Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 00:49
(Рубрика «Точка зору»)

Президентські вибори в Таджикистані вже вчетверте принесли перемогу Емомалі Рахмону, який очолює країну майже два десятиліття. Здавалося б, нічого дивного в ландшафті Центральної Азії в цій перемозі немає, сусіди Рахмона правлять і довше.

Тим не менш, політичну історію Таджикистану важко порівнювати з тим, що відбувалося в сусідніх Казахстані та Узбекистані. Рахмон ніколи не був членом політбюро ЦК КПРС, як президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв або президент Узбекистану Іслам Карімов. Він не очолював республіканську партійну організацію, взагалі не належав до вищої партійної еліти. До влади колишній голова радгоспу прийшов в результаті кровопролитної громадянської війни, після якої були роки стабілізації і домовленостей з опозицією.

Таджикистан аж ніяк не виглядав такою згуртованою навколо першої особи державою, як Узбекистан чи Казахстан. Президент Рахмон пережив кілька замахів на своє життя, він був змушений погодитися з поверненням до політичної активності представників опозиції, які опинилися в еміграції після громадянської війни.

Проте, все це виявилося переходом не до демократії, а до авторитаризму. Напевно, Рахмон вважає досягненням сам факт проведення виборів за участю кандидатів, яких ніхто не сприймає всерйоз. Влада не допустила до участі у виборчому процесі тих, хто міг би, навіть не те, щоб скласти конкуренцію президенту, але й просто висловлювати альтернативні думки про майбутнє країни. Та й серйозних опозиційних партій, які дійсно могли б поборотися за владу, в країні більше немає.

Влада – це Рахмон і мало хто в Душанбе сумнівається, що якщо президент буде живий і здоровий, то у 2020 році знову балотуватиметься і переможе. Так Таджикистан, влада якого могла б зробити з громадянської війни висновки, пов’язані з необхідністю рахуватися з настроями в суспільстві, перетворився на типову центральноазійську деспотію. Те, що дозволено жителям країни – так це виїжджати на заробітки до сусідньої Росії, де вони аж ніяк не бажані гості, але для багатьох це нерідко єдине джерело заробітку. Ну і можливість проголосувати в посольстві Таджикистану в Росії за найкращого кандидата на посаду президента – Емомалі Рахмона.

Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
  • 16x9 Image

    Віталій Портников

    Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG