Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 10:05
(Рубрика «Точка зору»)

Інформаційна війна путінської Росії проти України призвела до того, що більше половини опитаних росіян готові воювати з українцями. Вірусом ненависті особливо заражені молоді люди, які ніколи не були в Україні і не мають контактів з її громадянами. Старших людей лякають «бандерівцями-головорізами, які прийшли до влади». Це результат планомірної тотальної брехні, яка розробляється ідеологами Кремля, транслюється телебаченням і поширюється усіма можливими шляхами.

Опитування громадської думки щодо можливої війни з Україною загалом вказують, що російське суспільство розкололося на тих, хто «краще піде жити в ліс, аніж воювати з Україною», і на тих, хто готовий «воювати з націоналістами-бандерівцями, які утискують російськомовних».

Серед останніх багато юнаків та дівчат, які ніколи не були в Україні, а своє враження про Майдан склали, переглядаючи теленовини та інформаційні програми на кшталт «Вести недели» Дмитра Киселева» або споживаючи спеціальні пропагандистські продукти з інтернетресурсів. Люди ж старшого покоління бояться війни, їх лякають повідомлення про хаос в Україні, а також вони ображені, що «Україна надумала приєднатися до ЄС».

Вже під час активного нарощування присутності російських військових у Криму через Facebook поширили інформацію про те, що російське Агентство соціальних досліджень провело опитування і виявило, що 52% опитаних згодні особисто воювати проти України. Щоправда, тепер сторінка поширювача Борислава Берези уже недоступна.

Ось фокус-опитування від 4 лютого цього року, яке російське інформаційне агентство URA.RU, провело в семи великих центрах: Єкатеринбурзі, Кургані, Пермі, Челябінську, Тюмені, Салехарді, Ханти-Мансійську. Уже тоді росіян запитували, чи готові вони воювати за Крим з Україною.

«У Тюмені, при однозначному «ні» старшого і середнього поколінь, молоді люди готові не тільки самі їхати в Крим, але й взяти з собою друзів. У сусідній Курганської області число потенційних добровольців наближається до 100%. Захищати інтереси Росії готові як юнаки, так і дівчата», – стверджує ресурс.

Як довго переконували та чим лякали росіян, що «Україна – це ворог»?

Кремль розгорнув інформаційну війну проти України ще під час Майдану 2004 року. У перші дні масових протестів у центрі Києва російські телеканали показували архівні відеокадри пустого майдану Незалежності. Потім усе пішло за класичним сценарієм дезінформації населення Росії. З російського телебачення зникли прямі ефіри, а все, що демонструвалося, було ретельно відредаговано за вказівками, що надходили з Кремля.

У російськомовному секторі інтернету навіть витворили специфічний сленг, спочатку для позначення прихильників Віктора Ющенка, а потім і загалом для активних й патріотично налаштованих громадян України. Так з’явилися слова «оранжисти», «свідоміти», «укрофашисти», використання яких, зазвичай, вказувало на те, що автор тексту є найманцем на інформаційному фронті. Усіх, кого нагороджували цими назвами, звинувачували у ненависті до Росії та плазуванні перед заходом.

Сам Володимир Путін у своїй риториці підкидав «яблука розбрату», то обзиваючи опозицію «бандерлогами», тобто тими, хто «намагається шкодити Росії на гроші Заходу», то стверджуючи, що Росія могла б перемогти у Другій світовій війні і без України.

Рунет швидко наповнився текстами, в яких українці виставлялися як недорозвинуті росіяни, або ж як тупі та патологічно жорстокі приспішники фашистів, чи у сучасних контекстах як дешеві «вимивачі європейських туалетів». Натомість усе більше інтернет-ресурсів розповідали про «величие русского духа», про «широту русской души», про «славу русского оружия» і про те, що «русские спасли мир от коричневой чумы».

Усі ці ідеологеми, за активної підтримки російської держави, знайшли втілення у численних нових художніх, телевізійних, а також документальних фільмах. Незабаром ця продукція повністю заполонила російський прокат і телебачення, а також «міцно всілася» на українських телеканалах.

Наприклад, український телеканал «2+2», який позиціонує себе, як канал для чоловіків, регулярно показує документальні серіали про могутність російського оборонного комплексу, а також спецпроекти про «плани США та Заходу знищити слов’янський світ».

Путін не обмежився інформаційною експансією лише в російськомовному просторі, і в 2008 році було створено Russia Today, «перший російський цілодобовий новинний канал англійською мовою, орієнтований на глобальну аудиторію. Канал представляє російський погляд на світові події та події всередині Росії»

Цього ж року в інтернет-ресурсі «Русский журнал», засновником якого є ідеолог першої президентської виборчої кампанії Януковича Гліб Павловський, з’явилася стаття «Операція «Механічний апельсин», в якій детально описані усі сценарії війни Росії з Україною, навіть до демонстраційного ядерного вибуху у стратосфері в районі прип’ятських боліт. Саме про ці сценарії тепер говорить колишній радник президента Росії Андрій Ілларіонов: найменше – Крим, середина – Крим і увесь схід та південь, аж до Придністров’я, й максимум – уся Україна, як каже Жириновський: «до Карпат».

За десять років, в умовах інформаційної війни, в Росії виросло нове покоління російських журналістів, яке не відрізняє інформування від пропаганди. Аж настільки, що розповідаючи про події на Майдані 2014 року, вони багатоголосо переконували російських глядачів, що «Беркут» беззбройний», а на нього наступають «озброєні до зубів радикали».

Прийоми інформаційної війни

Методи та прийоми інформаційної війни, з огляду на відносно вільний доступ до інформації через інтернет, виходять з того, що люди теоретично можуть побачити або прочитати те, що їй покажуть російські телеканали. Тому застосовуються такі принципи, як «називай чорне білим», «перекручуй факти», «замовчуй позитивне, розкручуй негативне», «звинувачуй ідеологічного супротивника у тому, що робиш сам» і головне – «лякай».

Усе, що подається глядачам російських телеканалів та спеціально готується для інтернет-користувачів, має вкладатися у таку парадигму: «США і Захід хочуть підірвати могутність Росії і розмістити бази НАТО ближче до її кордонів. Вони проти братства слов’янських народів і намагаються відірвати Україну від Росії. Для цього вони організували «оранжеву революцію», а тепер Євромайдан. Люди на Майдані зомбовані, саме тому вони так довго стояли на холоді й так запекло нападали на «беззахисний «Беркут». Майдан очолили українські фашисти, які «пройшли вишкіл у спеціальних польських і литовських таборах». Вони ненавидять російськомовних, росіян і Росію. Майданівців та «беркутівців» перестріляли американські найманці, яких найняла опозиція. Янукович – злодій і слабак, він зрадив свій електорат, але він легітимний, а нова влада – ні. Тепер Україною керують спонсоровані США та ЄС політикани й нацисти. Вони хочуть примусити весь схід і південь говорити українською мовою, для того й відмінили мовний закон. Усі українські ЗМІ транслюють брехню, українські журналісти все перекручують».

Ось характерний приклад втілення такої парадигми для просунутих користувачів соціальних мереж: «Я звинувачую лідерів Майдану і хунту, що прийшла до влади на Україні у злочині проти людяності!».

Як це робиться?

Принципи ведення інформаційної війни видно у порівнянні реальних подій із тим, як їх висвітлили російські ЗМІ.

Тези:

– «Янукович: «країну захопили ультраправі. Влада не легітимна»

Віктор Янукович, виступаючи у Ростові-на-Дону 11 березня, стверджує, що він нікуди не втікав, що він і далі головнокомандувач Збройних сил України, а влада у Києві – це «ультраправі, які під дулом автоматів хочуть провести незаконні вибори президента»


Натомість, Віктор Янукович, через своїх силовиків, дав наказ ще вночі на 21 лютого усім правоохоронцям, включаючи «Беркут», внутрішні війська і навіть ДАІ, покинути Київ і сам втік.

Вочевидь, Янукович та його радники сподівалися, що в Києві без правоохоронців розпочнуться безчинства, а Самооборона Майдану займе парламент та уряд. Натомість Самооборона Майдану взяла під контроль урядовий квартал, перекрила входи до установ державної влади, але сама туди не заходила.

Урядовий квартал під охороною Майдану, Київ, 22 лютого 2014 року

Урядовий квартал під охороною Майдану, Київ, 22 лютого 2014 року



Російському ж глядачеві показали відео, на якому представник «Правого сектору» Олександр Музичко (Саша Білий) прийшов зі зброєю до депутатів Рівненської облради, мовляв, і парламент України під дулом автоматів свої рішення ухвалює.

Щодо виборів, то президентські вибори в Україні на травень призначив легітимний парламент України, обраний у 2012 році. За постанову про самоусунення президента Януковича (Янукович звернувся до народу України тільки 27 лютого) та призначення виборів проголосували 328 народних депутатів, серед яких і члени Партії регіонів. Як пояснив того дня журналістам регіонал Сергій Тігіпко, «депутати фракції Партії регіонів не змогли зв’язатися з Віктором Януковичем і тому підтримали постанову про дострокові президентські вибори».

У тимчасовий уряд, створений парламентом, не увійшло жодного представника «Правого сектору», а лише представники усіх парламентських політичних партій та позапартійні.

– «У Криму немає військових частин Російської Федерації. Це «кримська самооборона»

Прес-конференцію президента Росії Володимира Путіна 4 березня транслювали усі українські, російські та міжнародні ЗМІ. Путін сказав, що люди у формі російських військ, але без розпізнавальних знаків, не є російськими військовослужбовцями.


Самі військовослужбовці не заперечують, що вони – громадяни Росії.
(Відео UkrStream.TV)

– «Рада відмінила мовний закон і Тягнибок сказав, що усіх, хто не розмовлятиме українською, відтепер каратимуть»

Парламент України справді 23 лютого ухвалив 232 голосами закон № 1190 «Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України «Про засади державної мовної політики». Як пояснив лідер фракції ВО «Свобода» Олег Тягнибок, «закон був скасований лише з тієї причини, що раніше був проголосований з грубими порушеннями регламенту». Тепер, за його словами, народні депутати спільно з національними меншинами напрацюють новий закон про мови, який дасть можливість розвиватися на гідному рівні всім мовам нацменшин, які є на території України.

Однак, у зв’язку з резонансом, який це рішення викликало, в.о. президента Олександр Турчинов його ветував, тобто залишив у силі редакцію закону Ківалова –Колесніченка.

– «Беззбройний «Беркут» відступає під обстрілом мітингувальників. Протестувальників та «беркутівців» убивали американські снайпери»

Для того, щоб зрозуміти суть того, що відбувається, людині треба було знати, що у цей самий час на вулиці Інститутській снайпери розстрілюють майданівців.


Самих же снайперів, напередодні вночі 18 лютого, «Беркут» зустрічав і супроводжував в урядовому кварталі Києва.

Протестувальники були озброєні палицями й дерев’яними щитами.

А ось відео від 22 січня, де видно, чим і з якої відстані стріляє «Беркут». На той час уже були загиблі і поранені.


­– «Спостерігачів ОБСЄ до Криму не пустили, бо з ними могли проїхати радикали»

Увесь випуск «Вестей недели» від 9 березня традиційно побудований на коментарях ведучих та репортерів.


Однак, усі міжнародні агенції повідомили, що військових спостерігачів, які представляли 23 країни, не пропустила «самооборона Криму», що присягнула самопроголошеному прем’єру Криму Сергію Аксьонову.


Таких прикладів безліч. У всьому подвійні стандарти.

9 березня «Вести» в ефір вийшли з Андрієм Кондрашовим. Ведучий не пояснив, де Дмитро Кисельов, лише зауважив, що Кисельов «ненадовго відсутній». Однак, гендиректора інформагентства «Росія сьогодні» й критика західних цінностей Дмитра Кисельова упізнали й сфотографували на вулицях Амстердама, де він, як виглядає, відпочивав разом із родиною.

Тож Росія веде свою інформаційну війну проти України усіма можливими методами й на усіх напрямках. Спеціально підготовані експерти виступають на CNN та в інших міжнародних ЗМІ, де тиражують усі кремлівські тези щодо нелегітимності та агресивності теперішньої влади України і доводять, що Росія лише намагається захистити Крим та весь народ України від ультраправих радикалів.

Через Skype, Facebook та інші соціальні мережі й інтернет-ресурси поширюються під виглядом особистої інформації («чув від знайомих, передай далі») повідомлення про те, що ЄС збирається привезти й злити в Київське чи Каховське море усі свої радіоактивні відходи.

Поряд з цим, у Криму від 9 березня відімкнені усі українські канали. У Сімферополі відімкнене цифрове ефірне мовлення українських телеканалів. На частотах українських телеканалів транслюються загальноросійські: «Перший», «НТВ», «РТР-Планета», також з’явилися кілька телеканалів Республіки Татарстан (РФ).

Усі потужності пропагандистської машини Кремля націлені на те, щоб переконати громадян Росії та України, а також увесь світ у тому, що, як сказав в «Известиях» письменник Олександр Проханов: «На западе украинские города один за другим становились фашистскими. Их жуткая ненависть к русским, яд фашистской энергии хлестнули из Киева по левобережным городам Украины. Русским показали, как выглядит их плаха, как висит над ними топор, как раскачивается над ними петля. Если в сорок третьем фашисты тысячами убивали евреев и сбрасывали их в Бабий Яр, то теперь носители свастик готовы отрыть на Левобережье гигантский котлован и сбросить в него тела двадцати миллионов русских».

Натомість Україна лише вчиться відбивати інформаційні атаки.

Ірина Штогрін – журналіст Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG