Черкаси – Більше семисот українських рушників за кількадесят років зібрала доктор культурології Світлана Китова. У її колекції – вишивана спадщина Середнього Подніпров’я, предмети народного одягу, керамічні та дерев’яні вироби. Нині старовинні атрибути побуту українців експонуються в Музеї українського рушника при Черкаському національному університеті.
Збирати рушники Світлана Китова почала ще на Рівненщині у 80-х роках минулого століття. Невдовзі переїхала до Черкас, однак, вишиваного захоплення не полишила. Навпаки стала активно їздити по селах Черкащини у пошуках старовини. За три десятиліття назбирала понад тисячу старожитностей – рушники, народний одяг, керамічний посуд та дерев’яні предмети побуту.
Найбільше у колекції Світлани Китової – рушників. Їх вона назбирала більше семисот. Майже усі вишиті надбання із середнього Подніпров’я – зі Черкащини, Полтавщини, Кіровоградщини та Київщини. Є навіть подаровані рушники з Дніпропетровщини. Усі свої знання про семантику орнаментів народних вишиваних рушників доктор культурології виклала у книзі «Полотняний літопис України».
Кожен рушник для мене був найкращий. Приносила додому і намагалася зрозуміти знаки, які на ньому вишиті
Світлана Китова
«Кожен рушник для мене був найкращий. Приносила додому і намагалася зрозуміти знаки, які на ньому вишиті. І я настільки зацікавилася, що не просто йшла в село: «Ой, Господи, хоч би найти». А я знала, що в тому селі знайду і саме те, що мені треба», – розповідає Китова.
Автентику Світлана Китова спершу зберігала вдома. Коли ж назбирала чимало старовини, заснувала Музей українського рушника тоді ще при Черкаському педагогічному інституті.
«Я такий своєрідний колекціонер. Звичайні колекціонери нормальні, бо в них позиція: «Що в мене є, у тебе – немає». А у мене так: «У мене є і ось подивіться, яке ж воно прекрасне». І бігом сюди, щоб усі ж побачили. Ось така в мене позиція стосовно вишивки», – каже вона.
Музей українського рушника при Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького діє вже двадцять років. Екскурсії у вишивану світлицю відбуваються щонайменше щотижня. Втім, каже директор навчально-наукового інституту української філології та соціальних комунікацій Ігор Погрібний, донині вона так і не отримала офіційного статусу музею.
Якщо формалізовано, то це виставка рушників, яка постійно діє у приміщенні університету. Але офіційного статусу, щоб документально, він, на жаль, не має
Ігор Погрібний
«Якщо формалізовано, то це виставка рушників, яка постійно діє у приміщенні університету. Але офіційного статусу, щоб документально, він, на жаль, не має. Попри те, що він не має офіційного статусу музею, інформація про нього досить широка. Тому організовуємо екскурсії і для учнів, і для вчителів, які проходять підвищення кваліфікації, і студенти університету, і учасники конференцій університету», – пояснює Погрібний.
Цього року у межах фольклорної практики колекцію Музею українського рушника студенти-філологи поповнили аж на 400 експонатів. Із них близько трьохсот – українські рушники.
Речі народного побуту, зібрані засновницею Музею рушника Світланою Китовою
Співпрацює із Радіо Свобода з 2010 року. Народилася у Черкасах. Закінчила Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького за спеціальністю «Журналістика». Має досвід роботи в газетній та телевізійній журналістиці.
