Доступність посилання

07 грудня 2016, Київ 10:58
(Рубрика «Точка зору»)

Найчитаніша книжка найчитанішого автора – сьогодні це, без сумніву, «Кобзар» Тараса Шевченка. Невпинно плинуть літа, міняються покоління, а з ними і літературні смаки, але якось понад часом, як це буває тільки з неперехідними цінностями, залишається на варті Тарасове слово.

Сказав колись Вольтер, що словник – це всесвіт в алфавітному порядку. І Кобзарева поезія через століття – це всесвіт із невичерпним багатством української мови, сміливістю думки і справді пророчою уявою про те, що буде і нас не мине.

Потрібно тільки у спокої перегорнути сторінки «Кобзаря», щоб переконатись, що мрія поета про «наш рай на землі» не тільки не застаріла, а потрібна, як хліб і повітря, що тільки у «своїй хаті своя правда», а на сторожі коло нас стоїть його «Слово».

На початку 21-го століття пророче слово великого Українця набирає особливої гостроти. У прегарному мереживі римованих рядків Шевченко залишив землякам свої поради, уклав плани на майбутнє, поділився бажаннями. І вони дуже на часі.

Поради


Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся,
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тільки
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
(«І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…»)


Не завидуй багатому: багатий не має

Ні приязні, ні любови – він все те наймає.
Не завидуй могучому, бо той заставляє;
Не завидуй і славному: славний добре знає,
Що не його люде люблять, а ту тяжку славу,
Що він кров’ю та сльозами виллє на забаву.
(«Не завидуй багатому». 1845 р.)

Учітеся, брати мої!
Думайте, читайте,
І чужому научайтесь,
Свого не цурайтесь:
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Чужі люде цураються,
В хату не пускають.

(«І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…»)


Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата —
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю!

(«І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…»)

Застереження


Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.

(«І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…»)


Блаженний муж на лукаву
Не вступає раду

(«Давидові псалми»)

Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.

(«І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…»)


Ви любите на братові
Шкуру, а не душу!
(«Кавказ»)

Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра

(«І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…»)


Для закоханих


Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москлями,
Бо москалі – чужі люде,
Роблять лихо з вами.
(«Катерина»)

Бо не довго, чорнобриві,
Карі оченята,
Біле личко червоніє –
Не довго, дівчата!
До полудня, та й зав’яне,
Брови полиняють...
Кохайтеся ж, любітеся,
Як серденько знає.
(«Тополя», 1839 р.)

Віра і мрії


І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
(«І Архімед, і Галілей»

Діла добрих оновляться.
Діла злих загинуть.
(«Давидові псалми»)

Встане Україна.
І розвіє тьму неволі.
(«Великий льох»)

.... Возвеличу
Малих отих рабів німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово.
(«Подражаніє 11 Псалму»).

Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава України!
(«До Основ’яненка»)

А ще в цьому контексті не зайве запитання: «А чи виконали ми «Заповіт» великого Тараса?

Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забутьте пом’янути
Незлим тихим словом.
(«Як умру, то поховайте…»)

Оксана Пеленська – дослідниця, співробітниця Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG