Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 20:41

Росія не має сил для повномасштабної війни з Україною – московський експерт


Павло Фельґенґауер

Павло Фельґенґауер

Світові експерти розцінюють перебіг подій у Криму поки що не як війну між Росією та Україною, а лише як конфлікт, коли українська сторона не дає армії Путіна підстав для повномасштабних воєнних дій, як це було в Грузії у 2008 році. Але, на думку російського військового експерта Павла Фельґенґауера привід для війни з боку Росії може бути знайденим. Все залежить, на його думку, від перших пострілів і перших жертв. Експерт також прогнозує, що війна ця може носити затяжний характер і мати кілька етапів.

В Росії сподівалися, що там «бандерівці» й інші «лиходії», влаштують якийсь безлад, як грузини в серпні 2008 року
– Поки що це не війна, поки що – це конфлікт. Оскільки там ще ніхто не стріляв, ніхто не вбитий. Ймовірність того, що це переросте у повномасштабну війну, вже збройний конфлікт, досить велика. Хоча теоретично ситуація поки що залишає, хоч і слабе, сподівання на те, що можна буде якось вибратися з цієї ситуації без смертей.

В принципі, обидві сторони розуміють, і, очевидно, там віддають відповідні накази, що хто перший розпочне, той, вірогідно, сильно програє. В Україні це пов’язано з тим, що після революції і зміни режиму – в армії є певний непорядок. А в Росії сподівалися, що там, мовляв, оці самі «бандерівці» й інші «лиходії», влаштують якийсь безлад, як грузини в серпні 2008 року і в Росії буде привід «примушувати до миру», а зараз все це виглядає з її боку досить по-дурному.

Але я не впевнений, що Володимир Путін готовий давати тут задній хід. Я не впевнений, що Путін не готовий до цього. А якщо заднього ходу не буде, бо поки що все досить складно виглядає, з урахуванням, яка в Росії розгорнута пропагандистська кампанія, котра означає, що повернути все назад буде дуже складно. А без такого відступу, рано чи пізно, буде конфронтація воєнна, але це на роки, надовго, з певними етапами, перемир’ями. Потім знову буде відновлення бойових дій, через рік-два.

– Ви вважаєте, що це не обмежиться Кримом?

В Росії зовсім недостатньо сил – навіть у Крим ввели десь тисяч шість. Для окупації – мало
– Ну, Росія ж офіційно ж заявила, що якщо хтось там спробує закликати до порядку «гопників» (погромщиків, хуліганів) в Харкові, Донецьку, Луганську, то Росія введе й туди війська. Ймовірність такого реально існує. Але з іншого боку, в Росії зовсім недостатньо сил – навіть у Крим ввели десь тисяч шість,​може трохи більше – недостатньо, тим більше, добре підготовлених. Для окупації, коли буде стрілянина, воєнні дії, того, що Путін має – мало. В будь-кому випадку Київ взяти «ми» не зможемо. Чи повернути туди Януковича тим більше не вдасться. А це означає, що ми можемо там «повідкушувати» – Крим, і ще щось на сході. А на захід рухатися, так навіть такого бажання у Путіна немає. А це означає, що Україна буде розділена, одна частина буде визнана світовою спільнотою, інша – ні. Буде переформатування української армії, на основі, скоріш за все, добровольчого принципу. І за якийсь рік все може розпочатися знову. Тоді вже Україна, з новими силами, буде витісняти Росію з окупованих територій. Тобто вимальовуються перспективи досить тривалої війни, збройної конфронтації з певними перемир’ями.

– А як Ви розцінюєте прогнози експертів, що Росія має на меті захопити частину України з виходом на Придністров’я, на Захід?

– Ну, в цьому є логіка і сенс, для цього треба брати Кривий Ріг, Одесу, Маріуполь. Ймовірно, що бажання у Путіна таке є, сто відсотків. Але з можливостями його там вже є проблеми. Взагалі-то, Путін намагається грати роль Сталіна. Але у нього немає сталінських можливостей, зокрема, у плані дивізій, щоб так розмахуватися.

  • 16x9 Image

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG