Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 10:15

Інформаційна війна щодо Голодомору триває – історик В’ятрович


Прихильники ВО «Свобода» пікетують адміністрацію президента, вимагаючи від Віктора Януковича вибачитися за заперечення того, що Голодомор 1932–33 років є геноцидом. Київ, 26 листопада 2010 року

Прихильники ВО «Свобода» пікетують адміністрацію президента, вимагаючи від Віктора Януковича вибачитися за заперечення того, що Голодомор 1932–33 років є геноцидом. Київ, 26 листопада 2010 року

Рим – За останні кілька десятиліть і Україна, і світ дізналися багато правди про радянський Голодомор, однак інформаційна війна все ще продовжується. На цьому наголосив історик Володимир В’ятрович, виступаючи в Римі на міжнародній науковій конференції «Голодомор – 80 років пам’я ті українського геноциду». Іноземні дослідники – учасники дискусії – також говорили про складні умови просочування першої інформації на Захід і небажання тодішніх політиків визнавати жахливі наслідки сталінської колективізації.

На початку 30-х років минулого століття «незручним свідком» жорстокої радянської політики стосовно селян виявилася Румунія. Тисячі українців і молдаван із тавром куркулів залишали рідні села та прямували до сусідньої Бессарабії (Румунії), втікаючи від переслідувань радянської влади. За словами історика Альберто Башані, такі подорожі були вкрай небезпечними, бо ж втікачам доводилося нелегально перетинати прикордонну річку Дністер, а її з радянського боку «совєти» дуже пильнували.
Румунська влада тоді писала, чому ці біженці залишають Україну і ризикуючи життям втікають за кордон

«Румунська влада тоді писала, чому ці біженці залишають Україну і ризикуючи життям втікають за кордон. До втечі людей спонукала політика колективізації українського села, передбачена планом комуністів, звітувала румунська влада. Протягом трьох перших місяців 1932 року 4 з половиною тисячі людей вдалося втекти до Румунії. Румунська преса того часу розповідала про випадки втечі і, зокрема, досить детально про невдалі випадки», – зазначив Альберто Башані, дослідник країн Східної Європи римського університету Roma Tre .

Невигідна правда

Отож, влада сусідньої країни була в курсі справ, однак не реагувала, щоб не обурювати «небезпечного сусіда». Як підсумовує науковець, на той час дипломатичні й економічні відносини між Румунією та Радянським Союзом кволо налаштовувались, і румунським політикам було не з руки загострювати ситуацію. Як відомо, таку саму позицію з подібних мотивів займали й інші західні дипломати.

Натомість усіляко намагався допомогти потерпілому населенню в Україні Ватикан і особисто папа Римський Пій XI. Про це у доповіді на римській конференції наголосив канадський історик, отець Атанасій МакВей. Він дослідив понад півсотні документів із Секретного архіву Ватикану, у яких йдеться про наміри католицької церкви фінансово допомогти потерпілим. Однак через відсутність дипломатичних відносин із СРСР зробити це було вкрай важко. А ось інформацію про Голодомор, отриману від католицьких дипломатів та українських священиків, Ватикан поширював без перешкод.

Папа Пій XI наказував голові комісії з російських справ, щоб всі документи стосовно голоду були доступними для широкого загалу
«Папа Пій XI наказував голові комісії з російських справ, щоб всі документи стосовно голоду були доступними для широкого загалу і були надруковані у ватиканському виданні. Так в часописі Osservatore Romano вийшли друком різні публікації до теми», – розповів священик-ватиканознавець Атанасій МакВей.

Автор терміну «геноцид»

Супротив і труднощі із поширенням правди про трагедію в Україні 1932–33 років зазнав польський правник єврейського походження Рафал Лемкін (1900–1959). Про діяльність цього ученого, який запровадив мовно-юридичний термін «геноцид» стосовно українського народу, розповіла професор з історії Міланського університету Джулія Ламі.

Вона зазначила, що Лемкіна юриста критикували як нефахівця за відсутність достовірних історичних знань і скептично ставилися до його положень про нищення української нації комуністичним режимом. Але науковець, каже професор Джулія Ламі, відчував моральний обов’язок ставити питання геноциду перед громадськістю.

«Лемкін практично помер, стукаючи у двері різних редакторів, щоб надрукувати свою працю. І ніхто не хотів його слухати, бо після війни народжувалися нові сподівання стосовно міжнародних стосунків, бо думали, що його книжка не буде затребувана на ринку. Власне, Лемкін і помер у прихожій однієї редакції», – зауважила історик Джулія Ламі.

Радянські міфи повертаються?

На сьогодні лише 2 відсотки українців нічого не знають про Голодомор, повідомив науковець Володимир В’ятрович, посилаючись на останнє соціологічне опитування в Україні. Та, як наголосив історик, так було не завжди. Правда про Голодомор в Україні 1932–33 років активно почала поширюватися на Заході на початку 80-х років минулого століття.

За словами Володимира В’ятровича, цьому сприяла активна українська діаспора за океаном. Хоча тоді, як уточнив дослідник, радянський КДБ вживав контрзаходів, щоб спростувати «вигадки про голод». Зі здобуттям незалежності питання Голодомору постало нарешті на державному рівні в Україні.

Аналізуючи хронологію інформаційної блокади довкола трагедії, Володимир В’ятрович констатував, що з часу правління президента Віктора Януковича почався регрес у вивченні Голодомору.

Знову закриваються архіви, і це дозволяє знову і знову повторювати старі радянські міфи
«На жаль, нині можна стверджувати, що інформаційна війна довкола поширення правди про Голодомор 1932–33 років в Україні та у світі продовжується. Як не прикро, але сучасна українська держава опинилася по інший бік барикад: замість того, щоб сприяти поширенню інформації про Голодомор, намагається блокувати це поширення. Знову закриваються архіви, і це дозволяє знову і знову повторювати старі радянські міфи, які здавалося б усіма уже забуті», – зазначає Володимир В’ятрович, директор Центру досліджень при Університеті «Києво-Могилянська академія».

Голодомор і самобутність нації

Молодий дослідник з Італії Сімоне Белецца нагадав, що з-поміж українських президентів темою Голодомору найбільш активно переймався Віктор Ющенко. І на думку історика, саме «формула Ющенка» щодо оцінки трагедії була успішною, бо посилювала самоідентифікацію нації.

«Український народ певним чином починав набувати сильного елементу самобутності на зразок того, що мали євреї після Голокосту. Часто євреїв після Голокосту запитували, що саме їх єднає, що допомагає почуватися євреями? І багато хто відповідав: той факт, що були переслідувані. Так само могло діяти і стосовно Голодомору. Це була загальна трагедія, яка уразила всіх українців, усіх селян, тобто трагедія була національною», – підсумував Сімоне Белецца, професор з історії Університету міста Тренто.

Міжнародна наукова конференція у Римі відбулася в рамках заходів вшанування 80-ї річниці Голодомору. З цієї нагоди Християнське товариство українців Італії запустило італомовний сайт www.holodomor.it, де будуть надруковані тексти доповідей римського зібрання.


В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG