Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 16:12
Київ – Ніщо так не розкладає армію, як перемир’я, нагадує «Український тиждень». Видання констатує, що вже кілька тижнів не летять у напрямку Печерська міцні напої імені голови Раднаркому СРСР, не горять шини, не беруться штурмом місцеві адміністрації. У відповідь на добру волю міліція, прокуратура та суди і далі застосовують практику репресій, парламент саботує найменші поступки, а на Майдані ставлять цілком природні запитання: якого дідька?! У політичній площині ніякого поступу не те що не спостерігається, а й навіть не передбачається, наголошує тижневик. В монолітному таборі влади все ще сподіваються, що «саме розсмокчеться». Керівництво парламенту разом із фракцією Партії регіонів каже, що конституційний процес – справа серйозна, до осені можна впоратися. Закон про амністію складений так хитромудро, що передбачає вранці стільці (себто звільнення адмінбудівель та вулиці Грушевського), а вже ввечері гроші (себто амністію). Тоді як Майдан, вивчивши звички опонента, не ведеться й вимагає гроші вперед. Однак, як нагадують журналісти, практика останніх місяців доводить, що рушниця на Майдані довго без діла не висить. І тоді, коли громадяни України, які ще місяць тому сприймали насильство як небажаний ексцес, нині вже розуміють, що в контактах із владою це єдиний дієвий аргумент. Заголовок статті – «Очікуються опади у вигляді запальних сумішей».

Враховуючи максималізм Януковича у прагненні володіти країною, враховуючи рівень монополізації влади, яка сконцентрована в його руках, простір для компромісу може з’явитися лише під впливом трьох факторів: сили народного повстання, реальності дієвих міжнародних санкцій іміжнародних антикорупційних розслідувань проти «Сім'ї». Для активізації кожного з цих напрямів опозицією разом із Майданом мусять бути створені групи високої ефективності та прямої дії. Про це в тижневику «Дзеркало тижня» заявляє Юлія Тимошенко. Вона вважає, що необхідно надати народному повстанню оновленої сили.

Варіантів дій у Віктора Януковича залишається два: або він намагається розіграти урядову карту так, щоб зберегти практично монопольний контроль «Сім'ї» над останніми вершками з торта, який доїдає криза, або ухвалить рішення і, заради зміцнення сильно розхитаної більшості, поділиться доступом до бюджету і схем з кількома олігархами, які завбачливо потурбувалися про те, щоб серед активів мати не тільки заводи і пароплави, а й телевізійні канали і депутатські групи. Чи зможе переформатування Кабміну, чи то за участю опозиції – що малоймовірно, чи то без неї, стати фактором урегулювання протистояння в країні? Швидше ні, ніж так, стверджує редактор тижневика «Дзеркало тижня» Юлія Мостова. Адже у новому уряді не буде Миколи Азарова, чиєї відставки вимагав Майдан; схоже, не буде в складі Кабміну і Віталія Захарченка, для якого, про всяк випадок, готують кабінет одного із заступників у спорожнілій РНБОУ. Для якоїсь частини людей усунення обох подразників буде достатньо. Але для більшості повсталих проти цієї влади – ні. І вже, тим більше, цього мізерно мало для ламання системи, зазначає журналістка.

Кризові явища в політичному, економічному та суспільному житті підштовхують людей до пошуку «острівців стабільності». Ностальгічні спогади про минуле є таким острівцем, зауважує тижневик «Коментарі». Історія, матеріальна та нематеріальна культура минулих років із деяких пір перетворилися на продукт масового споживання, який нерідко використовується і з ідеологічною метою. Скажімо, ностальгія за радянським минулим, зафіксована в усіх сферах мистецтва, давно перетворилася для Росії на інструмент м’якої сили. Конкретніше видання розповідає в матеріалах «Історія, як пункт обігріву» та «Під бій кремлівських курантів».

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG