Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 01:08

Малі міста мають піаритися в соцмережах – директор Польського інституту в Україні


Ярослав Годун

Ярослав Годун

Київ – В Європі малі міста почали піарити себе за допомогою нових медіа, каже директор Польського інституту в Україні Ярослав Годун. Це не потребує великих коштів, але приносить значний результат. Однак українським містечкам бракує поки традиційнішого – вказівників, доріг і заповнених веб-сайтів. Наразі ж вони неповністю використовують свій потенціал. Наприклад, не повідомляють гостям про знаменитих земляків чи знаменні події, що відбулися тут багато років тому.

– Наскільки популярними для туристів є малі містечка в Польщі?

Малі містечка мають нові обличчя. Нові обличчя, які з’явилися, вже після вступу Польщі в ЄС
– Останнім часом ці міста точно є дуже цікавими, там багато людей відпочиває. Тому що, по-перше, ці малі містечка мають нові обличчя. Нові обличчя, які з’явилися вже після вступу Польщі в ЄС. Тому що Польща отримала перші європейські гроші і завдяки цим грошам можна було заохотити нових туристів, але спочатку зробити гарну базу насамперед готелів.

Дуже цікавим зараз у Польщі є відпочинок у зелених містах або в селищах. Це називається агротуризм. Це не тільки стосується району Мазури чи, наприклад, узбережжя Балтійського моря. Але так само дуже багато з’являється туристів у тих областях, польських воєводствах, де немає аж так багато природних факторів, які б притягували туристів. І тут дуже добрим прикладом є Мазовша, Підляшшя. Там можна брати участь у роботах, які відбуваються в цьому чи іншому господарстві.

Дуже цікавими є розроблені велосипедні маршрути. Східна Польща дуже добре і цікаво розроблена – велосипедні маршрути колишніми фортецями, замками, монастирями, і це також привертає увагу.

– Ви бували в маленьких українських містечках, що мають цікаві пам’ятки? Що роблять міста Європи, чого не робиться в Україні?

– Ці малі містечка використовують весь свій потенціал. Якщо хтось народився в цьому місті, відома людина, чи щось там відбувалося, тоді це точно є на вказівниках: де це можна знайти, що саме там є.

Я можу навести приклад Дрогобича. Це місто відоме письменником Бруно Шульцем, а цього немає в жодному вказівнику – «тут бував, це колись описував Бруно Шульц…». Приїжджають не тільки поляки чи євреї, а й американці, і хочуть це побачити. І немає також вказівника, де є церква Святого Юра.

Це дуже прості, на мою думку, але дуже ефективні речі, які мають впливати на те, щоб притягувати туристів. Щоб їм допомагати в якомусь сенсі. Бо не тільки, на мою думку, готель тут є основним джерелом, що хтось приїжджає, але і те, як туриста зустрічають. А що туриста на початку зустрічає, окрім хліба і солі? Перше – це вказівники, щоб знати куди їхати. Часто людина їде, дивиться: «О, є якийсь цікавий замок 16-го століття!». Навіть якщо вони не знали цього, кажуть: давай заїдемо, подивимося! Але заїжджають, а він закритий. Або людина навіть хотіла б заїхати, але по дорозі немає такої інформації.

– Так само і туристичні центри?

– Великі польські міста мають окремі довідки, де можна знайти інформацію. Заохотити, показати інформацію західним чи закордонним туристам. Минулого року Польщу відвідало 15 мільйонів людей, із них 2 мільйони українців, які приїхали як туристи. Великі міста так само хочуть промувати свої невеликі, але дуже важливі містечка – чи це замок, чи це музей якогось письменника чи діяча, чи подія, яка колись відбулася і зараз є важливою, щоб про неї розповісти. Думаю, тут має бути синхронізація місцевої влади зі владою обласною. Тому що тільки так можна показати країну, регіон цілісно.

Не в кожному містечку маємо аеропорт, але обов’язково в цьому аеропорту мають бути довідники, які можуть показати, що, наприклад, за 30 кілометрів є монастир, а за 50 кілометрів є дуже цікаве селище, яке займається ручним виробництвом. Так і треба це все показувати, звертати увагу не тільки на великі міста, які так чи інакше мають дуже хороший піар.

Але у великих містах також знають, що люди приїжджають, зупиняються у Варшаві чи у Познані, а пізніше мандрують територією цього воєводства. Тут обов’язково, на мою думку, співдія локальної, обласної і центральної влади, яка має бути джерелом такої інформації. Ми дуже добре знаємо, що туризм у деяких країнах є основним джерелом ВВП...

– Але питання тут не так навіть у фінансуванні, як у правильних ідеях, менеджменті? Адже зробити вказівники – це не так і дорого…

У Польщі і в Західній Європі трапляється, що місцева влада абсолютно дуже чітко і професійно розробляє свої веб-сторінки
– Людина, коли хоче кудись поїхати, вона має точно знати, де це є. І вона вибирає, що це буде. Вона має мати таке основне джерело інформації. І тут не треба забувати про сучасні мас-медіа, про інтернет.

Дуже багато в Польщі і в Західній Європі трапляється, що місцева влада абсолютно дуже чітко і професійно розробляє свої веб-сторінки і не тільки державними мовами, але й англійською, французькою, російською – для того щоб приваблювати людей і показувати цей потенціал, який людям не відкритий.

Всі знають, яку велику роль, яку силу несуть соцмережі. Ця людина, яка побувала десь, вона рекомендуватиме це місто. Де ця рекомендація найбільше з’являється? У соціальних мережах. Тому що це є зона вільної розмови, спілкування і вільної, безкоштовної реклами, яка поширюється абсолютно на цілий світ.

– А що ще можна було б зробити, щоб привабити туристів в українські невеликі міста?

В України є величезний потенціал, який треба зрозуміти і максимально експлуатувати
– Я думаю, що перш за все треба дослуховуватися до тих людей, які були десь і які залишають свої думки у соцмережах. Це є таким джерелом, яким можна поміряти температуру. Видно, що людям подобається, а що не подобається. Окрім доріг, що саме може не подобатися в Україні? Але так само, що може подобатися. І в такому контексті я б і думав про те, що місцевий туризм може приносити дохід місцевій владі. Україну можна відкрити для своїх і для закордонних туристів. В України є величезний потенціал, який треба зрозуміти і максимально експлуатувати.
  • 16x9 Image

    Марічка Набока

     У 2004 році закінчила Український гуманітарний ліцей КНУ ім. Тараса Шевченка. У 2010 отримала диплом магістра журналістики Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. Має публікації в газеті «Громадський захисник», журналах «Книжник-review», «Київська Русь» та інших виданнях. Працювала в програмі «Підсумки» на телеканалі Ера. На Радіо Свобода – з 2007 року. Коло професійних зацікавлень: права людини, українська культура, волонтерський рух.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG