Чи можна поширити «успіх кардіохірургії Ємця» на усю медицину?

Київ – Малюків, які народжуються з вадами серця, в Україні уміють рятувати чи не найкраще у світі. Щороку центр кардіології та кардіохірургії, створений Іллею Ємцем, виправляє вади серця щонайменше тисячі немовлятам. Багатьом із них роблять операції буквально у перші ж дні життя. Як вдалося створити таку ефективну систему допомоги? Чи можна цей успіх повторити в інших галузях української системи охорони здоров'я?

Українська дитяча кардіохірургія є флагманом світової медицині щодо збереження життя немовлятам, народженим з вадами серця. Саме українським хірургам належить «рекорд» проведення успішної операції на серці щойно народженої дитини. Щороку в Україні рятують життя кільком тисячам маленьких громадян. Це роблять у Центрі кардіології та кардіохірургії МОЗ, яким керує учень Амосова Ілля Ємець.

Ілля Ємець оперує щодня, так само працюють і вишколені ним хірурги. Центр має потужне діагностичне обладнання та систему віртуального планування операцій, а відеозв’язок дозволяє в online режимі контролювати усі етапи хірургічного втручання.


Центр працює у відновленому й перебудованому приміщенні лікарні, відкритої для малозабезпечених городян у 1904 році меценатом Миколою Терещенком. Тепер перед вікнами Центру стоїть пам’ятник Терещенкові, як нагадування й заохочення для сучасних благодійників. У кабінеті директора портрет Миколи Терещенка, а сам Ілля Ємець каже, що у його центрі надають допомогу усім, хто її потребує, незалежно від статків. Крім того, за порадами до Іллі Ємця звертаються дитячі кардіохірурги провідних клінік світу, а кардіоцентр Сіетла має постійний відеозв’язок з Києвом.

Центр завжди готовий поділитися досвідом з кардіологами та кардіохірургами з будь-якого регіону Україну. Для цього проводяться конференції, як от, наприклад, у Всесвітній день серця, де повчитися можна і у прямому спілкуванні й спостерігаючи за операцією на екрані, яка супроводжується усіма необхідними коментарями.

– Дякуємо, що надали можливість журналістам Радіо Свобода подивитися, як працює Центр, і поспілкуватися з Вашими колегами та пацієнтами. Ваші підлеглі кажуть, що Ви даєте їм головний стимул для роботи. Ви такий жорсткий керівник?

– По-перше, я думаю, що вони жартували, по-друге, я вважаю, що завжди багато залежить від керівника. А якщо говорити про кардіохірургію, то керівник – це хірург, якому підкоряються всі навколо. Якщо не підкоряються, то буде занепад. Тому, якщо вони і жартували, то мені приємно.

– Не жартували, говорили серйозно. Але я просто трохи по-іншому ставила запитання. Я питала про те, на чому базується школа дитячої кардіохірургії? Наскільки важливий Ваш особистий приклад? І Ваші колеги відповіли, що навіть тепер, коли будь-які знання можна отримувати через інтернет, особистість людини, яка витворює власну школу, має вирішальне значення, а в кардіохірургії тим більше. Ви самі вчилися у Миколи Амосова. Що Ви перенесли із того досвіду до свої системи?

– Якщо трохи історії, то цього року ми відзначаємо сторіччя від дня народження Миколи Амосова, з яким я пропрацював 23 роки. І скажу, що були моменти приємні особисто для мене, коли Микола Амосов вже був почесним директором, він заходив до мене в реанімацію і з гордістю казав: «У мій час ми не могли допомагати цим дітям, а зараз Ви їх рятуєте». Малися на увазі діти зі вродженими вадами серця у ранньому віці. Скажу, що школа Миколи Амосова дала початок школі сучасної дитячої кардіології. На пустому місці наш заклад не міг виникнути. Ми є учнями Миколи Амосова і підтримуємо його традиції.

– І десять років виповнилося вже Вашому кардіоцентру.

– Це правда. У 2003 році ми відокремились від Інституту імені Миколи Амосова і стали окремим закладом.

– Постійний представник України при Раді Європи Микола Точицький назвав Вас «прапором України». За його словами, і в Європі, і в Америці досягнення українських кардіохірургів є загальновизнаними і такими, що їх хочуть наслідувати. Микола Точицький, відповідаючи на запитання Радіо Свобода, сказав, що у відповідних медичних колах світу імідж України є дуже високим завдяки Вашій роботі. Як вдалося досягнути такого міжнародного визнання?

– Це результати останніх 5-8 років, коли ми поступово стали конкурентоздатними з найкращими лікарнями Європи та Америки. І це не просто слова, адже до нас їдуть з інших країн на лікування. Тож наш заклад став успішним.
– А Ви оперуєте щодня?

– Майже щодня. Іноді дві, а дуже рідко три операції на день. Але, знаєте, був такий період, коли я був міністром, коли залишив один операційний день на тиждень. У мене був дозвіл на хірургічну практику при посаді міністра від президента.

– Потім Вам довилося піти з посади міністра. Чому?

– По-перше, я не жалкую, адже отримав такий досвід, який можна отримати лише на цій посаді. По-друге, я зрозумів еволюційний характер змін у медицині незалежної України. Зрозумів ті проблеми, які ми маємо вирішувати і ми вирішуємо. Якщо підсумувати, то я зрозумів, що той складний момент медичних реформ, який є в будь-якій молодій державі і в нашій, зокрема, буде вирішуватися еволюційно. І це буде завдяки двом складовим: перше – люди, які потребують медичної допомоги і друге – це медики. Але поки медики не є активними учасниками реформ.

У своїй же галузі ми зробили не просто реформу – ми зробили успіх.

– Можете сказати, у чому полягає цей успіх? Я, перебуваючи у вашому центрі, побачила статистику, що в Україні смертність серед немовлят через вроджені вади серця найнижча у світі. Це так?

– Це є праця. Талант, помножений на працю. У нашому колективі не затримуються люди, які не люблять свою роботу. У кардіохірургії, коли починаєш операцію, то не помічаєш плин часу.


Від вересня 2009 року ми почали робити операції дітям, які щойно народилися. Тобто їм не місяці чи дні – їм години. Я представляв цей досвід на європейському, а потім на американському конгресах. І визнано, що ми перші започаткували метод хірургії серця у віці години життя з використанням власної пуповинної крові. До нас цього ніхто не робив. Тому наймолодший пацієнт у світі – українець.

– Якому успішно провели операцію і виправили ваду серця. Як я сьогодні дізналася, малюків часом виписують раніше з лікарні, аніж маму з пологового будинку.

– Так, було таке.

– А ще я бачила дитинку, якій допомогли народитися, адже мати не мала шансів доносити дитя живим через його ваду серця. Цю дівчинку вже прооперували і ось тепер у Вашому кардіоцентрі вона набирається сил, щоб рости далі.

– Ви зачепили важливу для мене програму «материнство-дитинство». Для мене один із найкрасивіших періодів розвитку людини – це перебування 9 місяців в утробі матері. І зараз ми не просто вивчаємо, ми діагностуємо все, що стосується дитини, яка перебуває в утробі матері. Це є реальна охорона материнства й дитинства. Це для тих матерів, які знають, що їхня ще не народжена дитина має ваду, несумісну з життям. Ми їм показуємо, що вихід є. Цією програмою ми запропонували інтернаціональний підхід. Ми маємо дуже потужну програму з Молдовою, Казахстаном, Туркменистаном. Це є майбутнє для розвитку нашої медицини.

– Ваша заслуга визнана світовою кардіоспільнотою. Але якщо говорити про громадян України, то вони можуть навіть не знати, що є така можливість рятувати дітей. До того ж українські громадяни, здебільшого, люди бідні. Чи може кожна родина, яка потребує допомоги, пройти лікування у Вашому центрі?

– Я гордий від того, що дитина до 18 років зі вродженою вадою серця отримує допомогу у нашому центрі безкоштовно.

– Тобто за операцію платити не треба?

– Більше того, якось у нас лежала багатодітна мати з малюком і виписувалась зі слізьми на очах. Я запитав її, чому вона плаче, а вона відповіла, що ніколи так смачно не їла, як у нас у Центрі, бо все віддавала дітям.

– А як Вам це вдається? Що жоден заклад медицини в Україні так не фінансується як «Центр Іллі Ємця»?

– Мені важко говорити за інші центри, але наш центр працює за системою, яка вимагає мінімум. Я вважаю, що якщо в нашій країні дитина і пенсіонер матимуть державні дотації, то тоді українці, які заробляють гроші, зрозуміють, що медицина не може бути державною для всіх. Ургентна медицина для малозабезпечених потрібна – це діти і пенсіонери. Тоді буде все добре.

Ми не робимо пересадку серця, але було кілька пацієнтів, які вимагали це зробити за кордоном. Операція коштує 100-120 тисяч доларів. Ось такі проблеми повинні бути не лише на плечах держави, але і на інших «плечах», мати інші джерела допомоги.

– Якщо Ви маєте на увазі меценатів, то, видається, поки до рівня Миколи Терещенка ніхто не піднявся.

– Коли я працював у Торонто, то був дуже здивований, коли дізнався від свого роботодавця, що на той час 23% загального бюджету дитячого госпіталю складали добровільні внески. І я зрозумів, що це є праця не тільки меценатів, а це є ціла система заохочення людей до благочинності. Ми тільки починаємо і мені дуже приємно говорити, про велику різницю між тим, що є зараз і тим, що було три роки тому. Ми зробили в нашому центрі, за зразком Терещенка, опікунську раду. До її складу ввійшли дуже заможні українці. Їх не так багато – лише 5, але я відчув, що почалася нова ера для залучення фінансів для допомоги дітям.

– Я запитувала Ваших молодих хірургів, що їх утримує від того, щоб не наслідувати приклад багатьох високопрофесійних українців, які їдуть працювати й жити до розвинутих країн. Вони відповіли, що їх утримують ті унікальні можливості вдосконалення, які дає Ваш Центр. Ви забезпечуєте нормальний рівень заробітної плати Вашим хірургам?

– Якщо говорити про заробітну плату хірурга мого рівня в Америці і тут, то, звісно, це навіть не можна порівнювати.

– Даруйте, а яке співвідношення?

– Я не можу рахувати чужі гроші, але можу сказати, що деякі з моїх колег емігрували у Сполучені Штати та Канаду. Але зараз з нами працює доктор, який працював у Мельбурні, але повернувся. Отже, щось інше є, не лише гроші керують людьми.


– Хочу отримати відповідь на головне запитання з точки зору громадян України. Чи можна поширити успіх «Кардіоцентру Іллі Ємця» на всю систему охорони здоров’я?

– Є окремі речі, які можна перенести в інші медичні заклади країни. Якщо ж говорити про систему, то головне – це люди мають бачити перспективу і люди мають знати, що займаються дуже престижною справою. У нашому Центрі це є.