Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 06:28

Українська книжка проти «агресивних сусідів»: хто кого?


Київ – Чи дійсно в українській книгарні складно придбати книжку українською мовою? Це запитання порушила письменниця Оксана Забужко, яка на своїй сторінці у Facebook розповіла, що нібито один із київських книжкових магазинів відправив її читача у «спеціалізовану» книгарню. Бо саме там, за словами продавця, можна купити літературу… українською мовою. У «Книжковій палаті» кажуть, що проблеми із українськими видавництвами виникають зокрема через активність на ринку видавців із Росії і Білорусі. А фахівці з маркетингу нагадують: попит визначає пропозицію.

«Власники російських книжкових мереж перестали брати на реалізацію книжки українських видавництв», – написала на своїй сторінці у Facebook Оксана Забужко, розповідаючи історію про відсутність в одному з київських магазинів її праці про Юрія Шевельова. Опитані Радіо Свобода фахівці ринку книговидавництва припускають, що випадок ситуативний і узагальнювати не можна. Однак вони погоджуються: в української книжки дійсно є проблеми і на те є низка причин.



У «Книжковій палаті України» зазначають, що загалом за останні роки українських книжок побільшало: якщо у 1999 році виданих протягом року українських найменувань було в середньому по півкнижки на читача, то у 2012-му – 1,3. За словами директора держустанови Миколи Сенченка, кількість назв виданих торік книжок сягнула рекордних 25 тисяч.

«Агресивні сусіди» пропонують більший вибір

Однак Микола Сенченко нагадує, що книжковий ринок – це не лише українські видавці. Це, зокрема, і видавництва з Росії і Білорусі, яких Сенченко називає «агресивними сусідами».

«Агресивність сусідів полягає в тому, що вони видають книжки російською мовою і видають їх дуже багато. Але багато книжок – хіба це погано, якщо на українському ринку багато книжок російською, чи англійською, чи французькою мовами? Якщо вони продаються, це говорить про те, що на них є попит», – зазначає він.

Окрім того, за словами очільника «Книжкової палати», більшість великих мереж книгарень в Україні належить не вітчизняним власникам. Загалом, на думку Миколи Сенченка, попит на книжки «агресивних сусідів» пояснюється не мовними преференціями.

«Наприклад, книжки щодо ІТ-технологій в Україні випускають мало, тоді як у Російській Федерації цієї літератури випускають багато. Багато перекладних книжок випускає Російська Федерація, багато цих книжок випускає і Білорусь. Тоді як українських перекладних книжок дуже мало», – додає він.

Дитяча і підліткова література популярна українською

Ольга Іванова – фахівець із маркетингу, яка консультує низку столичних книгарень. Радіо Свобода вона каже: якщо на полиці книжкового магазину кількість російських видань переважає над українськими, шукати політичний підтекст у цьому не варто.

«Книжковий роздріб працює за принципом запиту від кінцевого споживача. Які книжки затребувані, такі і наявні у роздрібних книжкових магазинах», – заявляє вона.

За приклад маркетолог наводить ситуацію з книжковими новинками: будь-яка книгарня, розповідає Ольга Іванова, зацікавлена у тому, щоб першою представити покупцям видання, на яке всі чекають. Часто тут мова йде саме про переклад, а в ньому першість належить російським видавцям.

За словами Ольги Іванової, на її пам’яті українські переклади західних бестселерів обігнали російські лише двічі: коли «А-ба-ба-га-ла-ма-га» видавала «Гаррі Поттера» і коли цього року «Клуб сімейного дозвілля» презентував новий роман Дена Брауна «Інферно».

Говорячи про переклади українською і російською мовами, маркетолог також звертає увагу на те, що мовні преференції покупців подекуди залежать від їхнього віку. «Українська мова затребувана або у дитячій літературі, або у тінейджерів. Тінейджери купують багато літератури українською мовою», – розповідає експерт.

Якщо ж брати категорію після 30 років, то, за словами Ольги Іванової, такі читачі переважно шукають видання російською мовою.

Книгорозповсюдження – справа не рентабельна?

Книгарня «Чорна ящірка» у Дніпропетровську спеціалізується саме на літературі з українських видавництв. Вікторія Наріжна, співзасновниця крамниці, каже Радіо Свобода: аудиторія тут різна, інтерес до української книжки виявляють люди різного віку, роду зайнятості й, що важливо, ті, хто володіє різними мовами. «Відсоток російськомовних відвідувачів, напевне, переважає, причому суттєво, відсоток українськомовних», – розповідає вона.

«Це також дуже різні вікові категорії: і студентство заходить до нас частенько, є у нас і кілька постійних клієнтів-пенсіонерів, які приходять абсолютно цілеспрямовано раз на кілька місяців закупитися великою кількістю книжок. Вони купують 15-20 позицій одночасно, і йдуть читати їх протягом наступних кількох місяців», – додає Вікторія Наріжна.

Вона розповідає: від самого початку у неї і в її колег було розуміння того, що надприбутки українська книгарня у переважно російськомовному Дніпропетровську не матиме. Але була ідея, і вже два роки ця ідея втілюється успішно.

«Це, напевне, не бізнесовий підхід, сто відсотків, я не буду його радити нікому, як якийсь гарний бізнес-план. Але водночас цей підхід все одно довів свою спроможність до існування», – каже Вікторія Наріжна.

На думку співзасновниці дніпропетровської книгарні, навіть якби «Чорна ящірка» реалізовувала той самий асортимент, що й великі книжкові магазини, справа все одно не була б рентабельною.


Президент доручив підтримати книговидавничу справу

Низька рентабельність такої справи і, водночас, потреба платити за оренду приміщення – серед факторів, які впливають на асортимент книгарень та їхній підхід до бізнесу, каже президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Олександр Афонін.

«На жаль, сьогодні книгарень, які мають якусь гарантовану орендну плату чи уніфіковану ставку орендної плати, надзвичайно мало. Такі книгарні, які мають найнижчу орендну плату, розташовані на державних чи муніципальних площах», – зазначає він.

У червні 2013 року президент Віктор Янукович указом зобов’язав органи влади (зокрема – на місцевому рівні) сприяти розвиткові мереж книгорозповсюдження, зокрема збільшенню кількості об’єктів роздрібної торгівлі. За словами Афоніна, якби влада допомагала книгарням із орендою, це вже значно полегшило б їхню долю і, ймовірно, посприяло б розширенню асортименту.

Що ж до пропозиції з боку вітчизняних видавництв, то Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів нагадує про свою стурбованість наміром уряду не продовжувати пільгове оподаткування українських видавців, що триватиме до 2015 року.

«Щорічно виникають колізії з боку Міністерства фінансів, Міністерства економіки, податкової, які заявляють про те, що пільги не дали свого результату, вони не дозволили збільшити обсяги видання книжки в Україні, тому їх потрібно ліквідувати», – розповідає Олександр Афонін.

В асоціації, якою він керує, підготували аргументацію того, чому державі не можна відмовлятися від пільг у податках. Мовляв, такий крок фактично згорне ринок української книги.

Нині, за словами Афоніна, в Україні працюють над проектом державної програми підтримки книги і читання. Якщо її вдасться ухвалити, це може зміцнити позиції галузі. Навіть якщо кількість видань «агресивних сусідів» число українських книжок не переважить, вони щонайменше зможуть боротися за свого читача за однакових правил гри.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG