Анастасія Ткаченко
Керч – Російські військові продовжують блокувати українські військові частини у Керчі. Морські піхотинці з частини А-0669 у неділю відмовилися впустити на свою територію росіян, а Керченський загін Морської охорони у понеділок домовився про часткове «спільне несення варти» із озброєними невідомими. Розповідають, що до території загону на міській набережній у ніч на понеділок під’їхала машина без номерних знаків із озброєними людьми в масках. Після нетривалих переговорів їх пропустили. Скільки там їх тих невідомих, хто вони? Не називалися, всі й так знають. Бо ж над міськрадою який прапор почепили? Російський триколор із прив’язаною до нього георгіївською стрічкою, а також прапор проросійського «Русского єдінства». Я той прапор вирішила сфотографувати. Так мене «вели». Лиш кілька фото, і якась дамочка, немолода фарбована білявка, вийшла із міськради і за мною… Думала, мабуть, що непомітна… А я якось її спиною всю дорогу відчувала..
Поромна переправа працює нестабільно, пасажири вже не орієнтуються на розклад руху. Коли буде наступний пором напевно не знають навіть диспетчери. Поблизу переправи стоять кілька російських УРАЛів, на яких у вихідні приїхали до порту «Крим» російські військові. Ці, до речі, причетності до збройних сил Росії не приховують. Бачила по телевізору, як на українській стороні їх зустрічали… квітами активісти «Русского єдінства», ще привезли гостинці – накупили цигарок, солодощів та різних наїдків. У соцмережах потім писали, що військові такому прийому здивувалися, але харчі взяли.
Знайома сусідки, колишня заступниця міського голови каже, що підтримує введення російських військ. Мовляв, у Києві приймали погано, доводилося говорити на українській мові… Українізація – нині це ледь не найстрашніше слово. Люди бояться «бандерівців», «які прийдуть і змусять говорити українською». Щоправда, на питання, чи бачили вони хоч одного «бандерівця» – відмахуються і тікають. Інакомислення тут не в пошані. Більшість жаліють Януковича. Кажу, чого жаліти мільярдера, в нього все є, а у нас ледь вистачає на хліб і роботи нема. Погоджуються. Але все одно жаліють. Аби не «западенці».
Скрізь розмови про російські війська, російські паспорти і російські гроші. «Пенсію видають по двісті гривень», – бідкається пенсіонерка водієві маршрутки. «Путін дасть..» – прошепотіла інша.
Утім зараз почали боятися іншого страшного слова – «війна». На вулицях жінки обговорюють ситуацію в Криму і не хочуть, «щоб їхні сини воювали з Росією».
А на набережній ледь не побилися два дідугани. Зійшлися дві сторони одного конфлікту – «за» та «проти» російських військ у Криму. Розійшлися, правда, миром. Надворі весна, може вона буде мирною?!
Думки, висловлені в розділі «Блоги», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Керч – Російські військові продовжують блокувати українські військові частини у Керчі. Морські піхотинці з частини А-0669 у неділю відмовилися впустити на свою територію росіян, а Керченський загін Морської охорони у понеділок домовився про часткове «спільне несення варти» із озброєними невідомими. Розповідають, що до території загону на міській набережній у ніч на понеділок під’їхала машина без номерних знаків із озброєними людьми в масках. Після нетривалих переговорів їх пропустили. Скільки там їх тих невідомих, хто вони? Не називалися, всі й так знають. Бо ж над міськрадою який прапор почепили? Російський триколор із прив’язаною до нього георгіївською стрічкою, а також прапор проросійського «Русского єдінства». Я той прапор вирішила сфотографувати. Так мене «вели». Лиш кілька фото, і якась дамочка, немолода фарбована білявка, вийшла із міськради і за мною… Думала, мабуть, що непомітна… А я якось її спиною всю дорогу відчувала..
Поромна переправа працює нестабільно, пасажири вже не орієнтуються на розклад руху. Коли буде наступний пором напевно не знають навіть диспетчери. Поблизу переправи стоять кілька російських УРАЛів, на яких у вихідні приїхали до порту «Крим» російські військові. Ці, до речі, причетності до збройних сил Росії не приховують. Бачила по телевізору, як на українській стороні їх зустрічали… квітами активісти «Русского єдінства», ще привезли гостинці – накупили цигарок, солодощів та різних наїдків. У соцмережах потім писали, що військові такому прийому здивувалися, але харчі взяли.
Знайома сусідки, колишня заступниця міського голови каже, що підтримує введення російських військ. Мовляв, у Києві приймали погано, доводилося говорити на українській мові… Українізація – нині це ледь не найстрашніше слово. Люди бояться «бандерівців», «які прийдуть і змусять говорити українською». Щоправда, на питання, чи бачили вони хоч одного «бандерівця» – відмахуються і тікають. Інакомислення тут не в пошані. Більшість жаліють Януковича. Кажу, чого жаліти мільярдера, в нього все є, а у нас ледь вистачає на хліб і роботи нема. Погоджуються. Але все одно жаліють. Аби не «западенці».
Скрізь розмови про російські війська, російські паспорти і російські гроші. «Пенсію видають по двісті гривень», – бідкається пенсіонерка водієві маршрутки. «Путін дасть..» – прошепотіла інша.
Утім зараз почали боятися іншого страшного слова – «війна». На вулицях жінки обговорюють ситуацію в Криму і не хочуть, «щоб їхні сини воювали з Росією».
А на набережній ледь не побилися два дідугани. Зійшлися дві сторони одного конфлікту – «за» та «проти» російських військ у Криму. Розійшлися, правда, миром. Надворі весна, може вона буде мирною?!
Думки, висловлені в розділі «Блоги», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода