Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 02:29

Сочі: олімпійський ярмарок марнославства


Володимир Путін, Москва, 19 грудня 2013 року

Володимир Путін, Москва, 19 грудня 2013 року

(Рубрика «Точка зору»)

Зимова Олімпіада в Сочі повинна була б стати для президента Росії Володимира Путіна, а також і керівництва сусідньої країни, не просто спортивним змаганням. Олімпіада – це демонстрація того, що міць загиблої у 1991 році супердержави практично відновлена, що Росія – нехай вона ще й не Радянський Союз – здатна приймати у себе головну спортивну подію світу, а президент Володимир Путін в ложі господаря Олімпіади буде виглядати не гірше Леоніда Брежнєва. І вибір Сочі як олімпійської столиці теж має для російського президента сакральне значення: адже саме це курортне містечко на Кавказі давно вже стало для нього улюбленим місцем перебування, замінило дощовитий рідний Пітер і чужу бунтівну Москву. Так що Сочі для Путіна – це практично те ж саме, що Москва для Брежнєва.

Але тут починаються нові паралелі, куди менш приємні. Справа в тому, що московська Олімпіада стала не стільки демонстрацією радянського тріумфу, скільки провісником близького кінця комуністичної імперії. Якраз напередодні її початку кремлівські старці ухвалили божевільне рішення про вторгнення в Афганістан, що призвело до фактичного краху політики розрядки і бойкоту ігор низкою провідних країн світу. Після московської Олімпіади і відльоту ласкавого олімпійського Ведмедика в невідомість була вже тільки деградація – не випадково багато жителів тодішньої країни запам’ятали ігри як її останнє велике свято.

Із Олімпіадою в Сочі все ще складніше. Так, ніякої війни немає – і немає ніякого спортивного бойкоту. Але немає і ніякого відчуття свята – якщо, звичайно, не враховувати бадьорі рапорти офіційних ЗМІ. Але якщо московська Олімпіада була такою, яким був Радянський Союз, то сочинська – дзеркало путінської Росії. Тому весь час підготовки до неї пройшов під акомпанемент корупційних скандалів, невиправданих витрат бюджетних коштів і щирого нерозуміння, що буде з олімпійськими об’єктами після того, як ігри закінчаться. Адже Сочі, якщо хтось забув – місце для літнього, а не зимового відпочинку.

Але найголовніше в іншому. Якщо заявка Сочі на проведення Олімпіади була задоволена на фінальній стадії примарного російського лібералізму, то самі ігри пройдуть в розпал справжнього політичного божевілля. Путін, який оголосив свою країну форпостом справжніх цінностей, що непорушно стоїть на шляху згубного Заходу, виглядає середньовічним правителем, який дивовижним чином пробрався в сучасність. У результаті в почесній ложі ігор російський президент напевно виявиться без американського, французького, німецького, польського, без прем’єра Великобританії та багатьох інших, чия присутність мала б підтвердити повернення до радянської величі. Зате провідні країни Заходу змагаються щодо включення до делегації спортсменів, котрі не приховують своєї нестандартної сексуальної орієнтації – що має стати ще одним нагадуванням про ту відразу, яку викликає в цивілізованому світі російське мракобісся.

Зрозуміло, що відкриття ігор відбудеться з помпою. І поруч з Путіним буде чимало керівників інших країн, хоча б ті ж васали з СНД. І все ж, те, що в Москві явно незадоволені майже неприхованим бойкотом Олімпіади з боку провідних світових лідерів, засвідчило і підсилення параної: нещодавно одна з «жовтих» газет влади, одіозна «Комсомольская правда» навіть дописалася до того, що канцлер Анґела Меркель, катаючись на лижах, отримала травму спеціально – тільки щоб завдати прикростей господареві олімпійської «ярмарки марнославства» й не приїхати до Сочі.

Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
  • 16x9 Image

    Віталій Портников

    Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG