Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 08:10

Феномен Ляшка: метод Палікот-Жириновського


Олег Ляшко на трибуні Верховної Ради України, архівне фото

Олег Ляшко на трибуні Верховної Ради України, архівне фото

(Рубрика «Точка зору»)

Олег Ляшко одним із перших заявив про те, що збирається йти в президенти. Уже через кілька днів з’їзд Радикальної партії висунув свого лідера кандидатом на головну посаду країни. Якщо ще нещодавно політичні амбіції Ляшка видавалися кумедними, то в умовах затяжної політичної кризи його рейтинг почав зростати.

Звісно, у скандального політика поки немає шансів на перемогу, але, якщо грамотно буде проводити кампанію, має непогані шанси наростити рейтинг та навіть провести свою Радикальну партію до парламенту. Низка опитувань, оприлюднених соціологічними службами, показують зростання підтримки опального політика.

Своє захоплення Ляшком висловлює все більше людей у соцмережах, його цитати миттєво стають інтернет-мемами. Схоже, частина людей дійсно готова обрати екс-б’ютівця президентом, навіть незважаючи на те, що його визнали найскандальнішим депутатом Ради минулого скликання.

Скандальність як благо

Свого часу на роль найодіознішого в Україні претендував не один політик. Багатьом хотілося зайняти нішу росіянина Володимира Жириновського та поляка Януша Палікота, котрі мають у своїх країнах підтримку на рівні 10%. На цю роль пробувалися і Наталія Вітренко, і Леонід Черновецький, і дівчата з ФЕМЕН, і добра частина Партії регіонів, і ціла купа інших менш відомих дрібних політиків. Проте нікому по-справжньому не вдалося досягти успіху своїх колег із сусідніх держав.

Ляшко зараз має такий шанс. За даними Центру соціальних та маркетингових досліджень SOCIS, рейтинг Радикальної партії зріс від менш ніж 1% в січні цього року до 3,7% станом на березень серед тих, хто визначився з вибором і планує голосувати.

Таке раптове зростання і дивує, і видається закономірним водночас. Воно пов’язане з кількома факторами:

1. У Ляшка дуже тонкий нюх на людські настрої. Він чудово знає і відчуває аудиторію, запити народу. Він не робить якихось складних речей і вміє їх дуже добре подати. Такого розуміння електоральних настроїв вкрай бракує політикам першого ешелону держави. Він говорить простою дохідливою мовою, щоби було зрозуміло бабці в найглибшому і найдальшому селі.

2. Лідер Радикальної партії часто ставить на порядок денний важливі й нагальні питання. Але сама постановка цих питань і те, як це робить Ляшко, і що це робить саме він – дуже часто дискредитує ці ідеї. Вкрай схоже на те, що робить ФЕМЕН з ідеями щодо прав жінок.

3. В суспільстві існує запит на нові обличчя в політиці. Основні гравці української політичної шахівниці в той чи інший спосіб дискредитували себе під час Євромайдану та втратили довіру виборців. Ляшко, хоч і брав доволі активну участь у протестах, ключової ролі в них не зіграв, тому й не викликає великого негативного сприйняття у мітингарів. Він розглядається людьми як незалежний кандидат, бо позафракційний та уже не з БЮТом, з якого вийшов.

4. Ляшко атракційний, тому його запрошують на всі програми, особливо, коли потрібно забалакати якусь проблему чи перетворити подію на фарс. Савік Шустер стверджує, що влада навіть розглядала лідера «радикалів», як альтернативу Арсенію Яценюку, і його прізвище фігурувало в списках осіб, котрих Савік мав запрошувати до себе на програму. В епоху, коли велику роль відіграє картинка – такий образ правдоруба дуже вигідний. Тим паче, що Ляшко ні за що не відповідає, тому говорити він може будь-що і не нести за те ніякої відповідальності.

5. Такі люди, як Ляшко не залишають аудиторію байдужою до себе – на нього повинні якось відреагувати, це дуже добре відображається на впізнаваності персони.

6. Після складних та сумних подій на Майдані та в Криму людям, котрі дивляться ток-шоу потребують розрядки. Більше ніж 3 місяці політично-активні українці перебувають в емоційному напруженні і Ляшко приносить їм це розвантаження своїми вибриками.

7. Українці часто при голосуванні користуються емоціо, а не раціо. Юлія Тимошенко колись навіть закликала голосувати серцем. Люди не цікавляться його програмою і які взагалі плани в Ляшка по розбудові країни, але готові віддати за нього свій голос.

8. Лідер Радикальної партії видається народові політиком дії. Він постійно в русі, завше епатує, має свою думку з будь-якого приводу. Чого лиш варте затримання ним луганського сепаратиста Арсена Клінчаєва. Ця простість і дієвість підкупляє людей.

Цільовою аудиторією Ляшка є і можуть стати одразу кілька типів виборців: протестний електорат, «простий народ», ті, хто не дуже вникає в політику, ті, хто готовий проголосувати за нього «заради приколу» та любителі різного роду «фріків». Себто у лідера радикалів доволі великий простір для потенційного зростання рейтингу.

А що партія?

Цілком ймовірно, що цього року таки ще відбудуться перевибори Верховної Ради і, як можна зрозуміти із заяв політиків, вони будуть проходити за пропорційною системою. Така ситуація не дуже на руку Ляшкові, адже в парламент цього скликання він потрапив по мажоритарному окрузі, а його, наявного зараз, рівня підтримки замало, щоби пройти до Верховної Ради на чолі своєї партії. З цієї причин він має задуматися над тим, як підняти її рейтинг.

Перш за все необхідно розкручувати партійний бренд та взяти в лави своєї політсили або уже впізнаваних людей, або тих, чия харизма швидко зробить їх такими. Зараз Ляшко має диванну партію лідерського типу, тому потрібно вирішити, чи він дійсно хоче розвивати її, чи вона створена суто для того, щоб тішити власне его, що він не простий маргінал, а лідер цілої партії? Якщо перше, то йому потрібні нові обличчя, котрі так само яскраво представлятимуть його партію, і будуть такими ж атракційними, тільки менш яскравими за самого Ляшка.
Попередні спроби Ляшка провалилися. Уже зараз ніхто не згадає ім’я вагітної студентки та інших персонажів, що населяли партійний список «радикалів» на останніх виборах. Зате зараз свіжий в пам’яті інцидент з Вікторією Шиловою.
Цікаво би дивився в Радикальній партії на контрасті один із координаторів «Правого сектору» Олександр Музичко, більш відомий як Сашко Білий. Він якраз добре би підходив під назву партії, проте тандем Ляшко-Музичко зараз виглядає не дуже реалістичним.

Ще один шанс Ляшка, у випадку виборів за партійними списками, – його повернення в ряди «Батьківщини». Якщо рейтинги будуть недостатніми для того, щоби силами своєї партії пройти в Раду – лідер «радикалів» цілком спокійно може знайти прихисток під крилом Юлії Тимошенко, якщо та не тримає на нього зла, звісно. Особливо ймовірний такий хід у випадку перемоги екс-прем’єрки на президентських виборах.

Прогноз

Цілком ймовірно, що рейтинг Ляшка надалі зростатиме. На тлі зростаючого розчарування українців, котрі очікують від нової влади «швидкого чуда», лідер Радикальної партії видаватиметься непоганою альтернативою. Максимум, якого зможе досягнути Ляшко – 7-11%, але, скоріш за все, його рейтинг зупиниться на точці десь у 5-6%, можливо й нижче. Коли технологи осмислять, що існує запит на таких атракційних політиків у стилі Палікота та Жиріновського – з’являться ті, хто спробує повторити успіх Ляшка.

Уже зараз маємо Геннадія Балашова, котрий «потрапляє в телевізор», де більше поводиться виклично, ніж пропагує свої ідеї. В цю ж нішу може податися також і директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін, котрий епатажно коментує усі можливі події в країні. Ролики за його участі мають неабияку популярність серед користувачів соцмереж. Тому Ляшкові може прийтися несолодко навіть у його ніші. Крім того, ті, хто стрімко починають кампанію, до фінішу встигають розгубити добру частину своєї підтримки.

Шансів на перемогу в цій виборчій кампанії у Ляшка немає, та й це не його мета. Зате він може досить таки попити крові головних учасників боротьби за президентське крісло, відбираючи в них такі важливі відсотки.

Уже скоро випаде нагода дізнатися, наскільки Ляшко самостійний гравець. Це можна буде зрозуміти по тому, чи його й надалі так активно запрошуватимуть на політичні ток-шоу, а також, з яким розмахом він вестиме свою агітацію. Так само людям потрібно зрозуміти, чи справді в українській політиці потрібні такі люди, як Ляшко? Чого від них більше – користі чи шкоди?

Назарій Заноз – політичний оглядач, публіцист

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG