Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 18:36

З кельтських мов на Британських островах виживає лише валлійська


Великобританія -- Мері Гюз – комісар з питань валлійської мови, Уельс (фото з сайту www.comisiynyddygymraeg.org)

Великобританія -- Мері Гюз – комісар з питань валлійської мови, Уельс (фото з сайту www.comisiynyddygymraeg.org)

Лондон – У Шотландії зараз мешкає більше людей, які розмовляють польською, аніж тих, хто знає шотландську ґелльську мову, свідчать останні дані. Результати перепису населення у Великій Британії засвідчують, що кельтські мови залишаються під загрозою зникнення. Тим часом в Уельсі намагання відродити близьку до шотландської валлійську мову дають обнадійливі результати. Уельс часом порівнюють з Україною, але валлійське населення становить лише трохи більше населення Києва – понад 3 мільйони і носіїв валлійської зараз нараховують близько 500 тисяч. Для відродження і підтримки валлійської мови в Уельсі створено спеціальну посаду – комісар з питань валлійської мови.

Комісар Мері Гюз (Meri Huws) на початку розмови з кореспондентом Радіо Свобода розповіла про історію і сучасний стан валлійської мови.

– Валлійська мова – це корінна мова Уельсу. Це наша перша мова і нею в Уельсі розмовляють вже багато, багато сторіч. І звичайно, що колись – давно, цією мовою послуговувалися на значно більшій частині території Британії. Це одна з корінних мов британських островів. Тепер згідно з останнім переписом валлійською розмовляють близько 20% мешканців Уельсу. Показники переписів за останнє сторіччя змінювалися. На початку 20 сторіччя 50% мешканців Уельсу розмовляли валлійською – половина населення. Але наслідки війни, втрати населення, еміграція призвели до того, що зараз це лише 20%. Ми щойно отримали дані останнього перепису, які засвідчують зростання кількості валлійськомовних серед молоді, і це нас дуже заохочує. Це наслідки змін в системі освіти в Уельсі. Отже, це старовинна мова, яка існує на цих берегах багато сторіч, належить до кельтської групи мов і тісно пов’язана з корнуельською, а також з мовою мешканців Бретані.

– Залишаються побоювання, що валлійська мова перебуває під загрозою зникнення. Згідно з опитуваннями лише 50% людей віком від 16 до 24 років вважають, що здатні вільно розмовляти валлійською.

– Я не вважаю це – негативним показником. Я навпаки вважаю це – позитивною ознакою. Бо якщо подивитися на показники до того, як була запроваджена освіта валлійсько мовою, то відсоток був би набагато нижчим. 50% які вважають, що можуть говорити вільно – це дуже гарний показник. 30 років тому становище було зовсім інше. Отже, це – позитив.

– Що можна сказати про загальну динаміку? Доводилося чути про період культурного відродження в Уельсі у 80-х і 90-х роках, і що одним з поштовхів було надання Уельсу більших самоврядних повноважень.

– Я би не сказала, що тут йдеться про 80-ті і 90-ті. Тут радше треба говорити про ціле 20 сторіччя як період відродження в Уельсі. Погляньмо на історію. 1536 року проголошено Союзний акт про об’єднання Англії та Уельсу. В тодішніх законах було дуже чітко проголошено, що валлійська мова не повинна використовуватися в державних на офіційних справах в Уельсі. Отже усе діловодство й офіційні справи велися лише англійською. Це було 600 років тому.

Після того наша мова жила завдяки релігії, у побуті, в громадах, але в системі освіти її не було. І таке становище зберігалося майже до 20 сторіччя, коли збіглися кілька нових чинників: зміцнилася валлійська тотожність, що привело до формування валлійського націоналізму, була створена валлійська націоналістична партія «Плайд Камрі». Водночас в другій половині 20 сторіччя особливо після 60-х років можна було бачити зростання вимог валлійців, щоб запровадити навчання валлійською. Також з'явилося розуміння потреби офіційного статусу для валлійської мови. Тобто йдеться про політичне відродження.

– Очевидно, що століттями валлійська мова зазнавала дискримінації. Чи назвали би Ви політику, яку зараз намагається провадити влада в Уельсі політикою «позитивної дискримінації», щоб виправити ту історичну несправедливість?

– В Уельсі ми маємо уряд і національну законодавчу асамблею. Частини Сполученого Королівства отримали більше самоврядних прав наприкінці 20 сторіччя. Уряд в Уельсі лише констатував двомовне становище в країні. Були здійснені конкретні кроки і запроваджені закони, що зокрема створили посаду, яку я зараз обіймаю і окреслили мою роль. Відповідно до «Акту про заходи на підтримку валлійської мови 2011 року», моє завдання – використовувати усі законні важелі, які би сприяли можливостям використання валлійської мови в усіх галузях життя в Уельсі.

– І як це відбувається на практиці?

– Це робиться багатьма різними способами. Закон надав валлійській мові офіційного статусу. Це має вплив на діяльність місцевих органів влади, системи охорони здоров’я. Працюють над тим, щоб гарантувати двомовне обслуговування. Ми також співпрацюємо з недержавними організаціями й установами, щоб допомогти їм у розширенні використання валлійської мови у щоденному житті: спорт, мистецтво, усі сфери життя в Уельсі. Деякі наші дії обумовлені законом, деякі базуються на добровільних принципах.

Ми створюємо курси для дорослих, щоб вони могли вивчити мову. Валлійська система освіти дозволяє вивчати предмети двома мовами. Зараз до університетського рівня можна вивчати такі предмети як фізика, біологія, література. Майже усе можна вивчати валлійською. Ми намагаємося забезпечити людям можливість і умови для використання мови в будь-яких сферах.

– Ви ведете мову про двомовність. Але, уявімо собі валлійця, який живе в Уельсі і не обов’язково хоче бути двомовним. Чи можна жити в Уельсі й послуговуватися лише валлійською мовою без перешкод?

– Зараз ні. Ні. На початку 20 століття валлійська мова взагалі ніде не використовувалася, окрім як в побуті, чи в церкві. Стан справ упродовж 20 сторіччя дуже змінився. З’явилися можливості використовувати валлійську мову в освіті, як я сказала, аж до університетського рівня. Люди щораз більше можуть використовувати валлійську на роботі. Але чи можна жити валлійськомовно повністю? Ще ні. Але ми просуваємося у тому напрямку. Це частина ролі комісара, щоб з часом цього досягти. За одну ніч цього не досягти.

– Одне з ваших повноважень на посаді – розслідувати випадки обмежень чи перешкод у використанні валлійської мови. Чи можете ви розповісти про приклади?

– Досі таких випадків нам розглядати не доводилося. З таким ми ще не працювали. Були випадки раніше, коли людям обмежували право використанні мови, зокрема на робочому місці. Тоді навіть можливостей розслідувати ті скарги не було. Тобто їх можна було розглядати лише в межах загальних законів про пошанування прав людини. Якщо такі скарги з’явилися б зараз, я маю повноваження їх розслідувати.

– Чи поділений Уельс за мовною ознакою?

– Ні. Традиційно північно-західні регіони Уельсу мали більший відсоток валлійськомовного населення. Тепер це вже не так. Зараз ми маємо райони в Кардіфі, в нашій столиці, де є великі валлійськомовні громади. Дослідження показують, що в деяких районах Кардіфа відсоток валлійськомовних вищий, ніж в північно-західному Уельсі. А справжнє зростання у використанні валлійської мови ми бачимо у східних – промислових регіонах, де мова була зникла. Тобто чіткого розділу немає. І картина безумовно змінилася за останні 20-30 років. Зростає використання мови в містах.

– В чому головна проблема, в тому, що самі валлійці забули свою мову, чи йдеться про приїжджих, які не інтегрувалися в валлійську культуру?

– Я не бачу це як проблему. Це реалії Уельсу, де з 1536 року валлійська мова була вилучена з офіційного вжитку. У 20 сторіччі відбулося відродження. Ми мусимо давати раду ситуації з тим, що люди виїжджають, чи приїжджають. Ці завдання вирішуються з допомогою освіти, наданням уроків дорослим, але важливо дивитися на це як на ситуацію, що змінюється і вона не повинна створювати політичних проблем.

– Але англійська мова дуже потужна. Це глобальна мова. Дехто, можливо скаже, що зусилля для збереження маленької валлійської мови марні.

– Валлійська мова – це невід’ємна частина того, хто ми є!

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG