(Рубрика «Точка зору»)
Сьогоднішній кримський сепаратизм – це насамперед великий шулерський проект. Є добре підготовлені шулери, є господарі, які спостерігають за їхніми махінаціями з-поза непрозорої ззовні ширми. При цьому головний принцип такої «гри» – казати на чорне біле й навпаки, при цьому ніщо не називаючи своїми справжніми іменами й не визнаючи очевидного.
Так, захоплення органів влади автоматниками без розпізнавальних знаків депутат Верховної Ради Криму Володимир Кличніков називає «забезпеченням правопорядку», способом захисту від «бандерівської нечисті», гарантіями правопорядку. І заявляє, що захоплення не було.
Так, російські ЗМІ повідомляють про загибель громадян Росії при штурмі будівлі кримського МВС. І поки громадяни Росії жахаються «таким фактам» і жорстокістю «українських екстремістів», спікер кримського парламенту Володимир Константинов каже, що його там не було, тому підтвердити інформацію не може.
Далі – більше. Досі за правилами сепаратистського шулерства в Криму намагаються доводити, що вишколені автоматники в професійній уніформі – це якісь невідомі захисники кримчан від «екстремізму» або «активісти самооборони Криму». При цьому на практиці це виглядає так: журналістів люб’язно допускають знімати ззовні заблоковану українську частину, по периметру якої мало не під кожним кущем стоїть по автоматнику все так само без розпізнавальних знаків. Підхід до КПП цієї частини блокують народні ополченці з місцевого населення. Бідно вдягнені, невпевнені в розмові чоловіки кажуть, що поставлені на підмогу бравим автоматникам задля уникнення провокацій. Окупаційним військам ці ополченці скандують «Росія!» Поміж них курсує «місцевий активіст», що сильно виділяється з-поміж справжніх місцевих: вартість одного його костюму може дорівнювати річному доходу місцевих мешканців. Він вільно розмовляє кількома європейськими мовами й активно роздає коментарі західним журналістам, виправляючи їх, що йдеться не про «українську» частину, а «кримську». Саме кримську. При цьому заблоковані українські офіцери, яких ці панове, «приставлені» до ополченців, намагаються видати за силовиків, які ось-ось перейдуть на бік сепаратистів, телефонують і кажуть: «У нас хотіли забрати зброю, ми не віддали, кажуть, будуть вночі штурмувати. Просто знайте на всяк випадок, що ми стоїмо до кінця».
Тим часом ці панове в дорогих костюмах так само розповідають західним медійникам, що, мовляв, не відомо, що це за «миротворці» спустилися з неба на кримську землю. Вже навіть після прямолінійних заяв Путіна й спікера Константинова про те, що той вимушений був звернутися по допомогу до російської влади, то тут, то там виринають ці дивні люди з дивними заявами про «самооборону Криму», про невідомих космонавтів з автоматами, що захищають кримчан від незрозуміло чого.
Паралельно прем’єр-міністр Сергій Аксьонов, призначений невідомою кількістю депутатів під прицілом невідомих автоматників, називає себе головнокомандувачем Криму, якому мають, мовляв, підпорядковуватися всі кримські силовики.
І чи не головне в шулерській справі – швидкість реакції. Спочатку референдум щодо державного статусу Криму призначали на 25 травня, згодом перенесли на 30 березня. Тепер кажуть, що треба ще раніше його проводити. Можливо, через зрив попередніх планів з перетворення українських офіцерів і солдат на «кримських». І навіть добитися відповіді на запитання, за якими законами та Конституцією провертається цей референдум на штиках гвинтівок, автоматів Калашникова, не так просто від очільників сепаратистів. Константинов на пряме запитання журналістів про те, законів якої країни він дотримується, відповіді не дав.
Просто шулерство законами не регулюється.
Жанна Безп’ятчук – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
