Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 20:03

Чи спроможний cуд у Гаазі відкрити провадження проти підручних Януковича?


(©Shutterstock)

(©Shutterstock)

(Рубрика «Точка зору»)

18 грудня 2013 року в статті «Правда і кохання мають перемогти брехню й ненависть» я зазначив:

«Хоча Україна досі не приєдналася до Міжнародного кримінального суду з прав людини, декому в Україні таки варто пам’ятати про існування Статті 7 «Злочини проти людства» Римського статуту Міжнародного кримінального суду в Гаазі, пам’ятати про існування прокурора Гаазького Міжнародного кримінального суду, який спроможний відкрити кримінальне провадження за вчинення насильницьких дій представниками українських правоохоронних структур над громадянами інших країн та людьми з подвійним громадянством...»

1 січня 2014 року відомий американський політолог професор Олександр Мотиль у своєму блозі в журналі World Affairs оприлюднив статтю під назвою «Taking Yanukovych to the International Criminal Court?» («Чи притягнуть Януковича до Міжнародного кримінального суду?»), в якій ідея можливості притягнення українських високопосадовців до Гаазького Міжнародного суду з прав людини дістала продовження. В статті, зокрема, йдеться про таке:

«Режим Януковича вже можна звинуватити у «застосуванні тюремних ув’язнень або інших форм жорстокого позбавлення фізичної свободи – з порушенням основоположних норм міжнародного права» – і в «переслідуванні будь-якої ідентифікованої групи або спільноти за політичними, расовими, національними, етнічними, культурними, релігійними, гендерними... або за іншими мотивами». Неважко уявити, як режим – у відчаї – може вдатися до «вбивств» і «насильницького спричинення зникнення людей» у 2014 році.

Враховуючи складність процедур Міжнародного кримінального суду, я б не робив ставку на появу Януковича в Гаазі в кайданках. Проте дива трапляються, і зацікавлені юристи можуть підвищити ймовірність такого дива – шляхом підготовки справи проти Януковича вже сьогодні.<…> Захід можете розглянути політичні заходи, які вже сьогодні може реалізувати без жодних зусиль.

Чимало європейців не знають, що в Україні від 1998 року діє положення про персональні посвідчення, яке дозволяє – практично кому завгодно – отримати дипломатичний паспорт, який закріплює за його власником право безвізового пересування. Ви наївно думаєте, що такий паспорт є лише у президента, прем’єр-міністра, міністра закордонних справ і у справжніх дипломатів. Насправді дипломатичний паспорт мають всі депутати Верховної Ради, всі члени Кабміну, всі керівники облрад, голова СБУ, маса інших посадових осіб, а також – про всяк випадок – всі ті, чий статус не вказано в переліку, але які мають «схвалений президентом письмовий дозвіл МЗС України».

Таку монополію регіоналів «на реальну Європу» ЄС може припинити в одну мить – без складання чорного списку регіоналів, до чого закликають опозиційні демократи. Все це можна легко досягти шляхом зміни кількох правил і лише наполягати, щоб українці, які отримують для поїздки в ЄС дипломатичні паспорти, справді мають бути сумлінними дипломатами, що займаються сумлінною дипломатичною діяльністю. Баста.

Всі інші – депутати парламенту, керівники провінційних рад, члени Кабінету міністрів, а також всі президентські соратники – мають стати в чергу у відповідних європейських консульствах...».

Одне слово, маємо цікаву інформацію до роздумів. До Гааги шлях, справді, довгий і складний. А от ідея девальвації диппаспортів певної категорії номенклатурників, яку озвучив професор Мотиль, може стати ефективним важелем у руках Майдану в протистоянні режимові. У цієї ідеї міцне правове підґрунтя: люди, котрі в Україні не мають імунітету, після перетину держкордону будь-якої країни раптом його отримують і завдяки цьому набувають більше прав, ніж резиденти ЄС! З погляду юриспруденції – це нонсенс. Отож цим фактом варто скористатися.

Формула звернення до відповідальних осіб в ЄС може бути дуже простою – залишити чинними дипломатичні паспорти лише в осіб «недипломатичного походження», котрі й в Україні мають імунітет. Це дозволить вивести опозиційних народних депутатів з-під friendly fire («дружнього обстрілу»), що неминуче зачепить і людей Майдану, які не є дипломатами, але мають дипломатичні паспорти.

Олег Романчук – публіцист, шеф-редактор журналу «Універсум»

У тексті збережено виділення, зроблені автором

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
  • 16x9 Image

    Олег Романчук

    Олег Романчук – кандидат філологічних наук, доцент кафедри української преси ЛНУ імені Івана Франка, член Національної спілки письменників і Національної спілки журналістів. За першим фахом – радіофізик. Від 1993 року – шеф-редактор (засновник) журналу політології, футурології, економіки, науки та культури «Універсум». Лауреат премії імені Івана Багряного 2008 року «за визначний внесок у розбудову державної незалежності України та консолідацію суспільства». Лауреат міжнародної літературної премії 2009 року імені Дмитра Нитченка. Лауреат конкурсу українського фонду Воляників-Швабінських за навчальний посібник «Системний аналіз у журналістиці». Лауреат обласної премії імені В’ячеслава Чорновола 2012 року за публіцистичну збірку «У пошуках універсуму». Автор книги публіцистики «Перезаснування України» (2013).

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG