Київ – Вже дуже скоро – за кілька років – українці зможуть подякувати невблаганному Януковичу за те, про що й не мріяли. І навіть не за підписання асоціації, а за неочікуване швидке входження до Європейського союзу. Його нинішній «вільнюський облом» може стати саме тим нещастям, яке й допоможе. Своєю незграбною «дипломатією» він дуже сильно образив Європу, США і, щонайменше, половину українців. Причому найбільш освічену і свідому частину, наголошує експерт газети «День». Через це Захід і українці будуть сповнені справедливих підстав для сатисфакції. Вони – із принципу, а українці – за крадіжку мрії. Якщо так, то питання європейської інтеграції України, врешті-решт, має шанс перейти з розряду ритуальних балачок у статус конкретної програми з реальною дорожньою картою. Януковичу судилося лише дати імпульс незаплановано стрімкій інтеграції України з Євросоюзом. Сам він не стане президентом України вдруге, Бо купує квиток в один бік. Путін це розуміє. Щойно Янукович не підпише асоціацію, він залишиться приреченим пасажиром у путінському фатальному вагоні. Обіцяних благ там не буде, бо хто ж розщедрюється перед жертвою. Про це наголошується в статті «Незабаром дякуватимемо Януковичу за членство в ЄС».
Після євроінтеграції в Україні буде жорстке чистилище, в якому не всі збережуть статуси й капітали. Першими, як переконує в «Газеті по-українськи» політолог Дмитро Видрін, «загинуть» олігархи – їх не буде. Декому вже зараз треба потроху позбуватися футбольних клубів, телеканалів. Їхнього доходу не вистачатиме на це. Політолог вважає, що у світі є три цивілізаційні центри – західний, китайський та мусульманський. Виживатимуть ті країни, які до них належатимуть. Росія рано чи пізно дозріє до того, що їй необхідно створювати єдиний цивілізаційний центр із Заходом. Де російські гроші? У Європі, США. Де діти російських політиків? У Лондоні, Парижі, Нью-Йорку. Де найбільш ласі технології для росіян? Теж на Заході. Тому рух у напрямку Європи для Росії так само обов’язковий і неминучий, як і для України, переконує Видрін.
Рінат Ахметов прагне позбавити вугільний ринок посередника, а разом із ним позбавить державні шахти засобів до існування, стверджує тижневик «Коментарі». Видання пише, що останні два роки в Україні активно проводився розпродаж найбільших шахт, за підсумками якого ринок розділився на два табори. На одному боці барикад опинився фаворит конкурсів Фонду держмайна – група «ДТЕК» Ріната Ахметова, на іншому – ДП «Вугілля України», через яке продовжили збут своєї продукції шахти, що залишилися в державній власності. Між обома гравцями ринку одразу виникло напруження, викликане тим, що «ДТЕК» також активно приватизував і теплову енергогенерацію, яку тут же використовував для своїх шахт. Тим самим донецький бізнесмен відбирав у державних вуглевидобувачів основного споживача. Але жалю з цього приводу у нього не було: він розраховував на швидку ліквідацію «Вугілля України», яке дозволило б йому розширити ринок збуту свого вугілля на внутрішньому ринку, зауважує тижневик.
Після євроінтеграції в Україні буде жорстке чистилище, в якому не всі збережуть статуси й капітали. Першими, як переконує в «Газеті по-українськи» політолог Дмитро Видрін, «загинуть» олігархи – їх не буде. Декому вже зараз треба потроху позбуватися футбольних клубів, телеканалів. Їхнього доходу не вистачатиме на це. Політолог вважає, що у світі є три цивілізаційні центри – західний, китайський та мусульманський. Виживатимуть ті країни, які до них належатимуть. Росія рано чи пізно дозріє до того, що їй необхідно створювати єдиний цивілізаційний центр із Заходом. Де російські гроші? У Європі, США. Де діти російських політиків? У Лондоні, Парижі, Нью-Йорку. Де найбільш ласі технології для росіян? Теж на Заході. Тому рух у напрямку Європи для Росії так само обов’язковий і неминучий, як і для України, переконує Видрін.
Рінат Ахметов прагне позбавити вугільний ринок посередника, а разом із ним позбавить державні шахти засобів до існування, стверджує тижневик «Коментарі». Видання пише, що останні два роки в Україні активно проводився розпродаж найбільших шахт, за підсумками якого ринок розділився на два табори. На одному боці барикад опинився фаворит конкурсів Фонду держмайна – група «ДТЕК» Ріната Ахметова, на іншому – ДП «Вугілля України», через яке продовжили збут своєї продукції шахти, що залишилися в державній власності. Між обома гравцями ринку одразу виникло напруження, викликане тим, що «ДТЕК» також активно приватизував і теплову енергогенерацію, яку тут же використовував для своїх шахт. Тим самим донецький бізнесмен відбирав у державних вуглевидобувачів основного споживача. Але жалю з цього приводу у нього не було: він розраховував на швидку ліквідацію «Вугілля України», яке дозволило б йому розширити ринок збуту свого вугілля на внутрішньому ринку, зауважує тижневик.
