«Янукович розуміє лише мову сили. Санкції – це мова сили» – Гарань

Санкції Заходу – це удар по бізнесменах, наближених до президента Віктора Януковича, і цей удар може посприяти виходу з кризи в Україні, сказав в інтервʼю Радіо Свобода професор НаУКМА, член ради ВО «Майдан» Олексій Гарань. Однак розпочати цей вихід із кризи варто припиненням кровопролиття і голосуванням за редакцію Конституції 2004 року, додає експерт. Для самого Януковича, на думку Олексія Гараня, кожна нова звістка про загибель на Майдані зменшує шанси на мирний вихід із цього конфлікту.

– Санкції можуть суттєво змінити ситуацію. Знаєте, як кажуть: краще запізно, ніж ніколи. Безумовно, Європейський союз мав це почати робити ще з 30 листопада. Я не кажу про всіх, але бодай хоча б символічну санкцію про заборону на в’їзд до ЄС для міністра Захарченка – це було б уже потужним сигналом. На жаль, Європейський союз усього цього не робив, і тому, я думаю, що на європейській дипломатії теж лежить частина відповідальності за ескалацію конфлікту, що відбулася в Україні. Адже якби це було зроблено раніше, то, можливо, у Януковича в голові клацнуло б щось.

Тому що він розуміє лише мову сили. Санкції – це мова сили. Це реальні загрози для бізнесу його сина, це реальні загрози для бізнесу Ахметова, Фірташа, Новінського, Клюєва, Азарова. Тому, я думаю, це те, що може позитивно вплинути на вирішення конфлікту.

На жаль, те, що відбувається поза тим, свідчить, що поки Янукович висновків не зробив. Ми чуємо всі ці заяви про «екстремістів», це абсолютно геббельсівська брехня. Тому, на жаль, я не можу виключити, що якийсь момент все-таки вирішать знову на користь кривавого сценарію.

– Ви думаєте, що кровопролиття буде продовжуватись навіть після того, як Європа ухвалила рішення?

– Ні, я не знаю цього. На жаль, ми не можемо оцінювати дії Януковича з раціональної точки зору, як нормального раціонально мислячого політика, тому що якби він діяв саме так, то, очевидно, що країна б не опинилась у цій ситуації, яка є зараз.

Очевидно, що не можна говорити про переговори, про перемир’я. І взагалі, згадаємо: у четвер був день скорботи, який оголосив Янукович. І в цей час снайпери продовжують відстрілювати мирних людей на Майдані. Це повний нонсенс. Це говорить про те, що ця людина або якийсь кровожер, або просто не розуміє, що відбувається. Тому, на жаль, поведінка нашого президента не дає підстав для оптимізму.

Ми знаємо, що під час зустрічі трьох міністрів Німеччини, Франції і Польщі з Януковичем, останній робив дзвінок до Путіна. І ця зустріч хоча і тривала 4 години, але міністри вийшли похмурими і не захотіли нічого коментувати пресі. Це говорить про те, що, очевидно, Янукович не дав їм підстав для оптимізму. Але, знову ж таки, оскільки ситуація зараз дуже хитка і драматична, оголошені санкції – це серйозний удар по Ахметову, по Фірташу, по іншим. Вони зараз опинилися в одному човні з Януковичем, який може затягнути на дно. І от я сподіваюся, що спрацює інстинкт самозбереження.

– У бізнесменів?

– У бізнесменів, можливо, у сина Януковича, який пояснить батьку, що можна дострибатися до сценарію Чаушеску, Каддафі. Вибачте, залити Київ кров’ю – для цього великого розуму не треба. Але що буде далі?

– Лунали повідомлення про те, нібито Янукович не сприймає закликів західних дипломатів про відставку (неофіційно писали, нібито такі заклики на переговорах звучали). Відставки президента вимагають і мітингувальники на Майдані. Чи можливий варіант виходу з кризи, якщо Янукович і далі буде президентом? Якщо ні, то яким чином Янукович може піти у відставку, якщо він не хоче?

– Я б тут рухався покроково. Нам усім зрозуміло, що ця людина не є президентом – вона є узурпатором. Це є абсолютно зрозуміло, причому кривавим узурпатором. І абсолютно очевидно, що нам, усій країні, з цією людиною не по дорозі. Але зараз ми маємо думати про те, щоб не вбивали людей.

Тому, я думаю, що перший розумний крок – це бодай відвести цю «беркутню» і силовиків, дати їм наказ не стріляти по людях. Далі ми можемо говорити, що другий крок – це повернення до Конституції 2004 року. Якби Янукович зробив це раніше, я думаю, що він міг би лишатися на посаді президента до термінів, передбачених Конституцією 2004 року. Наприклад, до кінця цього року.

Очевидно, що з кожною вбитою людиною, можливість, щоб ця людина залишалася президентом, зменшується. Але я все-таки підходив би покроково, бо зараз головне – припинити кровопролиття. Повернення до Конституції 2004 року – це крок для виходу з кризи. Я б починав із цього. А далі вже будемо говорити про позачергові вибори президента, можливо, парламенту.

– Якщо ці кроки, про які Ви сказали, будуть реалізовані і у перспективі Янукович таки піде з посади, на Вашу думку, що з ним буде далі?

– Тут можливі варіанти. Якщо Янукович буде вбивати людей десятками – так, як це відбувається зараз, – тоді, очевидно, його шанси залишитися в цій країні, зменшуються до нуля. Тобто він залишиться, але ніхто не зможе дати йому гарантії, що з ним не відбудеться те, що відбулося з Каддафі чи Чаушеску. Якщо все-таки Янукович піде зараз на повернення до Конституції і на мирне проведення дострокових виборів, то я не виключаю ситуацію, що, можливо, йому можна було б дати гарантії недоторканності. Можливо навіть, дати гарантії збереження бізнесу його сина.

Я про це говорив ще на початку кризи, ще 30 листопада, що ми маємо дати Януковичу ці гарантії. Але ми розуміємо, що чим більше вбивають людей, тим шанси на це зменшуються. Тим не менше, я як людина, яка займається порівняльною політологією, знаю, як виходили з диктаторських ситуацій: зокрема, давали гарантії диктаторам, якщо це давало можливість не пролити кров. Давали гарантії Піночету свого часу. Тому я не виключаю, що це може бути предметом переговорів. Але ще раз, якщо завтра будуть ще тривати вбивства, очевидно, що у цієї людини не буде майбутнього в цій країні.