Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 22:36
9 днів минуло від дня перших загиблих від міліцейських куль під час протистояння в Киві. 29-річного тернополянина, одного із бійців Небесної Сотні, що віддав життя у столиці, Сашка Капіноса цього дня вшановуватимуть у різних куточках України. Львів, Київ, Дніпропетровськ, Кіровоград… Скрізь у нього були друзі й побратими, скрізь пам’ятають його як надзвичайно світлу людину, патріота. А втім, рідні та близькі Сашка досі достеменно не знають всіх обставин його загибелі, вони ініціюють громадське розслідування і сподіваються, що винні будуть покарані.

Дніпропетровець Юрій Фоменко вкотре гортає сторінки свого блогу й перечитує коментарі, залишені його побратимом, загиблим на столичних барикадах Сашком Капіносом. Все, що здавалось не надто важливим, – його короткі розповіді про себе, про погляди на світ – тепер на вагу золота. В одному з останніх дописів, розказує пан Фоменко, його товариш зауважив: «Сьогодні мусить кожен віднайти в собі оцього господаря, якими були наші діди-прадіди! Господаря своєї землі! Отоді і запануємо у своїй сторонці... А інакше ніяк».

Зустрічі на чумацьких шляхах і 12 діб голодування за мову

Вони познайомились, оглядаючи Херсонес: хлопчина у вишитій сорочці одразу привернув увагу, згадує Юрій Фоменко. Потім не раз перетинались на шляхах інших краєзнавчих мандрівок. Окрім захоплення вивченням рідної історії, зближував і потяг до роботи на землі: Сашко, який закінчив лісотехнічний університет, у себе на Тернопільщині займався фермерством, каже Фоменко.

Він мріяв все-таки про зовсім іншу країну, ніж вона є на сьогоднішній день
«Я теж із селян, працював довго у сільському господарстві, телефонували, консультувались саме щодо цих питань. А зустрічались з ним навіть в основному не на мітингах, хоча він був активним учасником таких подій, а на чумацьких шляхах нашої України – в Холоднім Яру, під Кам’янцем, на Хортиці. До речі, він був волонтером на Хортиці. Таке відчуття, що стартували одночасно подорожувати з різних місць, а перетинались на одних шляхах. Ми з ним говорили в плані майбутнього більше на сільськогосподарські теми. Він мріяв все-таки про зовсім іншу країну, ніж вона є на сьогоднішній день», – розказав Радіо Свобода товариш загиблого вояка Небесної сотні.

Сашко Капінос

Сашко Капінос

З Сашком Капіносом львів’янин Юрій Атаманюк в реальному житті зустрічався тільки раз, у Космачі, відтоді спілкувались віртуально, в соцмережах. Атаманюк зазначає: запам’ятав юнака як дуже світлу й життєрадісну людину.

Його запам’ятали життєрадісною людиною, патріотом, який хотів кращого майбутнього для країни, До речі, він у Києві голодував 12 днів, коли захищали українську мову
«Це була така світла людина, зі світлим обличчям. На згадку про нього у мене залишилась дуже гарна фотографія: там я, моя дружина, наші спільні приятелі. Коли я дізнався про його смерть, мене дуже це збентежило. Його запам’ятали життєрадісною людиною, патріотом, який хотів кращого майбутнього для країни, До речі, він у Києві голодував 12 днів, коли захищали українську мову, це було 2012 року. Він був дуже активним, багато подорожував історичними місцями, хоча був фермером, певно, був дуже зайнятий, але займався ще й такою громадською роботою», – каже знайомий Сашка Капіноса.

Бабусина вишиванка

В соціальних мережах друзі й знайомі Сашка Капіноса наразі відшукали його запис про сорочку, вишиту для нього бабусею Ксенею, з теплими словами подяки. У цій сорочці з жовтавим візерунком він – на своїй сторінці у Фейсбуці (сторінку видалено – ред.). У цій же сорочці пізно ввечері 18 лютого його, пораненого голову, принесли до медичного пункту Майдану, розказує волонтерка з Кіровоградщини Лариса Шевчук. Дівчина зазначає: таке враження, ніби Сашко був готовий попрощатись з життям на барикадах – чистий одяг, а в кишені папірець з іменами тих, кого треба обдзвонити.

Коли згортала його речі, ще звернула увагу на те, що він дуже чистий, бо перед цим різних хлопців привозили, а він наче підготувався до бою
«Був дуже такий тихий, спокійний, без стогонів. Я звернула увагу на його вишиванку, жовта така, пошита. Я, коли згортала його речі, ще звернула увагу на те, що він дуже чистий, бо перед цим різних хлопців привозили, а він наче підготувався до бою. Його відвезли на томографію, а звідти дуже швидко вивезли в операційну, бо сказали, що в нього йде набряк мозку. Я кілька годин його чекала. Лікар мені пояснювала, що кулі вони не знайшли, а нібито таке враження, що його чимось важким просто вдарили. Але він сам казав, що це була куля. Я поїхала додому, була впевнена, що все добре, його прооперували, йому стало легше, а вже о п’ятій вечора я дізналась, що він помер», – розповіла Радіо Свобода волонтерка, що допомагала в медичному пункті.

Рідні шукають свідків загибелі

Наречена Сашка Капіноса Оленка Котляр згадувати про Сашка на мікрофон наразі не може, каже, дуже важко. Вільний час дівчина присвячує пошукам інформації про обставини загибелі нареченого. За однією версією, біля барикади поблизу Будинку профспілок у юнака влучила світлошумова граната, за іншою – у нього впритул з помпової рушниці вистелив міліціонер. Оленка просить усіх, хто був свідком тих подій, переглянути свої фото і відеозаписи – раптом там є Сашко.

Зараз дуже потрібно, щоб люди, які стояли там трішки позаду, знімали на телефони, передивлялись свої фотографії і відео, можливо, вони впізнають Сашка
«Ми не знаємо, де саме це відбулося, бо із його сотні поруч нікого не було. Ми знаємо, що це, імовірно, сталось між 21.00 і 22.00 18 лютого. Востаннє його бачили біля Будинку профспілок. Зараз дуже потрібно, щоб люди, які стояли там трішки позаду, знімали на телефони, передивлялись свої фотографії і відео, можливо, вони впізнають Сашка. Щитки-наколінники Сашка Капіноса на момент вбивства

Щитки-наколінники Сашка Капіноса на момент вбивства

На Фейсбуці є фотографія його щитків-наколінників, в які він був одягнений, вони примітні – чорні, заляпані білою фарбою. По них його запам’ятали в лікарні, можливо, їх хтось впізнає на відео. Потрібно знайти того, хто це зробив, і свідків, які бачили це», – зазначає Оленка.

10 березня Олександрові Капіносу мало б виповнитись 30 років.

Довідка Радіо Свобода

Олександр Капінос народився 10 березня 1984 року в селі Дунаїв Кременецького району Тернопільської області, фермер, краєзнавець, Герой України, який поклав життя на барикадах у Києві.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG