Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 10:10
(Рубрика «Точка зору»)

Василь Поворозник

Майбутньому президенту України не позаздриш. Якщо вибори таки відбудуться в травні, крім вирішення складних завдань в політичній сфері, збереження цілісності України і боротьби з сепаратизмом, йому прийдеться не тільки витягати українську економіку з глибокої системної кризи, посиленої, але й реалізувати довгоочікувані реформи. Чи готові кандидати в президенти запропонувати дієві рецепти виходу із системної кризи і до проведення непопулярних економічних реформ?

Основний інформаційний меседж, які несуть в собі економічні блоки програм основних кандидатів – «зробимо всім добре». Як саме і коли це зробимо – питання інше... Програми включають цілий спектр «правильних» та доречних пропозицій, проте мають надто загальний популістський характер та по суті являють собою набір певних економічних гасел, які гостро затребувані населенням.

Так, до найбільш поширених передвиборчих пропозицій кандидатів слід віднести зменшення податкового тиску, обмеження втручання держави в економіку, покращення умов ведення бізнесу і створенні позитивного інвестиційного клімату, боротьба з корупцією, забезпечення високих соціальних стандартів, забезпечення енергетичної незалежності. Здебільшого програми в собі поєднують соціалістичні, ліберальні та консервативні економічні погляди водночас. В програмах Порошенка, Тігіпка та Яроша містяться окремі традиційні кейнсіанські заходи економічної політики – підвищення державних видатків з метою створення нових робочих місць.

Проте програми не дають детального розуміння того, якою має бути економічна система в уявленні того чи іншого кандидата, якими будуть основні драйвери економічного розвитку. Тобто яким буде на практиці вектор економічного розвитку можна прогнозувати, оцінюючи попередній досвід роботи кандидатів та їхні проголошені політико-економічні погляди.

Два лідера – одна риторика

Петро Порошенко ставить досить чіткі економічні завдання у разі обрання президентом. Основні акценти зроблені на наступному: в податковій сфері – зниження податків і загальне скорочення їх кількості, та в зовнішньоекономічній – швидке підписання економічної частини Угоди з ЄС. Саме її положення і стануть основою для реформування економіки. Особлива увага наголошена на необхідності реформування правової системи задля покращення умов ведення бізнесу і боротьбі з корупцією. Пріоритетними галузями визначено сільське господарство та ВПК.

Враховуючи особливу актуальність проблеми з енергозабезпеченням, кандидат обіцяє забезпечення енергетичної незалежності, диверсифікацію поставок газу. На відміну від основного конкурента – Юлії Тимошенко, економічний блок програми Порошенка в цілому не містить прихованих загроз олігархічному бізнесу, окрім наміру боротись з офшорами як способом ухилу від сплати податків.

Досить сумнівною виглядає ініціатива Петра Порошенка визнати АМКУ основним регуляторним органом в сфері економіки і таким чином, покласти на нього виконання непритаманних функцій.

В цілому програма орієнтована на широкі верстви населення в тому числі малий та середній бізнес Порошенко пропонує правильні, логічні заходи, проте не дає розуміння того, яким чином він зможе реалізувати ці наміри – програма надто загальна в економічній частині. Очевидно кандидат розраховує, що його особистий успіх в бізнесі стане своєрідним доказом того, що він справиться і на посаді Президента.

Економічна частина передвиборчої програми Юлії Тимошенко певним чином перекликається з програмою Петра Порошенка, особливо в частині податкової та зовнішньоекономічної політики, але в цілому є більш детальною і структурованою. Як і її основний конкурент, Тимошенко виступає як за суттєве скорочення кількості податків та спрощення їх адміністрування, так і за негайне підписання Угоди з ЄС. Проте ця деталізація має популістський характер – виникає відчуття, що чимало пунктів внесено в програму з огляду на їх популярність серед широких верств населення. З іншого боку, низка пунктів програми прямо суперечать один одному. Зокрема мова йде про одночасне зменшення втручання держави і лібералізація бізнесу та пропозицію ввести тотальний контроль за якістю продуктів і води, що зможе стати черговим інструментом тиску на бізнес.

Доволі неоднозначною виглядає пропозиція скорочення кількості податків – до семи. При цьому Тимошенко не зазначає, мова йде виключно про податки, чи про мита, збори та інші платежі також. Однак не виникає сумніву, що така обіцянка має сподобатись широким верствам населення.

Судячи з окремих положень програма Юлія Володимирівна вирішила серйозно взятись за олігархів та заможних українців. Вона готова провести ревізію результатів приватизації, здійснених попередньою владою, що може мати неоднозначний вплив на загальний інвестиційний клімат. Зрештою, подібні «акти справедливості» Тимошенко вже здійснювала в минулому, під час каденції прем’єр-міністра. Реприватизація «Криворіжсталі» була досить резонансною, проте це дозволило Тимошенко набрати бали серед простих українців, серед яких популярна ідея «розкуркулення» олігархів. Ще пропозиції з цієї ж сфери – впровадження податку на розкіш як для фізичних, так і для юридичних осіб та боротьба з офшорами.

У соціальній сфері Тимошенко пропонує запровадити накопичувальну пенсійну систему, а також збільшити розмір прожиткового мінімуму. Однак питання – де взяти ресурси для соціальних обіцянок, залишено відкритим.

Доволі чітка, проте неоднозначна позиція кандидатки в аграрній сфері. Вона відстоює продовження мораторію на продаж сільськогосподарських земель при одночасному забезпеченні можливості продажу державі земельних паїв за ринковою ціною. Ще одна важлива позиція – право володіння землею надавати тільки українським громадянам та обмежити концентрацію землі в одних руках.

Виникає сумнів у спроможності Юлії Тимошенко реалізувати численні економічні обіцянки, протягом президентського терміну, особливо з огляду на їх суперечності між собою та «урізані» повноваження президента.

Вихідці з Партії регіонів

Економічний блок Михайла Добкіна має фрагментарний характер і орієнтований в першу чергу на виборців Східної України. До основних пріоритетів кандидат відносить входження України до Митного союзу з метою збереження та подальшого розвитку традиційних галузей важкої промисловості, що орієнтовані на ринок колишніх республік СРСР.

У сфері регуляторної політики надія Партії регіонів виступає за суттєве скорочення кількості перевірок підприємств, а в основі політики сприяння бізнесу та залучення інвестицій – принцип недоторканності приватної власності. На відміну від решти кандидатів, він не обіцяє тотальне зниження податків, проте обіцяє пільгове оподаткування сільськогосподарської продукції протягом 15 років.

У сфері соціальної політики кандидат пропонує відмінити пенсійну реформу, забезпечити збереження соціальних гарантій, які були ухвалені попередніми урядами, та впровадити системи соціальних ліфтів, проте не пояснює, в чому полягає ця система. Враховуючи, що основний електорат – промисловий Схід, пріоритетними галузями для розвитку Добкін вважає важку промисловість та АПК.

Михайло Добкін навіть не обіцяє проведення докорінних реформ, свого виборця він приманює гаслами стабільності, яка вже давно стала своєрідною «фішкою» Партії регіонів.

Виборча програма Сергія Тігіпка є однією з найбільш лаконічних проте економічному блоку приділено достатньо уваги. На відміну від свого колишнього колеги по Партії регіонів Михайла Добкіна, Тігіпко чітко вказує прозахідний вектор розвитку економіки, що свідчить про наміри кандидата вступити в боротьбу на електоральному полі Тимошенко і Порошенка. Він пропонує своєрідну економічну альтернативу для кандидатів «першого» ешелону – Порошенка і Тимошенко Зокрема кандидат відстоює необхідність стабілізації валютного курсу, системних економічних реформ, орієнтацію економіки на європейські ринку та перехід на європейські технічні стандарти, зниження енергетичної та сировинної залежності від Росії.

У питанні створення позитивного інвестиційного клімату Тігіпко ставить конкретну ціль – вивести Україну на рівень першої десятки країн зі сприятливими умовами для ведення бізнесу, проте не вказує на термін її реалізації. До пріоритетних галузей відносить інноваційні галузі, проте не конкретизує, які саме. Як і решта кандидатів, Тігіпко не деталізує, яким чином він збирається виконувати виборчі обіцянки.

Нові обличчя Майдану

Економічний блок програми Ольги Богомолець – новачка в політиці, є найменш виписаним з переліку тих програм, які ми розглядаємо. Економічні питання в цілому проігноровані, проте, виходячи з загальної логіки програми можна стверджувати, що Ольга Богомолець схильна до соціалістичних ідей у сфері економіки. Кандидат окреслює загальний напрям зовнішньоекономічної політики – євроінтеграцію та пропонує створення пріоритетних умов розвитку для національного виробництва.

Програмні пункти ще одного новачка Дмитра Яроша в сфері економіки лаконічні, досить чіткі, проте мають суперечливий характер. Основні завдання лідера «Правого сектора» у сфері економіки – створення соціально-орієнтованої ринкової держави та боротьба з корупцією і олігархами, зовнішньоекономічний вектор розвитку – прозахідний.

Кандидат виступає за радикальне скорочення кількості податків (до трьох), суттєве обмеження втручання держави в економіку та водночас відстоює активну соціально-гуманітарну політику, збільшення видатків на армію втричі та активну участь держави у фінансуванні масштабних інфраструктурних проектів з метою створення нових робочих місць.

Як і Тимошенко, Ярош вважає, що право власності на землю сільськогосподарського призначення мають мати лише громадяни України. У сфері соціальної політики пропонує поступовий перехід від солідарної до накопичувальної пенсійної системи, а також встановлення граничного коефіцієнта розбіжності нижнього і верхнього рівнів пенсійного забезпечення.

З огляду на імідж «ультраправого» політика, економічний блок Яроша міг містити значно радикальніші економічні та соціальні пропозиції, зокрема в питаннях захисту національного виробника та внутрішнього ринку праці, які є характерними для класичних ультраправих політиків. Проте, судячи з економічного блоку програми, Ярош не погоджується на цю роль і пропонує більш помірковані заходи.

Василь Поворозник – економічний експерт, Міжнародного центру перспективних досліджень

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG