Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 08:56

Українські вояки стоятимуть до кінця – священик із Перевального


Отець Іван Катькало є настоятелем двох церков Кримської єпархії УПЦ (КП) у селі Перевальному, де від ранку неділі в оточенні російських військових перебуває українська військова частина. В інтерв’ю Радіо Свобода він розповів, що більшість його приходу складають етнічні росіяни, і ставлення до ситуації, яка склалася на півострові, у них не одностайне. До оточеної військової частини отець Іван ходить щодня. За його словами, українські військові не планують відступати й обіцяють дотриматися присяги.

– Ніхто не виходить із території, лише командири. Я їх запитую, вони відповідають: мовляв, не переживайте, все добре, йдуть переговори.

– Українські військові перебувають в оточенні?

– Так, вони перебувають в оточенні. По периметру зовні стоять російські війська.

– Як давно це триває?

Ми вже чули ці ультиматуми кілька разів. Вчора ми стояли живим щитом, сьогодні інші стоять живим щитом
– Вчора зранку і сьогодні цілий день. Ставлять ультиматуми, що якщо вони не здадуться, то будуть штурмувати. Але ми вже чули ці ультиматуми кілька разів. Вчора ми стояли живим щитом, сьогодні інші стоять живим щитом. Тобто постійно є живий щит із простих людей, може, це стримує, а, може, якісь інші фактори, важко сказати.

Вчора після служби я зі своїми прихожанами вийшов із храму, то ми стали відразу, бо нас попросили. Сказали, що є агресивна поведінка з боку російських простих людей. Ми стали, трохи пом’якшили це, де вечора все залагодилося.

– Ця агресія була з боку частини місцевих жителів?

– Місцевих і привезених.

– Тобто не військові, а просто привезені якісь росіяни?

Я їх усіх покропив свяченою водичкою і побажав, щоб вони ніколи у своєму житті не стріляли
– Так. Військові просто по периметру стоять, вони не входять у контакт. Я вчора взяв їх усіх покропив свяченою водичкою і побажав, щоб вони ніколи у своєму житті не стріляли, щоб їм не знадобилася зброя. Пройшовся біля кожного їхнього солдата. Вони нормально відреагували на це, навіть хрестилися.

– Ви кажете, що з частини зараз виходять лише командири. В якому вони бойовому дусі?

Вони сказали, що будуть стояти до кінця. Ми, кажуть, складали присягу і виконаємо її
– Вони сказали, що будуть стояти до кінця. Ми, кажуть, складали присягу і виконаємо її.

– Як жителі села Перевальне ставляться до цієї ситуації?

– Розділилися люди. Одні погано ставляться, а інші радіють.

– Радіють тому, що російські війська перебувають на їхній території?

– Так, що російські війська прийшли.

– Як у ці дні поводитеся Ви, як священик, і представники духовенства в сусідніх населених пунктах? Чи Ви обрали для себе якусь тактику поведінки зараз?

Декого я соромив, казав, мовляв, як це так, що ти не дбаєш за Україну, а дбаєш за чужі війська
– Тактика в мене одна: заспокоювати і молитися за цих людей. Я сьогодні був серед цих людей – які по інший бік барикади, так би мовити, – з них багато є моїх прихожан. Декого я соромив, казав, мовляв, як це так, що ти не дбаєш за Україну, а дбаєш за чужі війська. З деким просто говорив, заспокоював. Тобто до кожного підходив і кожному різне говорив, бо в усіх різний стан. Я казав: сійте любов, і добро, і мир у душі. Якщо буде мир у душі, тоді не буде війни, ніхто не захоче стріляти.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG