Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 16:10

Громадський транспорт має бути вигідним для всіх – держави, пасажирів і підприємців


Петро Москалюк

Петро Москалюк

Мало хто почувається в українському громадському транспорті безпечно. Адже безпека пасажирів напряму залежить від контролю за роботою транспорту, а його нині немає, говорять фахівці. І ледь не третина маршруток вночі запарковані просто неба, а не в автопарках, і не проходять регулярний техогляд. Перевізники ж, щоб менше платити, наймають на роботу малокваліфікованих водіїв. Інакша ситуація в країнах ЄС, говорить водій автобусу з багаторічним стажем Петро Москалюк. Раніше він перевозив пасажирів столиці Португалії – Лісабону, а тепер працює водієм у німецькому місті Фрайбург.

– Тут все продумано буквально до кожної секунди. Пасажири мають всі можливості щодо автобуса, трамвая, поїзда. Графік так побудовано, що практично за годину можна дістатися без істотних затримок, запізнень будь-куди – у нашому регіоні Фрайбург і навколо Фрайбурга майже 55-кілометрова зона.

– В Україні роботу водія громадського транспорту називають однією з найскладніших. Ви ж кажете, що задоволені умовами праці. А чим саме?

– По-перше, в порівнянні з Португалією, наприклад, робочий час в Німеччині набагато коротший. В Португалії я працював по 11-12 годин, тим більше Лісабон місто велике, передміська зона, дуже важко їхати. Постійно стреси дорожні і пасажири в стресі, бо автобуси постійно запізнюються. Часто доводилося бачити суперечки. Це більше схоже на Україну.

У Німеччині система краще побудована і весь процес як для пасажирів, так і для нас, хто працює, продуманий. Так що ми тут 8 годин, максимально 9 годин працюємо. Автобуси так само в кращому стані.

– У Німеччині приватним компанія дозволено працювати в сфері громадського транспорту. Як у такому випадку досягається безпека галузі?

– У Німеччині є таке поняття як субсидії. Підприємець, на якого я працюю,
постійно міняє автобуси. Система побудована так, що підприємець який працює в сфері перевезення пасажирів, отримує субсидії від держави. Наприклад автобус проїжджає 500-600 тисяч кілометрів, і – поновлюється автопарк. А для автобуса «Мерседес» 500-600 тисяч кілометрів – це ж ніщо. І тому вигідно як державі, так і підприємцю постійно підтримувати новий автопарк, який дає і гарантії для перевезення, і для пасажирів і для безпеки руху. Тож тут автобуси практично не ламаються. В нашій фірмі я ще не бачив, а я тут вже 2 роки працюю. І в основному автобуси працюють майже цілодобово.

– А якою є система оплати громадського транспорту?

– У Німеччині побудовано так, що кожен регіон, місто може встановлювати свої тарифи. Наприклад можу говорити за Фрайбург – це один з найдешевших регіонів. Проїзний тут коштує 50 євро. Туди входить і поїзд, і трамвай, і автобус. 50 кілометрів навколо міста. В інших регіонах такий самий кілометраж може коштувати і до 150 євро. Для школярів та студентів є знижки. Проїзний коштує 37,50 євро. Решту платить місто.

Окремі квитки теж, я вважаю, не є дорогими – 2,20. У Лісабоні ціна така сама, але ж рівень зарплат зовсім інший.

– Чи правда, що часто в європейських містах люди обирають громадський транспорт, а не машину – так швидше і зручніше добиратися на роботу?

Добираються до роботи поїздом і автобусом. Це тут не є принизливо
– Як правило люди працюють з понеділка до п’ятниці. Добираються до роботи поїздом і автобусом. Це тут не є принизливо. Це нормальне явище, тому що це швидко, без пробок фактично, економите час. Не потрібно шукати місце, де припаркувати машину, а тут це дуже дорого. І та сума, яку ми використовуємо для проїзду на місяць… Просто невигідно машиною добиратися і втрачається більше часу.

– Ви знаєте систему зсередини. Які є ще важливі аспекти, які поки в роботі громадського транспорту України не враховані?

Може бути державна програма, яка стимулюватиме малого підприємця, щоб він дозволив собі купити новий автобус
– Дороги, звичайно. Нема ніякого порівняння з Україною. Треба великі фінансові ін’єкції. Перевезення людей – це і транспортні шляхи і нові автобуси чи інший транспорт. З більшою пасажиромісткістю, не мікроавтобуси. Також важливий правильно визначений графік роботи транспорту. Наприклад, коли найбільший потік зранку до праці, повинно бути хоча би кожні 15 хвилин. Тоді не будуть перевантажені автобуси, буде безпечніше їхати. Одна справа, коли 20 пасажирів, а інша справа коли 100, наприклад, зовсім інший гальмівний шлях.

Може бути також державна програма, яка стимулюватиме малого підприємця, щоб він дозволив собі купити новий автобус. Якщо є зацікавленість лише з однієї сторони, як податки, гроші з цієї сфери зібрати, то так воно буде важко розвиватися, як зараз. Потрібно підприємців зацікавити.
  • 16x9 Image

    Марічка Набока

     У 2004 році закінчила Український гуманітарний ліцей КНУ ім. Тараса Шевченка. У 2010 отримала диплом магістра журналістики Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. Має публікації в газеті «Громадський захисник», журналах «Книжник-review», «Київська Русь» та інших виданнях. Працювала в програмі «Підсумки» на телеканалі Ера. На Радіо Свобода – з 2007 року. Коло професійних зацікавлень: права людини, українська культура, волонтерський рух.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG