Севастополь – Вся Україна спостерігає за долею командира 204-ї бригади тактичної авіації імені Олександра Покришкіна полковника Юлія Мамчура. З тих пір, як після штурму 22 березня він зник, ніякої інформації про командира військової частини А-4515 не з’являлося. Дружина полковника Юлія Мамчура Лариса збирається виїхати з Криму після того, як «все закінчиться». Їхня дочка зі внучкою вже давно перебувають за межами півострова. Але якщо полковнику Мамчуру доведеться залишати Крим усією сім’єю, то їм ніде навіть зупинитися
– Найголовніше питання: чи відоме місцеперебування Вашого чоловіка? Чи виходив хтось з Вами на зв’язок за весь цей час?
– Ні, ніякої інформації про місцеперебування мого чоловіка у мене немає.
– Ларисо, можете нам у загальних рисах розповісти про ваше спільне життя? Де ви познайомилися? Чи є у вас діти?
– Голова трохи зараз налаштована на інше, але трохи можу розповісти. Познайомилися ми в Умані. Він – уманський, я – уманська. Там і жили перший час, потім його перевели до Житомира. Там він далі і служив. У нас є дочка. Є внучка, їй чотири роки.
– Де зараз Ваша дочка з дитиною?
– На території України, на континентальній частині. Ми їх відразу відправили, щоб не було тут ніяких загроз і проблем з ними. Поки вони там – вони в безпеці. Принаймні, як нам хотілося б сподіватися.
– Особисто Вам надходили якісь погрози?
– Так, від місцевого населення, в основному. Від них тут постійно надходять погрози. Багато місцевих жителів агресивно налаштовані проти нас. Ми ж для них «бандерівці» та «фашисти».
– Які Ваші подальші дії після того, як Вашого чоловіка випустять?
– Поки важко сказати, тому що все це залежить далі від спільних з нами рішень нашої влади. Але думаємо, що полк буде якось залишати територію Криму. Будемо думати, як це робити, тим більше дозвіл офіційно вже є.
– Я знаю, Вам чоловік зателефонував перед тим як його заарештували. Що він тоді сказав?
– Він сказав що, він заарештований, його везуть на гауптвахту на вулиці Бакинська. Але вже пройшло багато часу, і де він перебуває – зараз важко сказати. Російська сторона ніяких коментарів з цього приводу не дає.
– Чи пропонували Вам допомогу з житлом, з переїздом, якщо це буде потрібно?
– Так, виходили на мене люди, пропонували допомогу і в розташуванні, і в проживанні. Але ми зараз якось думаємо про те, як би його відпустили. Це перше питання, тому що ситуація досить складна. Тому спасибі велике тим людям, які підтримують і намагаються допомогти, турбуються про нас. Але поки нам потрібно, щоб його відпустили.
– Ви збираєтесь скористатись допомогою, яку вам пропонують, або у вас є вже якісь плани?
– Ні, ніяких планів поки немає. Ми все ж сподіваємося на допомогу. Адже якщо їхати, то нам немає у кого зупинятися і ніде жити. Якщо все закінчиться нормально, то нам допомога буде дуже потрібна. Тому спасибі велике тим, хто хоче допомогти
– Найголовніше питання: чи відоме місцеперебування Вашого чоловіка? Чи виходив хтось з Вами на зв’язок за весь цей час?
– Ні, ніякої інформації про місцеперебування мого чоловіка у мене немає.
– Ларисо, можете нам у загальних рисах розповісти про ваше спільне життя? Де ви познайомилися? Чи є у вас діти?
Познайомилися ми в Умані. Він – уманський, я – уманська. Там і жили перший час
– Де зараз Ваша дочка з дитиною?
– На території України, на континентальній частині. Ми їх відразу відправили, щоб не було тут ніяких загроз і проблем з ними. Поки вони там – вони в безпеці. Принаймні, як нам хотілося б сподіватися.
– Особисто Вам надходили якісь погрози?
Багато місцевих жителів агресивно налаштовані проти нас. Ми ж для них «бандерівці» та «фашисти»
– Які Ваші подальші дії після того, як Вашого чоловіка випустять?
– Поки важко сказати, тому що все це залежить далі від спільних з нами рішень нашої влади. Але думаємо, що полк буде якось залишати територію Криму. Будемо думати, як це робити, тим більше дозвіл офіційно вже є.
– Я знаю, Вам чоловік зателефонував перед тим як його заарештували. Що він тоді сказав?
– Він сказав що, він заарештований, його везуть на гауптвахту на вулиці Бакинська. Але вже пройшло багато часу, і де він перебуває – зараз важко сказати. Російська сторона ніяких коментарів з цього приводу не дає.
– Чи пропонували Вам допомогу з житлом, з переїздом, якщо це буде потрібно?
– Так, виходили на мене люди, пропонували допомогу і в розташуванні, і в проживанні. Але ми зараз якось думаємо про те, як би його відпустили. Це перше питання, тому що ситуація досить складна. Тому спасибі велике тим людям, які підтримують і намагаються допомогти, турбуються про нас. Але поки нам потрібно, щоб його відпустили.
– Ви збираєтесь скористатись допомогою, яку вам пропонують, або у вас є вже якісь плани?
– Ні, ніяких планів поки немає. Ми все ж сподіваємося на допомогу. Адже якщо їхати, то нам немає у кого зупинятися і ніде жити. Якщо все закінчиться нормально, то нам допомога буде дуже потрібна. Тому спасибі велике тим, хто хоче допомогти
