Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 21:02

Чи зупинить Женевська угода «замасковану війну»?


Держсекретар США Джон Керрі і міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, Женева, 17 квітня 2014 року

Держсекретар США Джон Керрі і міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, Женева, 17 квітня 2014 року

Брюссель – Роззброєння в Україні незаконних формувань, звільнення захоплених будівель та площ, амністія протестувальників, організація в Україні конституційного процесу за участі усіх регіонів та утримання кожної зі сторін конфлікту від насильства, залякувань та провокацій. Такі основні рішення були ухвалені напередодні в Женеві за участі дипломатів ЄС, США, Росії та України. Однак, європейські експерти їх трактують дуже по-різному.

Рішення женевської зустрічі чотирьох дипломатів поставили багато запитань, каже експерт із Європейського інституту міжнародних відносин та директор Європейської дипломатичної академії Жак Ліппер.

«Висновок найбільш очевидний такий: Крим уже безповоротно належатиме Росії. Решта – не зрозуміло. Хто і як роззброюватиме ці групи і хто їх ідентифікуватиме? – зауважує він. – Йдеться про ОБСЄ, але насправді все це лише на папері. Виконання його положень дуже ускладнене ще й тим, що влада в Києві доволі нестабільна й перебуває під тиском вулиці і Майдану».

На думку брюссельського експерта, весь об’єднаний тиск Заходу на Москву донині не перешкодив президентові Путіну йти до своєї мети: технічно відкрити широкий доступ свого флоту до Чорного та Середземного морів. А з геостратегічного боку – закрити Україні шлях до НАТО.

Як залучити Схід та Південь?

Лорен Вінатьє, дослідник із французького Інституту Томаса Мора, наразі їздить південними містами України, де збирає матеріал для своїх аналітичних робіт на українську тематику. На його думку, немає сумніву щодо прагнення цих людей, теж здебільшого російськомовних регіонів, до єдності та європейськості України.

Проблема ж полягає у тому, як Київ здійснюватиме той пункт Женевської угоди, який вимагатиме залучення всіх регіонів до конституційного процесу та врахування вимог Сходу і Півдня України, каже він. Загалом, після зустрічі в Женеві у французько-швейцарського експерта склалося таке враження, ніби
«це бажання росіян втихомирити ситуацію». «Причина в тому, що їм не хочеться подальших санкцій, – зауважує Вінатьє. – А їхні дії на сході покликані «підняти ставки» правомірності анексії Криму. Вони вважають: чим більше буде тиску на схід та південь України, тим більше буде впевненості, що Крим їхній».

Тож, вважає Лорен Вінатьє, визнання Криму російською територією Москві було б достатньо, щоб припинити подальші завоювання.

З цим категорично не згоден експерт із варшавського Центру східних досліджень Рафал Садовський. Він не бачить реального прориву, який міг би статися після чотиристоронньої зустрічі у столиці Швейцарії: «Документ дуже загальний, але наступні дні покажуть подальший напрямок ситуації. Кожна із конфліктуючих сторін може по-своєму трактувати положення Женевської угоди».

На думку польського експерта, ситуація у Східній Україні така динамічна, що дуже складно прогнозувати, як вона виглядатиме наступного тижня. Але, навіть якщо напруга не спаде, ЄС неохоче переходитиме до економічних санкцій, бо щодо цього немає одностайності.

У перспективі Росії Молдова та Балтія?
Після ухвалення угоди в Женеві Росія казатиме, що не має впливу на сепаратистів східних регіонів

«Але проблема в тому, що після ухвалення угоди в Женеві Росія казатиме, що не має впливу на сепаратистів східних регіонів, які утримують адміністрації. Це було очевидним на конференції Лаврова. Викликом для Києва буде їх звільнення, адже Росія не визнає відповідальності за ці захоплення. У цьому й полягатиме проблема», – зауважує Рафал Садовський.

Нарешті, застереження від далекоглядних планів Кремля робить німецький експерт із Центру Карнегі у Брюсселі Ульріх Шпек. Він пише: «Європа, США і особливо українці повинні навчитися протистояти так званій «замаскованій війні». Вона спрямована Росією на заплутування не лише опонентів, але й потенційних союзників супротивника.

Тож Захід має нагальну необхідність переосмислити свою фінансову, енергетичну й військову стратегію щодо Росії. Але потрібна ще й нова, більш витончена, політика для боротьби проти «замаскованих вторгнень», які можуть бути вчинені у Молдові та у перспективі, якщо вдасться, й у державах Балтії.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG