«Здесь живет бандеровец» – пишуть на стінах будинків майданівців Донеччини

Львів – У шпиталях Львова на лікуванні перебуває більше півсотні людей, які постраждали під час подій у Києві. Частині потрібне протезування. Клініки Заходу готові його провести безкоштовно. Серед тих, хто у Львові лікується, половина – мешканці з інших областей України, зокрема і з Донбасу. Дехто з людей каже, що боїться повертатись додому.

В обласній клінічній лікарні у Львові лікуються двоє мешканців з Донеччини – колишній гірник Володимир Білик з міста Українськ і підприємець Сергій Майор з Авдіївки. Чоловіки познайомились на Майдані у Києві, бували там не один раз і обоє постраждали під час сутичок 18 лютого, коли йшли до парламенту.

«Беркут» пригнав водомет і поливав нас рідиною рожевого кольору, з кислим присмаком, нас намагались розігнати. Мене затиснули у воротах. Беркутівці оточили людей і почав бити з двох сторін. Хтось падав, хтось втікав, мене вдарили дубинкою чи чимось іншим, я втратив свідомість, думав, що це останній день життя, але впав у кювет. Якось дійшов потім до Майдану. Поранених було дуже багато, а в вечері почався штурм. Було дуже мало людей, всі прості люди залишились, а координатори нас просто кинули», – розповів Володимир Білик.

«Тітушки нас притиснули до будинку, закидали камінням, а «беркутівці» добивали. Мені дісталось по нозі, грудях, дубинками били скрізь», – продовжує Сергій Майор, якому зламали руку.

На Майдан за гідним життям

Чоловіки не вважають себе героями, бо герої кажуть, ті, хто полягли. Володимир Білик працював довгий час на шахті, потім у магазині. Приїхав на Майдан, бо втомився від несправедливості і беззаконня у країні.

«Життя таке набридло, щоб влаштуватись на шахту потрібно заплатити не менше 8 тисяч гривень начальнику відділу кадрів, ніде без грошей нічого не вирішиш, ні в міліції, ні в прокуратурі, ні в суді. Я звільнився і поїхав на Майдан», – каже чоловік.


Днями невідомі люди побили шибки у вікнах його помешкання у місті Українськ і написали «бандеровец». Володимир Білик наразі боїться повертатись додому, а ось Сергій Майор їде в Авдіївку, бо там у нього залишилась 14 літня донька і він побоюється, що російські війська окупують не лише Крим, але й Донбас.

«Не знаю, що там буде. Раз там стоять війська, то вони підуть далі і будуть захоплювати, це війна. Поїду там донька, син має 28 років, а це вже самостійна людина. 80% людей на Донбасі налаштовані бути в Україні, люди проти російської окупації», – говорить майданівець.

У настроях східняків винна влада

Те, що так багато мешканців східних регіонів України проросійськи налаштовані є вислідом політики, яку останні 10 років проводить українська влада, каже Сергій Майор. Це зумисне нагнітання ситуації довкола мови, залякування людей «бандерівцями», щоб відвернути увагу гірників від соціальних злиднів і низького рівня життя. А ще великий вплив має російське телебачення, яке займається суцільною пропагандою і маніпулюванням думкою донеччан.

«Основний козир на Сході України перед виборами – мова. Людям все вдовбують у голову, що прийдуть «бандерівці» і заставлять їх розмовляти українською. А це робилось для того, щоб шахтарі, які мають мізерні пенсії, не виходили на вулиці з плакатами і вимогами збільшити виплати і умови праці. Ось кинемо, мовляв, їм мову і нехай мають», – вважає Сергій Майор.

Як складеться життя мешканців Донбасу після Майдану вони самі не знають, але не зможуть вже жити як раніше. Бо те, що пережили, що відчули незабудуть ніколи. Володимир Білик залишився без роботи, а Сергій Майор займався підприємництвом, часто їздив у Росію, але нині годі сподіватись на якісь заробітки.

Втім обоє майданівців точно знають, що не хочуть у країні з корупцією, хабарництвом, беззаконням, несправедливістю. «Важливо, щоб не було кровопролиття», «я простий українець, який хоче життя доброго для себе і людей», говорили потерпілі.