Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 12:01

Що ближче для поляка – Україна чи Єгипет?


Лідер польської партії «Право і справедливість» Ярослав Качинський (у центрі) бере участь у демонстрації в Києві, 1 грудня 2013 року

Лідер польської партії «Право і справедливість» Ярослав Качинський (у центрі) бере участь у демонстрації в Києві, 1 грудня 2013 року

Олександр Лемешевський

Польща прагне грати у нинішніх подіях на Україні роль активного спостерігача. Екс-президент Польщі Александр Квасневський разом з ірландським політиком Патом Коксом очолював місію Євросоюзу в Україні, яка намагалася переконати офіційний Київ у необхідності підписання угоди про асоціацію з ЄС. Після того, як угоду було зірвано, а в Києві сотні тисяч людей на знак протесту вийшли на Євромайдан, там побував лідер провідної польської опозиційної партії Ярослав Качинський. У Польщі не слабшає увага до подій у сусідній країні. Чи можна говорити про «польський фактор» в українських подіях?

Протистояння в Україні – одна з основних тем у польській політиці та ЗМІ. Достатньо взяти в руки будь-яку газету і вже на першій шпальті можна побачити такі заголовки: «Українці більше не хочуть чекати», «Кравчук, Кучма і Ющенко підтримали Євромайдан», «Представники польської опозиції зустрічаються з президентом Броніславом Коморовським, щоб обговорити ситуацію в Україні», «Найвищу будівлю у Польщі підсвічено кольорами українського прапора» і так далі. Провідні телеканали ведуть прямі трансляції з київського Майдану, цим подіям присвячена значна частина публіцистичних програм.

Чому у Польщі так цікавляться тим, що відбувається в Україні? І чи можна сказати, що польське суспільство зацікавлене цим такою ж мірою, як і політики?

Говорить політолог Ольгерд Аннусевич з Інституту політичних наук Варшавського університету: «Я зовсім не вважаю, що польське суспільство так уже сильно залучено в українські справи. Політики – звичайно, без сумніву. Справа в тому, що один із пріоритетів польської політики – зробити країну лідером у нашій частині Європи. І коли в Україні щось відбувається, то польські політики, і це трапляється не вперше, починають активно діяти, їдуть на Майдан, висловлюють солідарність з учасниками протестів, намагаються впливати на українську владу. Тодішній президент Польщі Александр Квасневський під час Помаранчевої революції вів переговори з Леонідом Кучмою, тепер він знову бере участь у переговорах зі владою. І це перша причина: Польща хоче грати істотну роль у регіоні.

Євромайданом цікавляться не тільки у Польщі. До протестувальників приїхав і глава МЗС ФРН Ґідо Вестервелле

Євромайданом цікавляться не тільки у Польщі. До протестувальників приїхав і глава МЗС ФРН Ґідо Вестервелле


Друга причина в тому, що це шанс для політиків показати свою активність на міжнародній арені, але робиться це для польських виборців, які бачать, що польські політики активні на міжнародній арені, і більшість із них сприймає цей факт позитивно. Зверніть увагу, що в Києві немає, наприклад, лідерів чеської або словацької опозиції, хоча Словаччина також межує з Україною і є членом ЄС».

«Але насамперед слід пам’ятати про те, що у випадку з Україною йдеться не тільки про саму угоду про асоціацію – ЄС має такі договори з багатьма країнами, у тому числі далекими від Європи, з Марокко або Палестинською автономією, наприклад. Важливо, що в цій угоді йдеться про зону вільної торгівлі. Вона має величезне значення. Якби договір підписали, то зняття митних зборів оживило б економіку ЄС, у тому числі Польщі. Не слід приховувати, що це ЄС у такому випадку буде експортувати в Україну більше товарів, ніж навпаки. Принаймні спочатку», – вважає політолог Ольгерд Аннусевич.

Тим часом польська опозиція, а насамперед партія «Право і справедливість» Ярослава Качинського, різко критикують політику нинішнього польського уряду, звинувачуючи його в недостатньо активних діях щодо України. Депутат Сейму від цієї партії Кшиштоф Шчерський ззначає: «Польща повинна вести значно активнішу політику щодо східних сусідів. Не ховатися за «Східним партнерством», за європейськими політиками, а серйозно працювати безпосередньо з пострадянськими країнами, починаючи з найближчих сусідів і закінчуючи Кавказом. Усі польські політичні важелі повинні бути сьогодні використані. Це шлях, який є політичною спадщиною покійного президента Леха Качинського. Він вибудовував східну політику, яка спиралася на власні сили і дії. Такої політики ми очікуємо».

Чи можна сказати, що польська опозиція в якомусь сенсі змагається з нинішньою владою в тому, що стосується України? З цього приводу Ольгерд Аннусевич зауважує: «Це те, про що я вже говорив: Україна є в певному сенсі сценою, а глядачі – поляки. Я вважаю неправильним те, що польські політики проводять зустрічі в Києві, щоб показати своїм виборцям активність. Крім того, під час Помаранчевої революції політики з різних таборів діяли разом – наприклад, Квасневський і Лех Валенса, яких ніяк друзями не назвеш. І тоді – так, було видно, що поляки здатні об’єднатися, щоб допомогти іншим. Зараз цього немає. Глибокий політичний конфлікт, який є в нашій країні, переноситься і на зовнішню політику. У цьому немає нічого доброго. Якщо подивитися на американську політику, наприклад, то в Європі представник Демократичної партії не буде говорити погано про республіканців, або навпаки.

– А чи є в Польщі сили, які не хочуть інтеграції України в ЄС - і якщо так, то чому про них зараз не чути? Адже відомо, що непроста історія польсько-українських відносин донині якоюсь мірою розділяє ці народи.

– Напевно, такі сили є. Але насправді більшість поляків такими речами не займається. Те, підпише Україна договір про асоціацію чи ні, є для більшості не більше ніж цікавою подією – люди протестують, цікаво ... Рівень зацікавленості приблизно такий же, як під час подій у Єгипті чи Тунісі. Єгипет, принаймні, безпосередньо поляків стосувався, оскільки багато хто з них там проводить відпустки. Але більшість, як мені здається, ставиться до подій в Україні індиферентно, незважаючи на те, що говорять політики.

У свою чергу затятим супротивникам інтеграції, радикальним націоналістам особливо нічого сказати. Вони не такі сильні політично, хоча це, звичайно, не означає, що таких людей зовсім немає. Але у них мало представників у політичних елітах, які мають доступ до широкої аудиторії. Повторю ще раз: польські ЗМІ говорять насамперед про політичний аспект інтеграції ЄС з Україною. Але ж головне – зона вільної торгівлі. А в цьому питанні неважливо, хто ти – націоналіст чи прихильник євроінтеграції, оскільки ліквідація митних зборів – у польських інтересах. Прикордонні регіони Польщі отримали б значний імпульс для розвитку. І от якби зараз який-небудь політик сказав, що він проти підписання угоди та створення зони вільної торгівлі, то це виглядало б дивно і несерйозно, оскільки такі заяви суперечать очевидним економічним інтересам країни

(Передрук із сайту Російської редакції Радіо Свобода)

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG