Користь Євромайдану, де б він не відбувався – у Дніпропетровську, Донецьку, Львові чи Києві, у тому що він – «для» України й «за» Україну, а не для якоїсь окремої політичної сили.
Натхненні обличчя Євромайдану дуже дисонують із напруженими лицями політиків.
На євромайданах люди усміхаються, танцюють, скандують, що «Україна – це Європа», а політики вперто торочать або про те, що «Україна не готова», або про те, що «треба захищати європейську перспективу».
І ті, і ті уперто не потрапляють у мейнстрим.
Президент повідав, що мусить подбати «про найбільш знедолених і незахищених, на яких може лягти основний тягар перехідного періоду» так, ніби від підписання угоди про асоціацію з ЄС залежить розмір мінімальної зарплати та пенсій. Прем’єр-міністр знову наступив на граблі «Газпрому», отримавши блискавичне заперечення своїх слів про можливість перегляду газових угод, так ніби ще раз хотів нагадати «митноінтеграторам», що їх беруть тільки у полон. Опозиція ж продовжує «дякувати» учасникам Євромайдану так, ніби люди прийшли туди тільки щоб підтримати опозиційних лідерів.
Люди виходять на майдани тому, що хочуть зближення з розвинутою й правовою Європою, хочуть, щоб у їхньому повсякденному житті стало більше здорового глузду, свободи й комфорту. Вони хочуть поважати себе у своїй країні, а не розуміти, що їх мають за «електоральне бидло», яке використовують на виборах, а потім забувають як непотріб.
Незалежно від того, що відбудеться у Вільнюсі, сотні тисяч людей, які вийшли на вулиці українських міст на підтримку євроінтеграції, дають підстави сподіватися, що в Україні є шанси на краще майбутнє.
Проплачені акції «тихо курять на балконі», коли звучить чистий голос свідомого громадянина. І це найкорисніше з того, що зараз потрібне Україні.
Думки, висловлені в розділі «Блоги», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Натхненні обличчя Євромайдану дуже дисонують із напруженими лицями політиків.
На євромайданах люди усміхаються, танцюють, скандують, що «Україна – це Європа», а політики вперто торочать або про те, що «Україна не готова», або про те, що «треба захищати європейську перспективу».
І ті, і ті уперто не потрапляють у мейнстрим.
Президент повідав, що мусить подбати «про найбільш знедолених і незахищених, на яких може лягти основний тягар перехідного періоду» так, ніби від підписання угоди про асоціацію з ЄС залежить розмір мінімальної зарплати та пенсій. Прем’єр-міністр знову наступив на граблі «Газпрому», отримавши блискавичне заперечення своїх слів про можливість перегляду газових угод, так ніби ще раз хотів нагадати «митноінтеграторам», що їх беруть тільки у полон. Опозиція ж продовжує «дякувати» учасникам Євромайдану так, ніби люди прийшли туди тільки щоб підтримати опозиційних лідерів.
Люди виходять на майдани тому, що хочуть зближення з розвинутою й правовою Європою, хочуть, щоб у їхньому повсякденному житті стало більше здорового глузду, свободи й комфорту. Вони хочуть поважати себе у своїй країні, а не розуміти, що їх мають за «електоральне бидло», яке використовують на виборах, а потім забувають як непотріб.
Незалежно від того, що відбудеться у Вільнюсі, сотні тисяч людей, які вийшли на вулиці українських міст на підтримку євроінтеграції, дають підстави сподіватися, що в Україні є шанси на краще майбутнє.
Проплачені акції «тихо курять на балконі», коли звучить чистий голос свідомого громадянина. І це найкорисніше з того, що зараз потрібне Україні.
Думки, висловлені в розділі «Блоги», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
