був створений, адже його перекладають. Проблемою це стає на тому етапі, коли письменник входить до літературної спільноти. Є досить багато людей, які писали і публікувалися російською, а потім перейшли на українську», – зазначає письменниця.

Навколо української російськомовної літератури також склалася своя спільнота, зокрема, навкого фестивалю сучасної поезії «Київські Лаври», заснованого журналом «ШО», який публікує тексти російською та українською мовами. І на думку сторонників української російськомовної літератури, співпраця між цими двома «тусовками» – україномовною і російськомовною – потрібна і могла б виявитися корисною для обох сторін.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG