Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 16:01
Щоб зрозуміти усі поточні і наступні дії Віктора Януковича, необхідно не забувати того, що він – продукт «совка». Саме у «совковості» його менталітету і є головна причина такого «легковажного» поводження з домовленостями з Європейським союзом, та намагання переграти Захід, запускаючи одну за одною довірливим західним політикам чергові політичні «дурки».

Хоча, якщо відійти від певних стереотипів сприйняття режиму «донецьких», то нинішній глибинний конфлікт в Україні відбувається не між Віктором Януковичем і опозицією, а між «совками» і українським народом.

Просто на сьогодні Янукович є президентом «совків». А «совки» не хочуть до Європи і тягнуть чужу землю до себе додому в Росію.

Якщо ж оцінювати діяльність регіоналів від часу захоплення ними влади в Україні, то, за Гамбурзьким рахунком, у 2014 році для «донецьких» явно наступає момент істини. Тому «совки» так і сподіваються на Московщину.

Але дуже важливим моментом є те, що Україна (за рівнем життя), за «януковичів» міцно утримує останнє місце в Європі. І тепер регіоналам за таке «покращення» доведеться відповідати.

Можна сказати, що з початком Євромайдану розпочався процес кончини «совка». А як він довго триватиме, то вже інша справа. «Совок» бажає соціальних подачок за свою лояльність до влади, але пуста казна різко звужує можливість підкидання крихт із «регіонального столу» соціально близькому електорату, і тому електоральне поле регіоналів почало суттєво зменшуватись.

Сьогодні Україною керують нащадки «поселенців»

Можна, звичайно, намагаючись залякати український народ, спробувати знову напустити на українців урків, «тітушок» і м’язистих хлопців у різних уніформах. Але вже й громадяни з мускулами почали потроху розуміти, що диктаторський режим втягує їх у зону відповідальності за якою проглядається в перспективі й інша зона.

Адже перетворення однієї з потенційно найбагатших країн Європи на найзлощасніше місце на європейському континенті не відбулося само собою, і для цього «донецьким» довелося прикласти надзвичайно багато зусиль.

Нинішній конфлікт в Україні був закладений ще тоді, коли мільйони радянських людей масово спрямовувалися партією КПСС із холодних земель Росії в теплу та хлібосольну Україну. А на місце мільйонів українців, заздалегідь перед тим виморених тією ж партією голодом і знищених під час сталінських репресій, завозилися «пришлі» люди, для яких Україна ніколи так і не стала батьківщиною.

Тепер же Україною керують нащадки тих «поселенців». Тому «совки» традиційно завжди будуть голосувати за Януковича і йому подібних. Їх десь 25 відсотків від загальної чисельності населення України. І вони все ще чекають на «інтернаціональну» допомогу з Росії.

Але, щоб зрозуміти дії і бажання Януковича, необхідно спробувати розставити пріоритети його цінностей. На мою думку, вони є такими:

1. На вершині сам Янукович і його особисте благополуччя

2. Трохи нижче – рідня, яка гарантує його благополучну старість і продовження роду

3. Підтримку рідних покликані забезпечити перевірені куми і друзі. Цю «захмарну» вершину піраміди у народі прийнято називати «Сім’єю»

4. Нижче розташована «опричнина» – найнятий «бойовий» і інтелектуальний загони, котрі покликані обслуговувати інтереси «Сім’ї». Усі перелічені категорії стоять вище законів держави Україна, «ресурсами» якої вони постійно живляться

5. Приватизовану в інтересах «Сім’ї» і олігархів державу обслуговують: неономенклатура, партійний, чиновницький, силовий і судовий апарат та прокуратура

6. Конституція України, закони країни і толерантна до «Сім’ї» Російська православна церква в Україні, покликані забезпечити стійкість і стабільність всієї піраміди влади

7. Нижче розташований промосковський електорат, завдяки якому легітимізується перебування при владі «донецького» режиму

8. Ще нижче – решта народу, головне призначення якого – працювати на благополуччя режиму «донецьких» і платити податки

Тому рішення і вчинки Януковича стають абсолютно зрозумілими, якщо їх розглядати саме крізь призму такої піраміди влади. Також цілком зрозумілі й перспективи України за режиму Януковича.

Національна українська ідея – це контроль суспільства над владою

Виглядає на те, що сьогодні українці мають виконати ті уроки, які вони не зробили у 1991 році. Адже від самого початку української незалежності неономенклатура крок за кроком відсувала народ від контролю за владою. І не існувало жодного механізму відкликання (хоча це було передбачено Конституцією) тих депутатів, які втратили довіру виборців.

Тому кандидати обіцяли одне, а коли ставали депутатами, робили зовсім інше. І головне, що при цьому вони не несли за свою діяльність жодної відповідальності.

За цей час утворилися олігархічні клани, але їм було важко контролювати достатньо незалежних депутатів, і тому перейшли на змішану систему (половину кандидатів висували без жодного впливу виборців), а на іншу половину (вибрану в один тур, що полегшувало маніпуляції) впливали підкупом, шантажем, або просто фізично знищували надто непоступливих.

Однак з приходом до влади Віктора Януковича, парламент вже повністю перетворився на інструмент проголосовування законів, ухвалених на Банковій, і виборці не мали на нього жодного впливу.

Тому Єврореволюція має висунути реальну Українську національну ідею, яка б об’єднала абсолютну більшість українських громадян, незалежно від їхньої національності, конфесії, мови і політичних уподобань.

Це – контроль суспільства над владою. Тобто перетворення представників влади на найманих працівників народу, який матиме можливість наймати на роботу у владу, і усувати з влади тих, хто втратив довіру народу, не чекаючи на це цілих 5 років.

Україна поділена на прихильників Українського проекту і «русского мира»

Українська революція наглядно показала, що в Україні немає принципового поділу на Захід і Схід, російськомовних і україномовних, прихильників і противників влади.

Є принциповий поділ на прихильників Українського проекту та на аморфну масу обдурених пропагандою ідеї «русского мира» людей і недалекоглядних індивідуумів, які ніяк й досі не можуть остаточно визначитися зі своїм політичним вибором.

І тому, враховуючи ці реальні фактори, заради досягнення цілей побудови сильної та процвітаючої України потрібно бути гнучкими і готовими співпрацювати з конструктивними зовнішніми і внутрішніми силами, котрі можуть допомогти українцям на цьому історичному проміжку часу. Аби вдалося плавно перевести країну на нові рейки розвитку, і при цьому не зруйнувати наявні діючі сфери інфраструктури країни і її життєдіяльності.

А найголовніше – це розпочати грати за своїми правилами, а не за правилами «донецьких», які придумані регіоналами лише з однією метою – зацементувати і продовжити назавжди існування диктатури Януковича.

Віктор Каспрук – незалежний політолог

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
  • 16x9 Image

    Віктор Каспрук

    Віктор Каспрук – політолог, журналіст-міжнародник, публіцист. Закінчив Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського. Працював завідувачем відділу політики в газеті В’ячеслава Чорновола «Час-Time». Автор понад 2300 статей. Спеціалізується на висвітленні проблем України, Росії, Білорусі, Близького Сходу, арабського світу, Латинської Америки та Південно-Східної Азії.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG