Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 18:39

Не бійтеся, ми за вами спостерігаємо


Керівник МІ-5 Ендрю Паркер (ліворуч), керівник британської розвідслужби МІ-6 Джон Соєрс (центр), директор GCHQ Ієн Лоббан (праворуч)

Керівник МІ-5 Ендрю Паркер (ліворуч), керівник британської розвідслужби МІ-6 Джон Соєрс (центр), директор GCHQ Ієн Лоббан (праворуч)

Лондон – Уперше всі три керівники провідних британських спецслужб – MI-5, MI-6 і GCHQ – сиділи минулого тижня за одним столом і відкрито давали свідчення парламентському комітету. Причиною такої екстраординарної події стала хвиля повідомлень у світовій пресі про те, що британські та інші спецслужби підслуховують і підглядають мало не за всім світом. Тепер західні спецслужби намагаються переконати, що американець Едвард Сноуден і журналісти в різних країнах, розголосивши таємниці про перехоплення інформації, насправді чинять дуже погано. Але суспільство стурбоване тим, наскільки дієво закон може контролювати необмежене таємне підслуховування й підглядання, а також запобігати зловживанням у цій справі.

Керівник МІ-5 Ендрю Паркер заявив парламентському комітетові, що британські спецслужби не лише не загрожують свободі й демократії, а захищають її. За його словами, від часу терористичних нападів у Лондоні у липні 2005 року завдяки діям спецслужб і таємному стеженню й іншим способам збору інформації були зірвані 34 терористичні змови.

Директор GCHQ Ієн Лоббан також переконував депутатів у тому, що суспільству підглядання й підслуховування спецслужб не загрожує. «Інтернет, як я казав раніше, дозволяє легко анонімізуватися й уникати опізнання, тому ми змушені виконувати детективну роботу. Я пропоную використати аналогію інтернету і величезної кількості сіна. Ми намагаємося зібрати сіно, звідки можемо, і де, на нашу думку, можуть бути голки, або частини голок, які нас можуть цікавити, або можуть допомогти нам виконувати роботу», – зазначив він.

Ми використовуємо способи, які дозволяють виявлення голок, але при цьому не зачіпають решту сіна
«Коли ми беремося за копицю сіна, ми чудово розуміємо, що переважно там буде просто трава – інформація, якою обмінюються звичайні, ні в чому не винні люди, як британці, так і іноземці. Ми використовуємо способи, які дозволяють виявлення голок, але при цьому не зачіпають решту сіна. Ми розглядаємо конкретні елементи інфомації лише тоді, коли це виправдано потребою і відповідає вимогам закону», – пояснив керівник спецслужби, наполягаючи, що його працівники просто не підкорилися б наказам виконувати роботу, яка б не полягала у боротьбі з тероризмом чи організованою злочинністю.

Таємничість

Хоча це і лунає авторитетно, історія свідчить, що для суспільства загрозу може становити саме зловживання таємними способами збору інформації. У випадку скандалу Watergate у 70-х роках у США це було намагання людей при владі використати незаконно зібрану інформацію у боротьбі проти політичних опонентів.

У Великій Британії палкі дискусії останніх років точаться довкола того, як бульварні газети перегинали палицю, наймаючи приватних детективів і хакерів для підслуховування мобільних телефонів. Спецслужби наполягають, що коли мова заходить про їхнє підглядання й підслуховування, то справа, мовляв, зовсім інша.

Витоки інформації від Сноудена завдали великої шкоди. Очевидно, що наші суперники зловісно потирають руки від задоволення
Керівник британської розвідслужби МІ-6 Джон Соєрс каже, що коли таємниці розкривають, як, наприклад, це зробив Едвард Сноуден, то це ставить під загрозу ціле суспільство. «Витоки інформації від Сноудена завдали великої шкоди. Під загрозою ризику опинилися наші операції. Очевидно, що наші суперники зловісно потирають руки від задоволення. «Аль-Каїда» з задоволенням усе це ковтає... Нашим ворогам тепер повідомили, чого саме їм треба остерігатися, і, в результаті, тепер нам важче здобувати інформацію, яка потрібна цій країні», – докоряв керівник британської зовнішньої розвідки.

Підстави не довіряти

Таким аргументам вірять не повністю і не всі. Редактор газети Guardian Алан Расбріджер вважає: потенційні терористи й злочинці знають і без газет, що спецслужби намагаються за ними стежити. Саме Guardian стала однією з низки провідних газет, які друкували і знамениті документи, оприлюднені Wikileaks, а останнім часом – розповіді Сноудена про те, як спецслужби збирають інформацію. Натомість редактор наполягає, що у суспільства є підстави для сумнівів щодо деяких методів роботи спецслужб і причини побоюватися, що контрольні механізми часом можуть не спрацьовувати так як треба.

Питання полягає у тому, хто регулює таємний збір інформації, наголошує Росбріджер. «Ці нові технології могутні. Вони перевершують те, що міг собі уявити Орвелл. Можливо, що зараз в умовах соціальної демократії баланс і наглядові механізми спрацьовують. Але я був би дуже здивований, якби існуючі механізми справді охоплювати усе, про що повідомляли останнім часом ЗМІ, користуючись даними Сноудена», – каже Алан Расбріджер.

Редактор Guardian визнає, що потреба захисту суспільства від зловмисників, наприклад, терористів, дійсно вимагає, щоб спецслужби могли підслуховувати і підглядати за потенційними нападниками. Але нові можливості спецслужб, створені новітніми технологіями, на його думку, вимагають нових і, можливо, суворіших законів та механізмів контролю з боку суспільства.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG