Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 04:37
(Рубрика «Точка зору»)

Київ – Кілька місяців минуло від того часу, як солістка Національної опери України Катерина Абдулліна з нечуваним зухвальством назвала навчальні заклади з українською мовою навчання «бидлячими українськими школами», а контингент цих шкіл – морально нездоровим бидлом.

Така відверта антиукраїнська вседозволеність, яка стала наслідком прокремлівської політики Януковича-Табачника, спочатку сколихнула громадську думку. Зараз громадська думка переключилася на інші теми, а головні фігуранти глибоко антикультурної і водночас антидержавної ситуації принишкли – мабуть, сподіваючись, що пронесе.

Чи є ознаки складу злочину у словах Абдулліної?

Народні депутати Ігор Мірошниченко, Андрій Мохник, Ірина Фаріон та Олександр Мирний на це запитання відповідають ствердно. У депутатському зверненні, яке вони спрямували до Генпрокурора, голови Служби безпеки України та міністрів внутрішніх справ і культури, політики покликаються на частину 1 статті 161 Кримінального кодексу України – «умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками».

Зазначені депутати звернулися з проханням ужити невідкладних заходів реагування на факти вчинення умисних дій солісткою Національної опери України Катерини Абдулліною і притягнути її до відповідальності та зобов’язати публічно вибачитися перед українським народом.

До речі, дії, які підпадають під частину 1 статті 161, караються штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3 400 до 8 500 гривень) або обмеженням волі на строк до п’яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповіді-відписки

Попри те, що надійшло дев’ять відповідей від трьох відомств (чотири від МВС, три від Мінкультури, одна від СБУ, а Генпрокуратура просто переправила звернення у МВС), не ухвалено жодного адекватного рішення щодо розпалювання національної ворожнечі і ненависті, приниження національної честі і гідності українців, образи їхніх почуттів Катериною Абдулліною. Складається враження, що керівники державних органів замість притягнення співачки до відповідальності вишукують способи, як не покарати її, і докладають усіх сил для затягування справи. А те, що на відповідь законодавство відводить 10 днів, то влада ще й не такі норми порушує. Очевидно, у чиновницької братії донецького розливу антиукраїнські настрої нині у моді. Пора вже українське законодавство перейменувати у донецьке.

У своїх відписках МВС переносить строки надання відповідей, бадьоро рапортує про те, що за вказаними у депутатському зверненні фактами відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 161 (Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії) КК України. А начальник Головного управління МВС України в місті Києві, сумно знаменитий В. Коряк інформує:

«З метою швидкого (і це написано майже через 40 днів із часу депутатського звернення – Т.М.), повного та неупередженого розслідування зазначеного кримінального правопорушення слідчому слідчого відділу Шевченківського районного управління надано письмові вказівки щодо проведення слідчих дій, спрямованих на прийняття у кримінальному провадженні законного рішення у найкоротший термін. Хід досудового розслідування взято на контроль».

Ні для кого не є таємницею, особливо у світлі «розслідування» злочинів «Беркута» на Майдані і на Банковій, як саме у нас береться на контроль перебіг досудового розслідування і які законні рішення приймаються у найкоротший термін.

Відповідь голови СБУ Олександра Якименка прогнозована: «Проведеним правовим аналізом змісту депутатського звернення встановлено, що у ньому не міститься достатніх даних про підготовку або вчинення злочинів.., що унеможливлює вжиття нами заходів правового реагування».

Ще б пак! У статті «(Каб)міна сповільненої дії» я вже звертав увагу на те, що членами Кабінету міністрів України та керівниками інших ключових органів державної влади стали і продовжують ставати особи, які в недалекому минулому були громадянами Російської Федерації, а їхні близькі родичі працювали чи працюють у не останніх російських структурах. Зокрема, призначений на посаду голови СБУ О. Якименко до 1998 року був офіцером російської армії, служив у російському авіаполку, базованому на кримському узбережжі (селище Гвардійське). За три роки до свого призначення, у 2009 році, майбутній СБУ-шник у соціальних мережах називав Міноборони Росії «нашим».

Найбільше конкретики було у відповідях Мінкультуривід того, що Катерина Абдулліна «повинна публічно вибачитись не лише в учнів та освітян (так в оригіналі) україномовних шкіл, а і у всіх громадян України, оскільки своєю заявою вона образила все суспільство» до того, що «майже всі солісти оперної трупи однозначно виступили із засудженням позиції Абдулліної та у письмовій формі поінформували дирекцію театру про відмову від спільної з нею участі у репетиціях та виставах поточного репертуару». Крім того, Мінкультури повідомило, що Національна опера України, керуючись «виключно Кодексом законів про працю України», не може звільнити співачку. Разом із тим «ситуація, що склалась, підпадає під визначення простою – зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами».

Не задовольнившись відповідями-відписками, Ірина Фаріон звернулася до Генерального директора Національної опери України Петра Чуприни з проханням надати копію наказу про відсторонення Катерини Абдулліної від участі у спектаклях і копії бухгалтерських документів, які змінюють розмір оплати Абдулліної у Національній опері України, а також повідомити, чи були проведені загальні збори колективу Національної опери України з приводу скандальних висловлювань Катерини Абдулліної про українську мову та «бидлячі українські школи».

У своїй відповіді П. Чуприна фактично продублював попередні листи від Мінкультури, але копій запитуваних наказів не надав.

Передноворічний подарунок від відомства Захарченка Абдулліній

За повідомленням агентства «УНН», напередодні нового року Шевченківське районне управління міліції Києва закрило кримінальну справу, «відкриту за фактом некоректних висловлювань солістки Національної опери України К. Абдулліної».

Як випливає з інтерв’ю співачки проросійському виданню «Вєсті», на її життя закриття кримінального провадження ніяк не позначилося і про це вона взагалі не думала. Співачка зайнята гастролями у Росії та регіонах України і вивченням нового репертуару у Національній опері.

Власне про «мову хліба» і «мову серця»

Вирази «мова хліба» і «мова серця» виникли в Італії і відносяться до того часу, коли італійці масово виїжджали на заробітки в інші країни. Там вони користувалися чужою мовою, і це була «мова хліба», але «мовою серця» для них залишалася італійська. Цю історичну паралель з Україною проводжу для того, щоб показати всю абсурдність нинішньої ситуації, коли, наприклад, чимало українських журналістів пишуть і виходять в етери російською мовою. Для того, щоб заробляти на хліб «мовою свого серця», їм навіть непотрібно покидати межі України. А окремі «екземпляри», такі як Савік Шустер чи Євген Кисельов, одержують найкращі медійні майданчики, про які вони не можуть тепер і мріяти на «батьківщині свого серця».

Ще частина журналістів вибрали українську мову своїм робочим інструментом, за допомогою якого вони заробляють гроші, але продовжують майже всюди, на роботі і поза нею, користуватися і думати по-російськи. І це відразу вловлює професійне вухо. Коли «мова хліба» і «мова серця» перемішуються, глядач інфікується дивною психологією. При цьому українська національна ідентичність розмивається. Одним із прикладів, який мене особисто вразив, була вечірня програма ТСН 9 серпня минулого року, коли під час проблеми зі зв’язком у сюжеті про втечу Петра Мельника Ольга Василевська у розпачі сказала: «Я вас нє слишу».

Проблема, зрозуміло, стосується не лише моїх колег-журналістів, але й моїх колег-чиновників, представників інших професій. Проте ніхто з них, за переконаннями чи з інстинкту самозбереження, не опуститься до слів, що мають ознаки складу кримінального злочину, які дозволила собі солістка (поки що) Національної опери України Катерина Абдулліна. Її огидний вчинок заслуговує на інше покарання, ніж простій, навіть якщо це справді так.

Тарас Марусикпомічник-консультант народного депутата України

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG