Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 23:36

«Що, незалежності захотілося?» – поранені з Майдану в Чехії згадують пережите


Бійці спецпідрозділу «Беркут» і поранені активісти Майдану, Київ, 18 лютого 2014 року

Бійці спецпідрозділу «Беркут» і поранені активісти Майдану, Київ, 18 лютого 2014 року

Прага – Одна з головних тем, яку нині обговорюють у Чеській Республіці, це доля 27 поранених українців з Майдану у чеських шпиталях. Їх привезли до Чехії на військових літаках минулого тижня. Особливий інтерес і бажання підтримати поранених виявляють українці, які живуть і працюють у Чехії. Як приймають поранених у лікарнях, як вони себе почувають на чеській землі і як згадують кровопролиття в Україні?

У палаті празької лікарні «Мотол» квіти, фрукти, торт, а ще щирі слова подяки – це місцеві українці прийшли відвідати поранених українців з Майдану. Вони радіють гостям, але не всі хочуть називати свої імена. Молодий чоловік має забої ніг і щойно переніс операцію руки, яку розтрощили, коли він захищався від силовиків 18 лютого в Києві.

«Стали бити кийками, ногами, коли збили з ніг. Коли били, вони казали: «Що, незалежності захотілося?» Вони такі злі були на народ. Невідомо чому. Вони мене питали, чого ти сюди приїхав? Я їм казав, що я на мирну акцію приїхав. Все одно вони були, як звірі. Навіть звірами їх неможливо назвати. Деякі з них, якби не забрали, вони би вбили. Вони так і казали: «Ми тебе зараз вб’ємо», – згадує чоловік.

Він приїхав до Києва із Західної України. Каже, що не певен до кінця, хто його бив: «Беркут» чи якісь інші силовики, достеменно те, що вони розмовляли лише російською.

У той трагічний день він був у Жовтневому палаці в Києві. Каже, що каски не вдягав, що знав, що вона йому не допоможе, адже силовики били всіх підряд, спершу знімаючи з людей захист.

Поруч у палаті чеської лікарні лежить мешканець Київщини, 28-річний Дмитро Герасименко. У нього поранення лопатки і ключиці, які він теж отримав 18 лютого в Києві. Дмитро каже, у протистоянні з силовиками брався лише за бруківку, запалювальної суміші не кидав. На запитання Радіо Свобода, що буде розповідати дітям про той день, ледь стримує сльози. «Коли дуже багато людей гинуть – дуже важко це передати, – каже він. – Це дуже важко передати, коли ти знаєш, що з того боку стоять свої і по тобі стріляють».
Дмитро Герасименко

Дмитро Герасименко

Дмитро, електромонтажник за фахом, приходив на Майдан після роботи.

«Я прийшов, щоб корупцію прибрати. Змінити все в державі. Президента ми скинули. Зараз виберемо нового президента і будемо змінювати повністю парламент», – зазначає він.
Дмитро Герасименко

Дмитро Герасименко

У цій же празькій лікарні від вогнепальних поранень лікується 40-річний киянин Павло Каленіченко. Він приватний підприємець, а за фахом юрист. Павло відразу виділяється з усіх своїм козацьким чубом, який почав відрощувати, коли прийшов на Майдан наприкінці листопада, після побиття студентів.
Павло Каленіченко

Павло Каленіченко

«18 числа, коли був штурм на Інститутській, то я не бачив, ні Самооборони, ні афганців, може вони і були, але я не бачив. Стояли там звичайні люди. У мене чотири вогнепальні поранення. Три кулі пробили грудну клітину, одна – пробила легені. Скоріше за все це картеч, та з якою ходять на кабана».

Філолог за освітою, а нині співробітник дослідницької агенції 38-річний киянин Іван Любарський має вогнепальне поранення легені і наскрізне поранення ноги світло-шумовою гранатою. Це сталося у ніч із 18 на 19 лютого.

«Ми тоді потрапили в засідку, – каже він. – Я знаю, що в тому самому місці тієї самої ночі загинули щонайменше дві людини. Це було під главком міліції. Хто стріляв? Це були якісь люди, перевдягнуті під Самооборону, але напевно не Самооборона, тому що вони стріляли зразу, без будь-яких попереджувальних фраз, зразу кидали гранати і стріляли з автоматичної зброї».
Іван Любарський

Іван Любарський

Іван Любарський вже ходить самостійно, за допомогою милиці, і каже, що щиро вдячний чеським лікарям.

«Ставлення дуже добре. Дуже важливо відчувати таку підтримку», – каже він.

«З українськими пораненими спілкуємось радо» – чеські лікарі

Для 27 поранених українців фахівці у Чехії вибрали три провідні празькі шпиталі, серед яких і один військовий, куди привезли найважче поранених.

На допомогу їм чеський уряд виділив 10 мільйонів крон (приблизно 370 тисяч євро).
Лікарня у Празі «Мотол»

Лікарня у Празі «Мотол»

Якщо в лікарні Мотол перебуває 11 осіб, то у Центральній військовій клініці Праги восьмеро українців, двоє легкопоранених, а стан одного викликає серйозну стурбованість. Це молодий чоловік, у нього тяжке поранення мозку.

До факультативної клініки Праги привезли інших вісьмох українців, із яких шестеро відразу прийняли у хірургічне відділення. Як сказав Радіо Свобода лікар Філіп Брож, стан усіх хоча й тяжкий, але загрози життю немає.

«Мова передусім про вогнепальні поранення рук, ніг, грудей. Вже наступного дня у п’ятницю двох із них ми оперували. Всі поранені у стабільному стані, тільки в одного дуже складне поранення ноги і ми боремось, щоб її зберегти. Майже у всіх випадках ідеться про постріли бойовою зброєю. Двоє з восьми вже можуть пересуватися самостійно. Але, можливо, ще декого з наших пацієнтів буде потрібно додатково оперувати. Сьогодні ще не можна робити висновків щодо тривалості їхньої госпіталізації».

Всі лікарі, з якими довелось розмовляти Радіо Свобода, кажуть, що у них немає жодних проблем у спілкуванні з українцями.

«Ми з ними якось домовляємось. Крім того, нам допомагає добровільно одна українка, яка тут живе. Вона перекладає і спеціальні тексти. Деякі наші лікарі ще з тих старих часів пам’ятають російську. До того ж більшість наших лікарів розмовляє англійською», – розповів доктор Іван Єржабек із Центральної військової клініки.

Звідусіль з української громади є пропозиції допомогти хворим – одягом, ліками, їжею.

Оксана, яка приїхала до Чехії з Криму 6 років тому, прийшла до лікарні «Мотол» із солодощами.

«Ми прийшли підтримати наших хлопців і просто віддати їм шматочок нашої любові і просто сказати, що ми з ними і висловити величезну вдячність за те, що вони зробили для нас і не тільки для нас, а для наших дітей, для наших батьків», – розповідає колишня мешканка Сімферополя.

Представники української громади в Чехії також вже думають над тим, як разом із пораненими з Майдану провести Шевченківські свята. Наразі саме це чи не єдина проблема, оскільки до багатьох хворих, з огляду на правила санітарії, ще не пускають відвідувачів.
  • 16x9 Image

    Мар’яна Драч

    На Радіо Свобода з 1996 року, вела різні програми, серед яких «Україна і світ» та «Свобода сьогодні». Вивчала міжнародні відносини в Рузвельтському університеті в Чикаго і державне управління та економіку в Інституті державного управління і місцевого самоврядування (нині Академія) в Києві. Директор української служби Радіо Свобода з травня 2013 року.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG