Павло Кравчук
Мовчазній більшості громадян важко перетинати межу, за якою затишна німота обертається у непередбачувану силу слова. Вислови свою позицію і котися на узбіччя добробуту! – Так ми уявляємо звичайну схему українського демократизму.
За цим правилом німоти живуть сотні тисяч державних службовців. Чи підтримують вони затяжну паузу у відносинах з Євросоюзом? Як ставляться вони до людей із Майдану? І, взагалі, що визначає їхню позицію?
Лояльність та дисципліна – це не винахід української системи державної служби. Ті самі складові визначають ефективність бюрократичного апарату і в Сполучених Штатах, і в Китаї. Унікальною ознакою нашої управлінської піраміди є сплав лояльності та дисципліни у собачу відданість. Кожен державний службовець в нашій країні повинен мати хазяїна.
Від зближення з Євросоюзом держслужбовці чекали не на мільярди інвестицій, а на дуже просту річ: руйнування системи політичних хазяїв-хамів та запровадження у публічно-правовій сфері диктату закону. На сьогодні немає тієї розмітки, за яку можна було б виштовхнути знахабнілого хазяїна, аби його розчавив каток правосуддя.
Натомість маємо по різних адміністраціях денщикуватих службовців, поставлених життям у позу «чего изволите?». Мерзенність ситуації зрозуміла для кожного з них. Однак чи мають вони вибір? Якщо відверто – ні. Чи мали б вони вибір в умовах асоціації з Євросоюзом? Скоріше – так. Але влада вирішила інакше, їй потрібні денщики.
Саме цей людський матеріал, не завжди з власної волі, уособлює адміністративний ресурс. Він витворює систему мобілізаційної політекономії, де мета на порядок вище від засобів її досягнення. Покручені у баранячий ріг державні службовці є заручниками системи. Їх вивільнення можливе лише внаслідок політичної смерті хазяїв-хамів.
Для більшості державних службовців Майдан уособлює надію на таке вивільнення. Вони готові прийняти будь-який варіант розв’язання своїх ментальних проблем. Так їх навчила влада, позбавивши чутливості до свавілля.
Лідери Євромайдану мусять знати, що вже зараз державні службовці готові підтримати їх в обмін на повернення собі громадянської гідності. Питання не має стояти у площині заміни старих хазяїв-хамів новими. Лише через автономію державної служби відбудеться Нова Україна.
Безліч обмежень, які встановлені для держслужбовців у громадсько-політичному житті, жодним чином не впливають на їхню правоздатність як суб’єктів масштабних суспільних перетворень. Заохочені гідним ставленням державні службовці ладні за будь-якої негоди утримати курс корабля європейської надії.
Павло Кравчук (Запоріжжя) – заступник начальника пенітенціарної установи
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
(Рубрика «Точка зору»)
Мовчазній більшості громадян важко перетинати межу, за якою затишна німота обертається у непередбачувану силу слова. Вислови свою позицію і котися на узбіччя добробуту! – Так ми уявляємо звичайну схему українського демократизму.
За цим правилом німоти живуть сотні тисяч державних службовців. Чи підтримують вони затяжну паузу у відносинах з Євросоюзом? Як ставляться вони до людей із Майдану? І, взагалі, що визначає їхню позицію?
Лояльність та дисципліна – це не винахід української системи державної служби. Ті самі складові визначають ефективність бюрократичного апарату і в Сполучених Штатах, і в Китаї. Унікальною ознакою нашої управлінської піраміди є сплав лояльності та дисципліни у собачу відданість. Кожен державний службовець в нашій країні повинен мати хазяїна.
Від зближення з Євросоюзом держслужбовці чекали не на мільярди інвестицій, а на дуже просту річ: руйнування системи політичних хазяїв-хамів та запровадження у публічно-правовій сфері диктату закону. На сьогодні немає тієї розмітки, за яку можна було б виштовхнути знахабнілого хазяїна, аби його розчавив каток правосуддя.
Натомість маємо по різних адміністраціях денщикуватих службовців, поставлених життям у позу «чего изволите?». Мерзенність ситуації зрозуміла для кожного з них. Однак чи мають вони вибір? Якщо відверто – ні. Чи мали б вони вибір в умовах асоціації з Євросоюзом? Скоріше – так. Але влада вирішила інакше, їй потрібні денщики.
Саме цей людський матеріал, не завжди з власної волі, уособлює адміністративний ресурс. Він витворює систему мобілізаційної політекономії, де мета на порядок вище від засобів її досягнення. Покручені у баранячий ріг державні службовці є заручниками системи. Їх вивільнення можливе лише внаслідок політичної смерті хазяїв-хамів.
Для більшості державних службовців Майдан уособлює надію на таке вивільнення. Вони готові прийняти будь-який варіант розв’язання своїх ментальних проблем. Так їх навчила влада, позбавивши чутливості до свавілля.
Лідери Євромайдану мусять знати, що вже зараз державні службовці готові підтримати їх в обмін на повернення собі громадянської гідності. Питання не має стояти у площині заміни старих хазяїв-хамів новими. Лише через автономію державної служби відбудеться Нова Україна.
Безліч обмежень, які встановлені для держслужбовців у громадсько-політичному житті, жодним чином не впливають на їхню правоздатність як суб’єктів масштабних суспільних перетворень. Заохочені гідним ставленням державні службовці ладні за будь-якої негоди утримати курс корабля європейської надії.
Павло Кравчук (Запоріжжя) – заступник начальника пенітенціарної установи
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
