Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 02:23

Василь Філіпчук та Аманда Пол

(Рубрика «Точка зору»)

Реакція світової спільноти на дії Росії в Криму змушує робити висновок, що міжнародні гравці не розуміють, що відбувається. Замість пошуку прагматичного виходу з кризи дипломати та політики зосереджені на обговоренні пересування російських військ на території України та незаконності референдуму в Криму.

Україна і та частина світу, що підтримує нашу державу, мають простий вибір: боротися або визнати свою поразку. Очевидно, що Україна не в змозі виграти війну проти Росії у військовому плані. Крім того, наразі США і НАТО не готові надати будь-яку військову підтримку або захист Україні, вони обмежуються набором санкцій, які мають мало шансів стати ефективними у боротьбі з Москвою.

Зупинити членство Росії в Раді безпеки ООН – це можливо


Поразка означатиме кінець світового порядку «після Холодної війни» і початок глобального безладу і невизначеності, які матимуть серйозні наслідки у глобальному вимірі. Тому потрібна мирна угода. Для досягнення укладення такої угоди в нинішніх умовах необхідні три складові: якісна підготовка попередніх переговорів, адекватний переговірник і «приваблива» переговірна пропозиція. На жаль, було недостатньо зроблено по всіх цих складових, а ситуація на місцях швидко погіршилася.

Україні варто було показати міць. Українська влада мала негайно розгорнуті всі українські війська на східних кордонах та адміністративній лінії. Арешти сепаратистів, у тому числі лідерів сепаратистського руху в Криму, повинні були проводитися швидко, що б допомогло представити українських силовиків як грізного супротивника. Втім, бездіяльність української влади створила ще більший простір для маневру Росії. Українські війська в Криму мають бути захищені і зміцнені, їх життєздатність підсилена створенням постійного зв’язку із центром та контролем над повітряним простором півострова. Українські військово-повітряні сили повинні бути підтримані американськими військовими, а російські війська повинні бути чітко попереджені, що у разі нападу на українські літаки їм буде дана відсіч.

Необхідно оновити підходи до дипломатичного тиску на Москву: слід припинити членство Росії у Раді Європи. Україна повинна негайно звернутися до ООН з метою проведення позачергової сесії Генеральної асамблеї для ухвалення резолюції щодо засудження актів агресії Росії та погодити введення миротворчого контингенту ООН на територію АРК.

Крім того, Генеральна асамблея ООН має розглянути способи зупинити постійне членство Росії в Раді безпеки (РБ) ООН. Російська військова агресія стосовно України руйнує світовий порядок, і якщо Росія не хоче поважати інтереси миру, то вона повинна за це заплатити. Японія, Бразилія або Німеччина заслуговують отримати постійне місце в РБ ООН замість Росії. Це може бути одним із дуже небагатьох дипломатичних важелів, які могли б змусити Москву зупинитись.

Ситуація дуже серйозна, стає зрозумілим, що потрібно змінювати правила гри, можливо переглянути всю європейську і глобальну архітектуру безпеки, у тому числі ООН, ОБСЄ та Ради Європи.

Українська влада, чітко усвідомивши грузинський досвід 2008 року, повинна продовжувати не дозволяти собі бути спровокованою Росією. Проте вона повинна дати зрозуміти Москві, що подальше проникнення на територію України не допускатиметься. Варто розуміти, що Україна не може залишатися наодинці з ворогом, тому необхідно добиватися від Заходу надання Україні членства в НАТО у разі наступного кроку Москви. Поки Кремль відчуває слабкість Заходу, він робитиме такі кроки. З метою посилення позицій не тільки України, а й світової спільноти, США та ЄС повинні надати Україні фінансові та військові ресурси для захисту. У такому випадку наступний крок Москви може стати для неї болісним і Володимир Путін з цим рахуватиметься.

Українська влада має навести лад у країні

Для досягнення успіхів на зовнішньополітичному напрямі слід «навести порядок вдома». Для об’єднання України слід створити Уряд національної єдності для максимального представлення всіх регіонів України, водночас професійних управлінців, здатних боротися з корупцією. Потрібна лише політична воля для втілення ідеалів Майдану та успішної боротьби з агресором.

З Урядом, який зможе підтвердити ключові сигнали Угоди, підписаної 21 лютого 2014 року, російська критика і претензії у зв’язку з відсутністю легітимності нинішньої влади втратять підстави. У таких умовах Янукович не зможе повернутися як президент, проте він повинен мати право на справедливий судовий розгляд в Україні або в Міжнародному суді в Гаазі за злочини проти людяності та корупцію. Таким чином, відповідно до національних або міжнародних гарантій безпеки, йому повинно бути запропоновано повернутися з Росії і відповідати на звинувачення в Україні.

Конституційна реформа залишається ключовим питанням для України. На жаль, комісія, створена у Верховній Раді кілька днів тому для напрацювання конституційних змін, має сумнівні повноваження. Жоден з ключових експертів із конституційного права або представник громадянського суспільства не були запрошені до її роботи. Існує підозра, що перегляд Конституції буде ґрунтуватися на звичайних для української політики схемах торгу між політичними силами. Тому громадськість всередині держави і Захід повинні тиснути на українське керівництво, щоб нова Конституція була якісною та ухвалювалася на законних підставах. Украй бажано мати нову Конституцію до нових парламентських і, можливо, президентських виборів, яка допомогла б повністю перезапустити політичну систему в Україні. Прозорий конституційний процес дасть більше легітимності Уряду зараз.

Уряд національної єдності повинен запропонувати поважного переговірника з Росією, можливо з колишніх президентів України, чи когось іншого, кому можна повністю довіряти, для залучення Кремля до конструктивного діалогу й пошуку виходу з ситуації.

Зі зміцненням української військової міці пропозиція членства у НАТО та перезавантаження українського Уряду можуть стати вдалим моментом для початку переговорів. Проте переговірна пропозиція має бути «привабливою» для Росії, щоб упевнити росіян у тому, що у разі відмови від такої пропозиції вони втратять значно більше, ніж отримають від Кримської авантюри.

Взаємовигідна Угода з НАТО

У таких переговорах, перш за все, необхідно побудувати взаємні зобов’язання безпеки. Тобто, сторони повинні домовитися, що у разі, якщо одна зі сторін нападе на Україну, то це буде розцінено як напад на іншу сторону. Якщо НАТО атакуватиме Україну (російська пропаганда так говорить), то Росія буде вважати це нападом на Росію. І навпаки. Україна оголосить нейтралітет, а у разі нападу, Україна перейде на сторону протилежну тій, яка атакує.

Такий формат відносин створюватиме концепцію «ширшого НАТО». Обидві країни і НАТО можуть створити новий спільний формат співпраці у рамках НАТО. Це не буде звичайне повне членство, але максимально широка співпраця з реальною інтеграцією силових структур, включаючи внесення змін (розширення) до статті 5 Вашингтонського договору для обох держав.

Україна не буде в односторонньому порядку вступати в НАТО, що можна розглядати як перемогу Росії.

Проте, після того, що сталося, Чорноморський флот Російської Федерації повинен бути виведений з території АРК у 2017 році, як це спочатку й передбачалося, або у 2020 році, коли нова російська військово-морська база буде завершена. Це можна розглядати як перемогу для України.

Інші заходи могли б включати запрошення Росії приєднатися до створення зони вільної торгівлі від Владивостока до Лісабона, що передбачає свободу пересування товарів, послуг, капіталу і робочої сили. ЄС повинен заявити про свою відкритість не тільки Україні, але і Росії, якщо існує реальна політична воля і відповідні умови. Заявка України на набуття членства в ЄС повинна бути розглянута і розпочатий процес вступу.

Росії ж може бути запропоновано приєднання до тих політик ЄС, в яких вона хотіла б брати участь. Також варто запропонувати Кремлю перезавантаження ОБСЄ, що зробить його більш життєздатним і ефективним у рамках глибокої взаємодії між Росією та Заходом.

Для досягнення миру, Україна може запропонувати нові підходи до газових питань. Так, можливо варто створити газовий консорціум чи продати ГТС Росії або здати в оренду на 50 років. Українська газова труба створює постійний головний біль як всередині країни, так і за її межами, а переваги від контролю над ГТС важко виокремити. Крім того, газовий бізнес став розсадником корупційних схем, у той час як ухвалення європейського енергетичного законодавства та повністю вільний ринок енергоресурсів дозволить забути про ці проблеми.

Крім того, Україна може взяти курс на децентралізацію регіонів та ширшу автономію Криму, чого й прагне Росія. Крім того, наша держава може посилити роль російської мови чи запропонувати Росії «відкрити пам’ятник Пушкіну в кожному селі». Варіантів умиротворити Москву багато, можна скласти список.

У результаті Росія повинна отримати таку пропозицію, від якої не зможе відмовитися, тобто відмова від якої дискредитувала б позицію і авторитет Кремля. Беручи до уваги російські великі економічні витрати на вторгнення в Україну та зростаючі багатотисячні протести в Росії проти таких дій Кремля, може бути позитивно сприйнятим північним сусідом, якщо, звісно, Володимир Путін відчуватиме його додану вартість.

Однак, якщо Росія не припиняє агресію, світова спільнота повинна діяти негайно: членство України в НАТО та повна економічна і політична ізоляція Кремля стануть ознаками поразки Росії. Тоді настане час початку кінця ери правління Володимира Путіна.

Василь Філіпчук – колишній директор Політичного департаменту Міністерства закордонних справ України, наразі є Головою Консультативної Ради Міжнародного центру перспективних досліджень, що є провідним аналітичним центром в Україні (місто Київ)

Аманда Пол (Amanda Paul) – відомий експерт-аналітик Європейського центру політики (місто Брюссель). Із 2014 року Аманда є старшим радником Міжнародного центру перспективних досліджень

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG