Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 17:10
Київ – Страх – сила Януковича, його валюта і його охоронець, стверджує «Дзеркало тижня». Тому він і вдається до точкового застосування сили проти українців, з метою привчити маси до хазяйського чобота. Груповий та індивідуальний терор з розрахунком на те, що де один постраждає, а двісті зроблять висновки. Першого б'ють, решту «беруть на понт» демонстрацією сили. У цю логіку вписується все – і рейди тітушок нічним містом, і викрадення Ігоря Луценка, і стрільба снайпера з даху готелю «Дніпро», і точкові затримання активістів, і викрадення їх із лікарень. Іде психологічна війна, війна нервів. Ця стихія Віктору Федоровичу і його команді знайома, вони знають її тонкощі. Вони не просто вижили у 90-х на Донбасі, вони вижили і підім'яли під себе Донбас. Якщо хтось і вміє поставити себе на районі, настрахати конкурентів та видресирувати населення, – то це вони, наголошує журналіст. Саме тому влада не йде на діалог зі слабшими, не відступає, не визнає власних помилок і найбільше боїться показати слабину. Виходячи з цієї гоп-стратегії, страх – ключ до контролю. Залякай і пануй. Майдан у такій ситуації інстинктивно робить те, що є найбільш логічним у цій ситуації. Вони розвертають вектор страху. І спроба перетворити Україну на царство страху, як і провокація з масовим завезенням тітушок, зазнала краху. Як скаржився Дракон у відомій п'єсі Шварца, матеріал виявився непіддатливим. Про це наголошується у статті «Вектор страху».

Після подій у Верховній Раді 16 січня країна розділена на три табори. Кожен із них – зі своїм ставленням до персональних кордонів забороненого і дозволеного. Як пише тижневик «Коментарі», лінії розділу проходять тепер не за адміністративно-територіальною ознакою. І тим більше – не за ознакою симпатій чи антипатій до тих чи інших політичних сил та їх лідерів. Більш важливими стали інші питання. Скільки особистої свободи людині потрібно? Видання зауважує, що на відміну від байдужості страх є активним чинником – він формує суспільний запит на якнайшвидший пошук і досягнення компромісу. Тому в Україні навряд чи буде зашкалювати кількість тих, хто озлобився до такої міри, щоб реально жадати переповнених лікарень, в’язниць і тим більше моргів, переконує тижневик.

Нині надії на розслідування та покарання силовиків, які вдалися до жорстокості щодо майданівців, немає, переконаний дописувач «Українського тижня». Відтак вони відчувають уседозволеність. Особ­ливо після ухвалення репресивних «законів 16 січня», за якими, в принципі, можна дістати термін навіть за обґрунтовану публічну критику злочинів або зловживань силовика чи судді. Микола Азаров від імені влади вже фактично схвалив навіть убивства людей на Грушевського, мовляв, винна в цьому лише опозиція, і взагалі, мабуть, у радикалів стріляли… самі радикали, звісно ж, аби «скомпрометувати» владу. Після таких заяв зрозуміло: знущання «правоохоронців» із затриманих лише частішатимуть. Ті, хто стоїть на Майдані та на вул.Грушевського (та й не тільки вони) це теж усвідомлюють і дедалі більше відчувають: відступати їм нікуди. Про це йдеться в статті «Надзвичайні новини. Янукович закручує гайки, розкручуючи спіраль насильства».

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG