Цьогорічну престижну всесвітню продовольчу премію отримали троє вчених, які вирощують генетично модифіковані продукти. 17 мільйонів фермерів по всьому світові зібрали ГМО-врожай у 2012-у. При чому, понад 90 відсотків – це маленькі господарства у країнах, що розвиваються. За словами вчених, генетичні мутації допомагають збільшити врожай і зменшити кількість пестицидів. Критики цієї технології ставлять під сумнів якість генетично модифікованих продуктів.
Мері Дел Гілтон почала кар’єру дослідниці в 70-х. Тоді їй здавалося, що мікроскопічна бактерія і зернина – надто різні, аби обмінятися генетичними кодами. Невдовзі вона переконалась, що помилялась.
Дослідниця пояснює: ДНК рослини – як книжка, у якій кожен ген як окрема сторінка, що містить унікальну інформацію про смак, теплостійкість, врожайність і навіть токсичність. За допомогою генної інженерії можна вибрати окремі сторінки і з них сформувати потрібний набір характеристик нової рослини. ГМО дозволяє, приміром, імплантувати в рослини протеїн, що робить їх стійкими до шкідників. У той же час він – безпечний для людей.
Майже уся кукурудза й бавовна, що росте у США, містить цей ген. Він зменшує використання засобів від шкідників на 50 мільйонів кілограмів щороку. У критиків – свої контраргументи.
Кажуть, натомість, через додавання інших генів, фермери стали більше застосовувати емульсії проти бур’янів.
Те, що троє прихильників генних модифікацій отримали таку престижну продовольчу премію – експерти сприймають неоднозначно.
Ганс Герен отримав цю премію майже двадцять років тому. За використання природних методів у боротьбі проти комах-шкідників у Африці. Він переконує, що ГМО від голоду не врятує. Потрібно міняти теперішню систему ведення сільського господарства.
Натомість, вчений радить детальніше вивчити вплив ГМО на людину та навколишнє середовище. Мері Дел Гілтон – іншої думки. Вона вважає, що ГМО технології дозволять нагодувати світ.
Чи буде генна інженерія в майбутньому визначати сільське господарство невідомо. Боротьба думок та технологій триватиме і далі.
Мері Дел Гілтон почала кар’єру дослідниці в 70-х. Тоді їй здавалося, що мікроскопічна бактерія і зернина – надто різні, аби обмінятися генетичними кодами. Невдовзі вона переконалась, що помилялась.
Дослідниця пояснює: ДНК рослини – як книжка, у якій кожен ген як окрема сторінка, що містить унікальну інформацію про смак, теплостійкість, врожайність і навіть токсичність. За допомогою генної інженерії можна вибрати окремі сторінки і з них сформувати потрібний набір характеристик нової рослини. ГМО дозволяє, приміром, імплантувати в рослини протеїн, що робить їх стійкими до шкідників. У той же час він – безпечний для людей.
Майже уся кукурудза й бавовна, що росте у США, містить цей ген. Він зменшує використання засобів від шкідників на 50 мільйонів кілограмів щороку. У критиків – свої контраргументи.
Кажуть, натомість, через додавання інших генів, фермери стали більше застосовувати емульсії проти бур’янів.
Те, що троє прихильників генних модифікацій отримали таку престижну продовольчу премію – експерти сприймають неоднозначно.
Ганс Герен отримав цю премію майже двадцять років тому. За використання природних методів у боротьбі проти комах-шкідників у Африці. Він переконує, що ГМО від голоду не врятує. Потрібно міняти теперішню систему ведення сільського господарства.
Натомість, вчений радить детальніше вивчити вплив ГМО на людину та навколишнє середовище. Мері Дел Гілтон – іншої думки. Вона вважає, що ГМО технології дозволять нагодувати світ.
Чи буде генна інженерія в майбутньому визначати сільське господарство невідомо. Боротьба думок та технологій триватиме і далі.
