За п’ять місяців у російському місті Сочі проведуть Паралімпійські ігри. Мета таких змагань, крім спортивного аспекту, нагадування про проблеми, з якими стикаються люди з обмеженими можливостями в різних державах. Сьогодні ніхто не заперечує, що поруч із нами живуть люди з особливими потребами. Однак, наводячи приклад Росії, правозахисна організація Human Rights Watch б’є на сполох: ці люди й досі часто замкнуті в своїх помешканнях через брак відповідної інфраструктури.
Москвичці Марії Ґенделєвій лише 25, але вона вже провела понад десять років у візку. Дівчина потрапила до автокатастрофи і тепер не може ходити. Відтоді її життя – постійна боротьба. Боротьба, в якій Марія перемагає.
Сьогодні вона має повноцінну роботу, керує власною автівкою та веде активне соціальне життя. У країні, де бракує належної інфраструктури та загальної обізнаності з проблемами людей з обмеженими можливостями, Марія – це радше виняток із правил.
«Я вже так звикла до перешкод, що вони постійно мають місце, що я навіть не помічаю. Я лише усвідомлюю це і рухаюся далі. Для мене дивніше, коли цілий день минає без жодних перешкод», – говорить дівчина.
Росія вжила вже важливих кроків для покращення ситуації із наданням допомоги людям із обмеженими можливостями. Зокрема, вона ратифікувала Конвенцію ООН із прав людей з інвалідністю у травні минулого року. А також ухвалила державну програму «Доступне середовище».
У березні наступного року Росія прийматиме Паралімпійські ігри в Сочі. У 1980 році, коли в СРСР проходили літні Олімпійські ігри, Москва відмовилася провести Паралімпійські змагання з тої причини, що в Радянському Союзі «не було проблем у людей з інвалідністю».
Бар’єри повсюди і брак роботи – будні людей особливими потребами
У своєму останньому звіті «Бар’єри повсюди» правозахисна організація Human Rights Watch критикує брак належної інфраструктури та сервісу для людей з обмеженими можливостями в Росії. Зокрема, великі проблеми існують із громадським транспортом.
Чоловік з вадами зору, з яким поспілкувалися кореспонденти Радіо Свобода, розповів, що тричі падав долілиць усередині московського метро, тому що краї платформ та переходів не мають тактильних маркерів. Під час одного з цих падінь чоловік зламав руку.
Human Rights Watch доповідає, що частими є випадки, коли водії відмовляються впускати до громадських автобусів людей на візках, щоб інші пасажири не нарікали на затримки. Щоправда, у Росії існують спеціальні таксі, але їхні клієнти скаржаться, що послуга є занадто дорогою та її потрібно замовляти за кілька днів уперед.
За даними Human Rights Watch, людей з обмеженими можливостями часто піддають дискримінації при прийнятті на роботу та до навчальних закладів.
Представниця Human Rights Watch Тетяна Локшина говорить про те, що важливо давати можливість людям з особливими потребами вчитися й працювати відповідно до їхніх здібностей та знань у звичайному соціальному оточенні.
«Тут дуже важливо не лише створити робочі місця для людей з обмеженими можливостями, як це робиться в Росії сьогодні, але також дати їм змогу працювати разом з іншими людьми. Недостатньо зробити доступною освіту для дітей зі спеціальними потребами, але треба дозволити їм учитися в нормальних школах разом з іншими дітьми, щоб не було поділів на «ми» і «вони», – наголошує Локшина.
За офіційною статистикою, у Росії 80% таких людей – безробітні. Для порівняння: в Україні люди з особливими потребами отримали право реєструватися як безробітні лише 2006-го, до цього інвалідність прирівнювалася до втрати працездатності. І досі Держкомстат не наводить окремих даних щодо їх зайнятості. Відомо лише, що, приміром, торік в Україні з-поміж безробітних половину становили пенсіонери за віком та люди з інвалідністю. Їх об’єднали в статистичних обрахунках до однієї групи.
Великі й малі перемоги Марії Ґенделевої
Тим часом Марія Ґенделева добилася від місцевої влади встановлення спеціального ліфта в будинку, де вона мешкає.
Лише одна автошкола на всю Москву навчає кермуванню людей з обмеженими можливостями. Ґенделевій довелося чекати кілька місяців, щоб звільнилося місце для проходження курсу. Після цього вона придбала автівку, адаптовану для таких водіїв. Нині вона регулярно подорожує, літає за кордон по роботі та для відпочинку.
Але не всі люди з подібними проблемами мають таку силу волі долати труднощі. Марія розповідає, що багато з них воліють залишатися вдома.
«У мене є багато знайомих, які не хочуть просити допомоги. Постійне наражання на труднощі породжує психологічний бар’єр. Вони страждають від кожної невдачі, не можуть це переживати й глибоко стривожені своїм майбутнім. Може, і краще зоставатися вдома, щоб не переживати цей стрес, і залишатися в гарних, тепличних умовах», – розповідає Марія.
Марія Ґенделева та інші активісти руху за права людей з обмеженими можливостями сподіваються, що сочинські Паралімпійські ігри привернуть увагу до їхніх проблем. Однак генеральний секретар Паралімпійського комітету Росії Михайло Терентьєв заявив про серйозні побоювання, що ці змагання не викличуть значного інтересу і новозбудовані великі стадіони Сочі порожнітимуть.
Матеріал підготували Tom Balmforth, Claire Bigg, Жанна Безп’ятчук
Москвичці Марії Ґенделєвій лише 25, але вона вже провела понад десять років у візку. Дівчина потрапила до автокатастрофи і тепер не може ходити. Відтоді її життя – постійна боротьба. Боротьба, в якій Марія перемагає.
Сьогодні вона має повноцінну роботу, керує власною автівкою та веде активне соціальне життя. У країні, де бракує належної інфраструктури та загальної обізнаності з проблемами людей з обмеженими можливостями, Марія – це радше виняток із правил.
«Я вже так звикла до перешкод, що вони постійно мають місце, що я навіть не помічаю. Я лише усвідомлюю це і рухаюся далі. Для мене дивніше, коли цілий день минає без жодних перешкод», – говорить дівчина.
Росія вжила вже важливих кроків для покращення ситуації із наданням допомоги людям із обмеженими можливостями. Зокрема, вона ратифікувала Конвенцію ООН із прав людей з інвалідністю у травні минулого року. А також ухвалила державну програму «Доступне середовище».
У березні наступного року Росія прийматиме Паралімпійські ігри в Сочі. У 1980 році, коли в СРСР проходили літні Олімпійські ігри, Москва відмовилася провести Паралімпійські змагання з тої причини, що в Радянському Союзі «не було проблем у людей з інвалідністю».
Бар’єри повсюди і брак роботи – будні людей особливими потребами
У своєму останньому звіті «Бар’єри повсюди» правозахисна організація Human Rights Watch критикує брак належної інфраструктури та сервісу для людей з обмеженими можливостями в Росії. Зокрема, великі проблеми існують із громадським транспортом.
Чоловік з вадами зору, з яким поспілкувалися кореспонденти Радіо Свобода, розповів, що тричі падав долілиць усередині московського метро, тому що краї платформ та переходів не мають тактильних маркерів. Під час одного з цих падінь чоловік зламав руку.
Human Rights Watch доповідає, що частими є випадки, коли водії відмовляються впускати до громадських автобусів людей на візках, щоб інші пасажири не нарікали на затримки. Щоправда, у Росії існують спеціальні таксі, але їхні клієнти скаржаться, що послуга є занадто дорогою та її потрібно замовляти за кілька днів уперед.
За даними Human Rights Watch, людей з обмеженими можливостями часто піддають дискримінації при прийнятті на роботу та до навчальних закладів.
Представниця Human Rights Watch Тетяна Локшина говорить про те, що важливо давати можливість людям з особливими потребами вчитися й працювати відповідно до їхніх здібностей та знань у звичайному соціальному оточенні.
Треба дозволити їм учитися в нормальних школах разом з іншими дітьми, щоб не було поділів на «ми» і «вони»Тетяна Локшина
За офіційною статистикою, у Росії 80% таких людей – безробітні. Для порівняння: в Україні люди з особливими потребами отримали право реєструватися як безробітні лише 2006-го, до цього інвалідність прирівнювалася до втрати працездатності. І досі Держкомстат не наводить окремих даних щодо їх зайнятості. Відомо лише, що, приміром, торік в Україні з-поміж безробітних половину становили пенсіонери за віком та люди з інвалідністю. Їх об’єднали в статистичних обрахунках до однієї групи.
Великі й малі перемоги Марії Ґенделевої
Тим часом Марія Ґенделева добилася від місцевої влади встановлення спеціального ліфта в будинку, де вона мешкає.
Лише одна автошкола на всю Москву навчає кермуванню людей з обмеженими можливостями. Ґенделевій довелося чекати кілька місяців, щоб звільнилося місце для проходження курсу. Після цього вона придбала автівку, адаптовану для таких водіїв. Нині вона регулярно подорожує, літає за кордон по роботі та для відпочинку.
Але не всі люди з подібними проблемами мають таку силу волі долати труднощі. Марія розповідає, що багато з них воліють залишатися вдома.
Постійне наражання на труднощі породжує психологічний бар’єр. Вони страждають від кожної невдачі, не можуть це переживати й глибоко стривожені своїм майбутнімМарія Ґенделева
Марія Ґенделева та інші активісти руху за права людей з обмеженими можливостями сподіваються, що сочинські Паралімпійські ігри привернуть увагу до їхніх проблем. Однак генеральний секретар Паралімпійського комітету Росії Михайло Терентьєв заявив про серйозні побоювання, що ці змагання не викличуть значного інтересу і новозбудовані великі стадіони Сочі порожнітимуть.
Матеріал підготували Tom Balmforth, Claire Bigg, Жанна Безп’ятчук
