Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 15:30

Київ має бути столицею всієї України, як би важко це не було нинішній владі


(©Shutterstock)

(©Shutterstock)

(Рубрика «Точка зору»)

Василь Гацько

Авторитет Києва на Сході зараз мізерний. Влада для них нехай і легітимна, але ж не авторитетна. «Чужі хлопці», та й годі. Хороша новина: Схід – за Україну (переважна більшість). Погана новина: Схід – не те щоб проти, але точно «не за» нинішню українську владу.

Тому треба нарешті визнати – питання не тільки в Росії, питання – також в Україні, її політичній еліті, нездатній, навіть зараз, почути і зрозуміти «східняків».

Тож не ховаймо голову в пісок. Так, російська агресія неприпустима і має негайно припинитися. Нехай над цим працюють силовики та дипломати. Але, даруйте, війна війною, але соціально-економічні фактори ніхто не відміняв. Люди на Сході зневірені, виснажені нелюдською працею, не бачать перспектив. Невипадково саме за таких передумов прийшов «месія» Путін. Додайте щоденне промивання мізків російськими «миючими засобами» протягом кількох років, роботу спецагентів – і ось, маємо те, що маємо.

Отже, так само, як Росія зовнішньою агресією прагне розв’язати внутрішні проблеми, Україна намагається за зовнішньою агресією не побачити і не почути внутрішні проблеми. Але ж вони є, і, від вмілого «шаманства» Кремля, тільки вип’ячуються та роздуваються.

Так, Путін – режисер цих подій. Але ж акторами цього шоу стають наші співвітчизники. А для мене – навіть односельці. І мені дуже прикро, бо їм вготовані кепські ролі і оманливий «хеппі енд».

Путін не мав би жодного шансу, якби зараз на Донбасі люди не чекали кардинальних змін на краще, і мали би віру на прихід цих змін з пост-майданного Києва. І найбільша поразка Києва – що певна, хоч, на щастя, і незначна, частина суспільства в очікуванні змін глянула у бік Москви, а не Києва.

Ілюзія «Едема» одразу за російським кордоном, як мінімум, кумедна. Особливо для тих, хто бував у російській глибинці. Але проблема якраз у тому, що луганчанин там не був і не усвідомлює ризик перетворення з депресивного регіону України у депресивний регіон Росії. А це, вочевидь, набагато гірше. Ілюзії можуть швидко розвіятися в Криму, але чи не запізно про це дізнається Донбас та Луганщина?

Кажуть, дії Росії згуртували українське суспільство. І так, і ні. І тут ми доходимо до так званих «сепаратистів». Дуже важливо зараз для всіх нас – як спостерігачів, так і учасників цих подій – розібратися у визначеннях. Хто є хто. Я бачу три основні групи.
  • Терористи. Вони ж екстремісти або бойовики: російські та українські диверсанти та кримінальні банди, які захоплюють адмінбудівлі та глумляться над українською національною символікою. Вони є, і з ними треба діяти чітко і без церемоній, адже це – злочинці.
  • Проросійськи налаштовані громадяни, які підтримують ідеї сепаратизму (згідно з останніми дослідженнями, до 9%).
  • Проукраїнськи налаштовані громадяни, які підтримують ідеї єдиної України (згідно з останніми дослідженнями, близько 80%).

Отже, що ми маємо. Якби силовики оперативно усунули перший фактор, друга група через свою нечисленність та за умов відсутності зовнішнього стимулювання, не становила б серйозної загрози.

Але є одне «але». Проблема в тому, що остання, найчисленніша група, заражена бацилою федералізму, яку підкинули їм через українсько-російський кордон. І тут вже починається справжня плутанина в термінах. Для цих людей слово «федералізація», яке Путін хитро підкинув замість «децентралізації», – панацея, а «сепаратисти» – образа.

Частина цих людей вийшла на Луганський «Майдан» під будівлею СБУ за кращу долю їхньої Луганщини в Україні, а Київ їх або називає «сепаратистами» та ототожнює з російськими бойовиками, або вперто не помічає. Обидва міфи треба розвінчати, і негайно, бо так ми ризикуємо власноруч (із власної дурості, а не з московської вказівки) дуже скоро радикалізувати те мирне і сонне проукраїнське (!) донбаське «болото», яке просто не хоче, щоб його ображали або в черговий раз не помічали. Адже, якщо людей вперто з усіх боків називати «сепаратистами», вони незабаром ними стануть. І не їхня провина в тому, що їм нав’язали хибний термін ззовні, і не пояснили альтернативи зсередини країни.

Люди кажуть – я за федералізацію, щоб було більше прав та місцях. Перше – термін з кремлівської інформаційної операції, друге – реальна, легітимна, давно назріла та вистраждана потреба на місцях. Тож треба діяти вже, даючи справжні повноваження місцевим громадам і відділяючи «мухи від котлет».

Отже, Луганський «Майдан» під будівлею СБУ – проукраїнськи та проросійськи налаштовані люди, які стоять пліч-о-пліч та вимагають змін. Вони не проти України. Вони – за кращу Україну. І найважливіше зараз, щоб вони стояли під українськими прапорами. Тому, давайте принаймні припинимо їх називати «сепаратистами».

Василь Гацько – голова партії «Демократичний альянс»

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG